Інтернет і міжнародне право

Право/13. Международное право

Войтович Павло Петрович

Національний Університет «Одеська юридична академія»

Інтернет і міжнародне право

Інформаційне суспільство, що зазвичай відносилось до майбутнього, являє собою реальність сьогоднішнього дня. У теперішній час мережа Інтернет швидко розширюється, охоплюючи все більшу кількість учасників міжнародного інформаційного обміну. В процесі розширення мережі діють загальні закономірності, пов’язані з розвитком науково-технічного прогресу, що обумовлює, зокрема, появу нових проблем правового регулювання відносин, пов’язаних з ним. Очевидно, що Інтернет сьогодні перетворився у важливий фактор суспільного, політичного і економічного життя.

Інтернет (лат. inter між та англ. Net (work) мережа) – глобальна комп’ютерна мережа, що пов’язує між собою як користувачів комп’ютерних мереж, так і користувачів індивідуальних комп’ютерів [1, с. 582].

Інтернет як засіб масової комунікації сьогодні досяг такого рівня розвитку і впливу на суспільне життя, який потребує державного втручання у вигляді прийняття законів, що регулюють пов’язану з ним діяльність. «Інтернаціональна» природа Інтернету дозволяє стверджувати, що проблеми законодавчого регулювання діяльності в Інтернеті носять загальний характер і однакові для всіх країн [2, с. 19]. Визначальна риса Інтернету полягає в тому, що він функціонує одночасно як засіб публікацій і комунікацій, хоча радикально відрізняється від масового сповіщення і традиційних телекомунікаційних послуг. Цим пояснюється і специфіка його регулювання [3, с. 105].

Міжнародне право не залишає поза увагою питання пов’язані з глобальною мережею Інтернет. Міжнародно-правові проблеми розглядаються з кількох напрямків, зокрема, це питання щодо прав і свобод в Інтернеті, регулювання певних видів діяльності в Інтернеті, а також функціонування самого Інтернету. Особливе значення має дотримання учасниками інформаційного обміну в мережі основних і спеціальних принципів міжнародного права.

Найбільш дослідженими в доктрині є питання охорони особистих прав і свобод в Інтернеті, електронної торгівлі, охорони інтелектуальної власності в Інтернеті, трудової діяльності в Інтернеті тощо. Міжнародне співтовариство зацікавлено в розвитку міжнародно-правового регулювання цих питань, про що свідчать результати діяльності універсальних і регіональних міжнародних організацій в цій сфері.

Глобальна мережа має екстериторіальний характер, тобто доступ до неї з будь-якої країни світу не залежить від виконання урядом країни правил міжнародних договорів. Отже, сьогодні Інтернет фактично став прекрасним щоденно поновлюваним джерелом для порушень у галузі інтелектуальної власності, а також як для здійснення, так і для порушень інформаційних прав людини.

Хоча переваг Інтернету безумовно більше, можливі негативні аспекти не можна недооцінювати, і вони потребують регулювання, введення цензури на низку матеріалів, що загрожують моральним засадам суспільства.

Особливою проблемою постає такий інструмент зовнішньої політики окремих розвинутих держав як інформаційні війни. Намагання до домінування у світовому інформаційному просторі, розробка низкою держав концепцій інформаційних війн, порушення нормального функціонування інформаційних та телекомунікаційних систем, знищення або отримання несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів – є далеко не завершеним переліком військового аспекту сучасного інформаційного суспільства. Значення цієї проблеми і її окремих аспектів підкреслювалося в низці резолюцій Генеральної Асамблеї ООН [4].

Необхідним є також врегулювання проблеми «невидимого (непомітного) Інтернету» [4] - це тіньові мобільні Інтернет-системи, що встановлюються на території іноземних держав з метою підготовки акцій непокори, організації масових антиурядових заходів, передачі у режимі on-line відео та фотоматеріалів про мітинги та демонстрації протесту, а також показу негативних дій уряду. Фактично це програми для «революцій» у свого роду мережах-невидимках, незалежних від влади держави. В такий спосіб створюються ситуації, що призводять до «протиріч з міжнародно-правовими принципами суверенітету і територіальної цілісності держави, дотримання прав людини і це є втручанням у внутрішні справи держав.

Однією з дискусійних проблем є створення окремими державами «закритого Інтернету» або створення «безпечних доменних зон», що порушує принцип свободи інформації і вимоги дотримання прав людини.

Ще однією теоретичною проблемою є віднесення кіберпростору до спільного надбання людства (за аналогією з космічним, морським, повітряним простором), що буде мати наслідком відповідний розвиток міжнародно-правового регулювання. Це дасть можливість віднести кіберпростір до надбання міжнародного співтовариства в цілому; визначити його режим і питання управління усіма державами без дискримінації; використовувати кіберпростір з урахуванням загальних інтересів і тільки у мирних цілях; визначити режим, за яким не відбуватиметься занепад кіберпростору як спільного надбання; отримувати вигоду від використання кіберпростору усім державам на справедливій основі; визначити режим і користування кіберпростору з урахуванням інтересів майбутніх поколінь [4].

Необхідними є міжнародні домовленості відносно подальшого розповсюдження глобальних комп’ютерних мереж, які мають відповідати таким трьом вимогам: 1. Користувачі мають бути впевнені, що конфіденційна комерційна інформація, так само як і системи оплати, є захищеними і безпечними; 2. Повинна бути гарантія достовірності електронних документів і даних, впевненість у тому, що їх можна використовувати у якості юридичних доказів; 3. Користувачі повинні бути впевнені, що зможуть здійснювати контроль за змістом, до якого мають доступ їх діти [3, с. 110].

Література:

1. Российский энциклопедический словарь. – М.: Большая российская энциклопедия в 2-х тт. 2001. – Т. 1. – С. 582.

2. Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития. – М.: МГУ, 1999. – С. 19.

3. Ермичева Е.В. Международно-правовые аспекты деятельности средств массовой информации [Электронный ресурс]: Дис.…канд.юрид.наук: 12.00.10 – М.: РГБ, 2003 (Из фондов Российской Государственной библиотеки) // http://diss.rsl.ru/diss/03/0603/030603032.pdf. - С. 105, 110.

4. Забара І.М. Міжнародне інформаційне право: актуальні проблеми. Наукова доповідь. – К., 2011.