Право/2. Административное и финансовое право

Васьківська К.М.

Національний університет Державної податкової служби України

Законодавче регулювання місцевого оподаткування в Україні починаючи з 2011 року зазнало радикальних змін

В основу місцевого оподаткування в Україні покладено принципи Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, до якої в 1997 році приєдналась Україна, та Конституція України. Власне, місцеве оподаткування в Україні закріплене в статті 143 Конституції України, якою визначаються вихідні положення щодо регулювання місцевого оподаткування, а саме відповідно до даної статті, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону[1]. Важливе значення має положення Європейської хартії, а саме стаття 9, про те, що органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень, а принаймні частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів[4].

Право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до закону, також закріплено у статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»[3].

Центральне місце у правовому регулюванні місцевого оподаткування посідає Податковий кодекс України, прийнятий 02.12.2010 р, який набрав чинності з 01.01.2011 року, та до якого на протязі 2011 року постійно вносилися зміни.

Відповідно до статті 8-ї Податкового кодексу України до місцевих податків і зборів належать податки і збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських раду межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад[2].

На основі вищезазначеного ми простежуємо, що правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов’язкових платежів, коло платників, об’єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таким чином, місцеві податки і збори — це обов’язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів. На підставі вище вказаного, можна виділити такі риси місцевих податків і зборів:

1) це податки і збори, які за природою такі ж, як і загальнодержавні;

2) вони встановлюються органами місцевого самоврядування;

3) вони встановлюються згідно з положеннями Податкового кодексу;

4) вони обов’язкові до сплати в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, до місцевих податків та зборів належать, відповідно до статті 10 Податкового кодексу України:

— єдиний податок;

— податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

— збір за місця для паркування транспортних засобів;

— збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності;

— туристичний збір.

Принципово новим для платників податків із зазначеного переліку є лише податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак його запровадження планується з 01.07.2012 р. Решту чотири платежі можна назвати радше не новими, а оновленими, адже їх суть залишилася тією самою, що і раніше, але порядок їх справляння зазнав деяких змін.

Слід зауважити на тому, що до набрання чинності ПК України єдиний податок та збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності (плата за торговий патент) належали до загальнодержавних податків. Тому законодавець віднісши їх до місцевих податків і зборів має надію на більш ефективне надходження фінансових ресурсів до місцевих бюджетів порівняно з надходженнями від низки місцевих податків і зборів, що діяли до 1 січня 2011 року відповідно до ЗУ «Про систему оподаткування», оскільки більшість таких місцевих податків та зборів були неефективними, тобто витрати на їх адміністрування перевищували суми надходжень до місцевих бюджетів від таких платежів.

Відповідно до статті 12 підпункту 12.3. Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів[2]. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Податкового Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом[5,с.29]. Відповідно до п.п.12.3.7.Податкового кодексу України, сільським, селищним, міським радам не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів[2]. Це є нововведенням, оскільки до прийняття Податкового кодексу місцеві ради мали таку можливість

Відповідно до ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами.

Звідси робляться висновки, що місцеві податки і збори існують, перш за все, як фінансова база місцевого самоврядування, але з огляду на історичні аспекти їх існування вони ніколи не розглядались у відриві від загальнодержавного управління фінансами - держава завжди надавала дозвіл на введення податків і зборів на своїй території і визначала основи справляння місцевих податків і зборів.

Література:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI / Відомості Верховної Ради від 19.01.2012р.

3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 року№ 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 2012. -№280/97-вр.

4. Європейська Хартія про місцеве самоврядування від 15 жовтня 1985 р. - Страсбург: Рада Європи, відділ вид. і док., 1990. - травень. - 10 с. Ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15 липня 1997р. .№ 452/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 38.

5. Кравчук О. Місцеві податки і збори за новим ПКУ // Дебет – кредит. – 2011. - №4. – С. 27-31.