Кравчук Тетяна Петрівна

Підгірна Валентина Никифорівна

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

ЯК ПОБОРОТИ КОРУПЦІЮ В УКРАЇНІ?

Постановка проблеми. Корупція, складовою якої є хабарництво, – не лише кримінально-правова, а комплексна політична, соціальна, економічна та культурна проблема. Вона пронизала своїми метастазами усі сфери сучасного життя нашої країни. Без корупційного «змащення» не працюють через її ж саму. Не ухвалюються необхідні для протидії корупції закони (відомий «великий антикорупційний пакет, ухвалений Верховною Радою України у першому читанні ще у 2006 році, проект закону «Про кримінологічну експертизу нормативно-правових актів» та ін.), належно не застосовуються, чинні закони.

Постановка завдання. У статті ми намагатимемось висвітлити окремі причини такого негативного явища як корупція, яка охоплює не лише економічну, політичну та соціальну сферу, а яка шкодить нормальному функціонуванню держави. Також, ми запропонуємо ряд заходів, які допоможуть її подолати.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питань щодо проблеми корупції торкалися багато вчених-економістів. Зараз вони розглядаються не тільки вітчизняними, а й зарубіжними аналітиками, експертами, громадськими і міжнародними організаціями, а також представниками вищих органів виконавчої та законодавчої влади. Одними з головних є Група Ради Європи проти корупції (GRECO), ООН, ОБСЄ. В Україні цими питаннями займається Рада національної безпеки та оборони України, Міністерство Юстиції, Верховна Рада, а також створений нею Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Державна податкова адміністрація, Асоціація міжнародного співробітництва « Атлантична Рада України» [2, с.10]. Спеціалізованими структурами, які займаються дослідженням цього питання є Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова, а також Київський міжнародний інститут соціології. Основними зарубіжними представниками є Посол США в Україні Вільям Тейлор, доктор Даніель Телескаф, виконавчий директор Базельського інституту урядування, Представник Генерального секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва в Україні Аке Петерсон. Вітчизняними представниками є гендиректор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто, начальник Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України Леонід Скалозуб, депутат Верховної Ради Анатолій Гриценко, і багато інших представників.

Виклад основного матеріалу. Куди котиться світ? Скрізь розлади, зло, ненависть і брехня. Ніби тьма полонила все і всіх у свої лещата. Повсюди суцільний безлад і беззаконня, яке ковтає правомірне функціонування суспільного життя не лише в нашій державі, а й у країнах по цілому світі. Цей хаос породив такі негативні явища як корупцію, тінізацію економіки, яка є однією із рушійних сил формування першої, зростання злочинності, а також загострив соціальну нерівність в суспільстві. Ця соціальна нерівність виражається такою закономірністю – одна верства убожія, у той час як інші наживаються за рахунок їхньої некомпетентності й чеснот. Зараз панує «закон джунглів» – виживає найсильніший, а прості люди, у яких збереглася хоч якась крихта моральності, потерпають від цього. Виникає питання: хто є винуватцем такої трагічної картини? Я вважаю, що це ми, адже люди є творцями своєї долі. Ми формуємо ті умови у яких будемо жити. І в утворенні вище наведених суспільних негараздів не потрібно звинувачувати наприклад чинний адміністративний апарат, а саме суспільство, бо всі проблеми створюємо ми самі.

Основною причиною суспільних негараздів в Україні виступає корупція, адже вона негативно впливає на всі сфери нашого життя: політику, економіку, освіту, громадську свідомість, соціальну і правову сферу, а головне – на міжнародні відносини. Корупція є одним із найганебніших суспільних явищ, яке укорінилося у нашій державі настільки глибоко, що побороти його практично неможливо. Можна сказати, що вона є соціальною хворобою, яку необхідно лікувати швидко і якісно, щоб вона не вразила всі життєдіяльні органи держави.

Сьогодні одним з найголовніших завдань будь-якої країни залишається боротьба з корупцією. Про неї постійно говорять, розглядаються і приймаються певні закони, які передбачають боротьбу з цим ганебним явищем, також втілюють в життя певні антикорупційні програми. Здавалося б наше верховенство робить все можливе, щоб знищити цей прояв. Але чому тоді Україна завжди займає «передові» місця серед найкорумпованіших країн? Спираючись на це, випливає ще одне питання: як ми збираємось потрапити в Європу, коли Україна сформувала собі репутацію затятого корупціонера? Адже, жодна з країн не захоче мати ніяких справ з нашою державою. Що ми зможемо показати Європі та іншим країнам світу, якщо всередині країни твориться казна-що, якщо наші гілки влади не спроможні побороти корупцію? Тому я вважаю, що ця тема є досить актуальною і потребує нагального вирішення, особливо зараз, коли Україна проводить інтеграційну політику.

Згідно Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5.10.1995 p. Корупція – розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг [1, с.3]. Відповідно до цього закону відповідальність несуть такі особи, уповноважені на виконання функцій держави: державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради АР Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад [1, с.4]. Дані суб’єкти несуть адміністративну і дисциплінарну відповідальність.

Близько 50% українських громадян вважають корупцію прийнятним шляхом вирішення будь-якої проблеми. Тому проблема боротьби з корупцією торкається не лише законодавчих і виконавчих органів влади, але й усього суспільства. Адже цим органам не вийде самотужки її подолати. Це можливо буде зробити тоді, коли саме населення буде готовим не спрощувати шляхи вирішення своїх проблем і не порушувати чинне законодавство, коли вони вирішать сказати «досить процвітанню хабарництва».

Взагалі українські законопроекти по боротьбі з корупцією вважаються майже досконалими, але все ж таки я вважаю, нам необхідно дещо використати з міжнародного досвіду. Самостійно нам ніколи не вдасться подолати це негативне явище. І ми будемо займати ще нижчу позицію у рейтингу серед інших країн. За результатами дослідження міжнародної організації «Transparensi International» у 2008 році коефіцієнт сприйняття корупції в Україні залишається практично незмінним – у межах 2,1-2,8 бала, відсоткове відношення складає близько 26%. Україна посідає 118 місце із 179 досліджених, нижче Сальвадору, Колумбії і Танзанії [3, с.8].

За оцінкою кримінологів, реєструється не більше 5% фактів одержання хабара. У 2008 році Міністерство внутрішніх справ України зареєструвало 1910 випадків одержання хабара (у 2007 році 2146). А у 2009 році трохи менше виявлено осіб, які вчинили цей злочин. До судів із обвинувальним висновком направлено 1376 кримінальних справ про хабарництво, а закрито 23 справи.

Із числа осіб, притягнутих до відповідальності за одержання хабара у 2008 р., звільнено майже кожного п’ятого – 19%, а в 2009 р. – кожного третього. У зв’язку з амністією звільнено від покарання 2,0% хабарників, хоча серед засуджених за іншими статтями – лише 0,5%. У 91% випадків суди обирали серед мір покарання – штраф. Таким чином у 2008 р. спільними зуcиллями правоохоронних органів держави до судів направлено понад 6 тисяч протоколів про корупційні діяння, за результатами розгляду яких судами до адміністративної відповідальності притягнуто близько 4700 осіб, уповноважених на виконання функцій держави [4, 6].

Не буде великим секретом те, що ми скажемо, що зараз в Україні панує недосконала система контролю і протидії корупції, а також застарілі антикорупційні закони. Взагалі вони не відповідають вимогам Конвенції ООН проти корупції. Адже, у законі «Про боротьбу з корупцією» скасована кримінальна відповідальність. Саме це не дає ніякої результативності у боротьбі з нею.

Дуже багато людей беруть участь в корупційній діяльності через недостатню поінформованість її наслідків. Внаслідок неї з Державного бюджету відмивається велика кількість грошей, які держава могла б використати для ефективного розвитку економіки. Це сприяло б виведенню її з «тіні», поліпшився б економічний стан суспільства. Тому необхідністю є покращення роботи засобів масової інформації, які досить часто перебувають під пильним контролем чиновників, які не бажають щоб населення дізналося про рівень корумпованості у нашій державі.

Звертаючись до міжнародного досвіду, ми можемо простежити, що Росія запропонувала створити при органах виконавчої влади комісії, які стежили б за дотриманням вимог до поведінки службовців. Урядовцям було запропоновано перейти на термінові контракти, які передбачали б певні компенсації з державного бюджету для тих, хто відмовився брати взятку чи хабар. Ще тут існує хороша система відеонагляду та прослуховування телефонних розмов посадовців.

Висновки. Таким чином моєю пропозицією боротьби з корупцією є створення спеціалізованого незалежного органу, який повністю контролював би всі сфери діяльності всередині країни. Цей орган, підкорявся б лише Міністру РНБО, а не МВС, бо зараз у правоохоронних органах рівень корупції просто жахає. Як вони зможуть боротися з корупцією, якщо вони самі є її учасниками? Також, я пропоную відновити кримінальну відповідальність для суб’єктів цієї діяльності, вдосконалити нормативно-правову базу, збільшити величину штрафів до такого рівня, щоб їм більше не хотілося займатися цим видом діяльності. За допомогою засобів масової інформації (газет, журналів, радіо, телебачення), необхідно зробити так, щоб імена цих людей знало все суспільство, і щоб вони стали об’єктом ганьби з боку простих людей. А для всіх представників органів влади необхідно скасувати їхнє право недоторканості. Тому високопосадовцям необхідно плідно попрацювати над тим, щоб повернути довіру у громадян і достойно виглядати в очах усього українського народу та світового співробітництва.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5.10.1995 p.

2. Білецький З.В. Боротьба з корупцією – найважливіше завдання правоохоронців на сучасному етапі // Економіка та держава. – 2005. – №6 – с.10.

3. Корупції оголошено війну// Голос України – 2008. –№208. – с.8-9.

4. Корупція: як «щук» випускають «у річку»/ А. Хавронюк// Дзеркало тижня. – 2009. – №19. – с.6.