Економіка/ 10. Економіка підприємства

Баришева К.О.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Розвиток конкурентних переваг сільськогосподаських підприємств

Кожне підприємство прагне отримати лідерство в конкурентній боротьбі та диктувати свої правила на ринку, в якому функціонує. Залежно від результетивності таких дій підприємство може здобути конкурентну перевагу. Конкурентна перевага виступає основою забезпечення конкурентоспроможності підприємства, а також складовою стратегічного потенціалу підприємства. Саме конкурентна перевага виступає заставою конкурентної позиції й визначає характер конкурентної стратегії підприємства. Від стійкості конкурентних переваг залежить конкурентоспроможність підприємства в ринковому середовищі. Формування ефективного механізу вибору конкурентних переваг є найбільш актуальним питанням розвитку економічного механізму функціонування підприємства в умовах ринкової нетабільності. Кожне підприємство для здійснення успішної діяльності має обрати свою конкурентну стратегію, яка має конкретизувати і визначати шляхи реалізації корпоративної стратегії ефективного функціонування та розвитку підприємства.

Розробити конкурентну стратегію підприємства досить складно, тому що при цьому необхідно врахувати безліч зовнішніх і внутрішніх факторів. Серед факторів, що впливають на конкурентну стратегію підприємства, можна виокремити дві групи: ті, що характеризують стан галузі й умови конкуренції в ній; ті, що характеризують підприємство, його ринкову позицію й можливості.

Станом на 01.01.2009 загальна наявність сільськогосподарських підприємств Сумської області зменшується: по області у 2008 р. їх налічувалося 334 сільськогосподарські підприємства, у 2005 р. – 415 підприємств. Зменшилась і кількість зайнятих у сільськогосподарському виробництві: 20685 чол. у 2008 році, 35186 чол. – 2005 р., показник зайнятості зменшився на 41,21 % у порівнянні з 2005 р. У 2009 р. загальне виробництво продукції сільського господарства Сумської області збереглося на рівні 2008 р., у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – скоротилося на 0,83%, у господарствах населення – зросло на 0,42%. Загальний обсяг продукції сільського господарства у фактичних цінах, за розрахунками, становив майже 144,0 млрд.грн. Темпи зростання продукції сільського господарства у 2009р. до 2008 р.. – 100,0% (довідково: 2008 р. до 2007 р. – 118,0%). Рентабельність сільськогосподарської діяльності підприємств Сумської області за 2008 р. складає – 2,4 %, а у 2009 р. – 3.0%. Рентабельними є лише декілька видів сільськогосподарської продукції: зерно, картопля, овочі, плоди, але м'ясо свиней, інші види продукції мають від'ємний показник рентабельності. Сільськогосподарські підприємства потребують допомоги в обранні правильного курсу подальшого розвитку та існування на ринку. Необхідно віднайти та підтримувати конкурентні переваги та формувати нові, щоб утримувати свої позиції в конкурентному середовищі.

Пропонуємо наступний алгоритм вибору конкурентної стратегії для визначення та утримання конкурентних переваг сільськогосподарських підприємтсв за напрямками дій: аналіз ресурсного потенціалу підприємства: наявність всіх факторів і засобів виробництва; аналіз географічних можливостей і природно-кліматичних умов; моніторинг ринку данної галузі; вибір сегменту ринку, досконале вивчення сегменту, вподобань, побажань тощо; аналіз рівня конкурентоспроможності: співставлення власних сил з силами конкурентів; аналіз ефективності діяльності та фінансового стану: система показників діяльності підприємства; аналіз всіх можливих ризиків; спіставлення отриманих результатів із головною місією підприємства та ін. Необхідно також враховувати п'ять сил конкуренції, що виражають її суть: загроза появи нових конкурентів, загроза появи товарів або послуг, що є замінниками, здатність постачальників змінювати ціну на товари та послуги, здатність покупців торгуватися; суперництвом наявних конкурентів між собою – визначають прибутковість галузі, тому що вони впливають на ціни, які можуть диктувати підприємства, на витрати, які їм доводиться нести, і на розміри капіталовкладень, необхідні для того, щоб конкурувати в цій галузі. Значення кожної з п'яти сил змінюється від галузі до галузі й визначає в остаточному підсумку прибутковість галузей. У тих галузях, де дія цих сил складається сприятливо, численні конкуренти можуть одержувати високі прибутки від вкладеного капіталу. У тих же галузях, де одна або кілька сил діють несприятливо, далеко не всім підприємствам вдається тривалий час зберігати високі прибутки. Щодо процедури формулювання стратегії і вибору альтернатив, то пропонуємо наступні етапи: оцінювання існуючої стратегії; фаза формулювання нової стратегії; планування ризиків; рефлексія та вибір альтернативних стратегій.

Для того щоб утримати конкурентну перевагу, необхідно розширювати набір її джерел і удосконалювати їх, переходити до переваг вищого порядку, які довше зберігаються. Для збереження переваги потрібні зміни; підприємство має витягати користь із тенденцій, що спостерігаються в галузі, у жодному разі не ігноруючи їх. Підприємства також повинні вкладати кошти, щоб захистити ділянки, уразливі для конкурентів та чітко спостерігаи за змінами конкурентів, щоб вчасно відреагувати на них. Основний критерій вибору конкурентної стратегії підприємством – адаптація своїх можливостей до конкретних умов ринку. Стратегія конкуренції є принциповою, загальноекономічною основою формування конкурентних переваг.

Таким чином, формування, підтримання, розвиток конкурентних переваг сільськогосподаських підприємств є необхідною умовою подальшого функціонування підприємств в умовах ринку та за складної ситуації сьогодення – економічної кризи. Використовуючи запропонований алгоритм, підприємство має можливість чітко сформулювати конкурентну стратегію, виходячи з сильних і слабких сторін підприємства та адаптувати її під впливом різноманітних факторів в майбутньому. Правильний підхід до вибору конкурентної стратегії дасть можливість суб’єктам господарювання ефективно розвиватись в умовах конкурентного середовища. Запропонований алгоритм також може допомогти вибрати необхідні альтернативи поведінки.