Літус Р. І., аспірант

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Україна

ДО ПИТАНЬ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОІ КУЛЬТУРИ В ШКОЛІ ЗАСОБАМИ СИЛОВОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

Вступ. Останнім часом справедливо ставиться під сумнів ефективність педагогічної дії на розвиток фізичних здібностей школярів (Бальсевич В.К., Лубишева Л.И., 1995; Кузин В.В., 1998; Губа В.П., 2000; Вишневский В.А., 2002; Копилов Ю.А., 2005 та ін.) [2].

Вітчизняна і зарубіжна практика віддає перевагу організації технології модульної освіти, яка характеризується випереджаючим вивченням теоретичного матеріалу, алгоритмізацією учбової діяльності, завершеністю і узгодженістю циклів пізнання на основі блоків – модулів (Лаврентьєв Г.В., 1998; Рябова Л.Ю., 1999; Стефаниди Л.Ю., 2000; Дружкин А.В., 2001; Обухова Н.Б., 2002; Чернякова Ю.С., 2003 ; Бальсевич В.К., 2003).

Використання атлетичної гімнастики з професійно - прикладною і оздорвчо-коригуючої спрямованості в блочно – модульному варіанті роботи школи, сприятиме підготовці підлітків 16-18 років до самостійного життя і служби в армії, що є актуальним в сучасному суспільстві [5].

Мета дослідження – обгрунтувати необхідність проведення уроків фізичної культури з використанням вправ силової спрямованості на основі модульно-рейтингової технології оцінювання досягнень учнів старшої школи.

Дослідження визначає низький рівень фізичного стану учнівської молоді, про що свідчать дослідження багатьох авторів. Кількість випускників шкіл, які є практично здоровими, за даними літератури, складає від 5 до 25 % (А.В. Домашенко, 1998; М.І. Злупко, 1997; А.В.Мальований, 1997; В.С. Язловецький, 2002 та ін.); різноманітні відхилення у стані здоров’я має кожний третій першокласник, а до завершення навчання у школі це вже кожний другий учень (Р.З. Поташнюк, 1995; М.В. Данилевич, 1999). При цьому здоров’я молоді має стійку тенденцію до погіршення.

Ряд науковців (Е.С. Вільчковський, 1996; Г.В. Ложкін, 1999; О.С. Куц, 2000; Т.Ю. Круцевич, 2000; Т.П. Вісковатова, 2001) наголошують на недостатній мотивації учнів до покращення рівня свого фізичного стану. Одним із перспективних напрямів вирішення цієї проблеми є формування відповідальності школярів за свій фізичний стан (Б.М. Шиян, 2002; В.С. Язловецький, 2002). Це зумовить підвищення усвідомленої рухової активності учнів, що у свою чергу має призвести до покращення здоров’я та підвищення рівня фізичного стану [3, 4].

Соціологічні дослідження і бесіди з підлітками виявили, що одним з найбільш популярних видів фізкультурно-оздоровчої діяльності є атлетична гімнастика. Підлітки вважають, що атлетична гімнастика є засобом різносторонньої фізичної підготовки людини, сприяє поліпшенню здоров'я, розвиває силу, формує красиву статуру (Воробйов А.Н., Сорокін Ю.К., 1987; Фильньченков Д.А., 1994; Щербаков Е.П., 1970).

Атлетична гімнастика – система різносторонніх силових вправ, направлених на розвиток сили, формування пропорційної фігури і зміцнення здоров'я.

Аналіз даних по зміні показників здоров'я, функціонального стану організму, а перш за все можливостей серцево-судинною, дихальної систем, фізичній працездатності у підлітків 16-18 років дозволяє виявити, що заняття атлетичною гімнастикою в блочно-модульному варіанті моделювання уроків з фізичної культурі профільних класів з комплексним і цілеспрямованим розвитком рухових здібностей робить істотний вплив на рівень здоров'я, частоту серцевих скорочень, відносну фізичну працездатність і максимальне споживання кисню, в порівнянні з підлітками, що займаються за комплексною програмою по фізичній культурі.

В.К. Петров (1984) стверджує, що застосування вправ силової спрямованості разом з іншими засобами сприяє усуненню навіть природжених дефектів статури.

Висновки. У старшому шкільному віці є сприятливі умови для розвитку силових якостей хлопців. М'язи у них еластичні, мають хорошу нервову регуляцію, їх скоротлива здібність і здатність до розслаблення великі. Спостерігається швидкий приріст м'язової маси. Опорно-руховий апарат здатний витримувати значні статистичні і динамічні навантаження. У 16 років хлопці можуть піднімати і переносити вантажі, рівні вазі власного тіла. Завдяки всьому цьому на заняттях з ними доступні в значному об'ємі вправи з навантаженням, з опором партнера, з подоланням власної ваги (Г.П. Богданов, 1987) [1].

Давно помічено, що саме силові вправи, як ніякі інші, приводять до значних змін в білковому обміні м'язів. В період відпочинку мускулатура яка «пропрацювала» такими вправами характеризується посиленням синтезу структурних білків і, отже, збільшенням м'язової маси, значнішим, ніж після занять іншими видами фізичної діяльності.

Література:

1. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – 152 с.

2. Бальсевич В.К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодежи // Физическая культура: Воспитание, образование, тренировка. – 1996. – № 1. – С. 23-25.

3. Зварищук О.М. Виховання  відповідальності старшокласників  за свій  фізичний стан : дис. ... канд. наук з фізичного виховання і спорту: 24.00.02 / Оксана  Михайлівна Зварищук. – Львів, 2002. – 202 с.

4. Лях В.И. Двигательные способности школьников: Основы теории и методы развития. / В.И. Лях. – Терра-спорт, 2000. – 192 с.

5. Лях В.И. Ориентиры перестройки физического воспитания в общеобразовательной школе // Теория и практика физической культуры. / В.И. Лях. 1990. – №9. – С.10-14.