Економічні науки/5.Управління трудовими ресурсами

Викладач, Сьомченко В.В.

Запорізький національний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ФОРМУВАННЯ РИНКУ РОБОЧОЇ СИЛИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

У процесі реформування економіки загострилися суперечності між суб’єктами трудових відносин з приводу використання робочої сили. Тому дослідження, науковий аналіз формування та використання трудових ресурсів на підприємствах харчової промисловості в умовах трансформації економіки України набувають особливої значущості та актуальності.

Значний внесок в дослідження проблем формування, використання трудових ресурсів внесли і вносять такі відомі вченні як О.Бугуцький, Д.Боги-ня, М.Голдін, М.Долішній, В.Дієсперов, В.Злупко, О.Котляр, В.Костаков, Г.Купалова, В.Лишиленко, Є.Лібанова, І.Лукінов, В.Онікієнко, Б.Попов, П.Саб-лук, М.Скаржинський, К.Якуба, та інші. Проте, в останній час зменшується кількість вчених, які глибоко вивчають процеси формування і використання трудового потенціалу, а також скорочується кількість публікацій, що висвіт-люють сучасний стан та проблеми використання трудових ресурсів.

В працях О.А. Бугуцького, Г. І. Купалової, М.К. Орлатого фактори, пов’я-зані з відтворенням трудових ресурсів, а отже з їх формуванням і вико рис-танням, поділяються на дві групи – організаційні та соціальні. До першої групи автори відносять: відновлення поколінь працівників за рахунок поповнення чисельності їх контингентів; визначення рівня забезпечення господарств трудовим потенціалом; визначення статевого і вікового складу працівників аграрних підприємств; формування здатності до праці і постійне підвищення ділової кваліфікації; створення умов для ефективного використання трудових ресурсів; пом’якшення сезонності праці на підприємствах харчової промис-ловості; відповідність рівня оплати праці розміру трудових вкладень.

Соціальна група факторів, на думку авторів, включає забезпечення насе-лення житлом, комунальними послугами, медичним обслуговуванням, закла-дами освіти, культури, фізичного виховання, торгівлі, громадського харчування і зв’язку.

М.І. Пітюлич, М.І.Бібен, В.В. Мікловда у своїх працях відзначають, що ефективність використання ресурсів опосередковується ринковими відноси-нами з обов’язковим врахуванням стану суспільно-політичного життя, рівня свідомості, культури, професійної підготовки, національної специфіки, інтере-сів, традицій, що склалися в сфері трудових відносин.

До факторів зростання трудового потенціалу Ким М.П. відносить: при-родний приріст населення, особливо працездатного; покращення стану здо-ров’я, фізичного стану, морального стану суспільства, які підсилюють дієздат-ність робочої сили; ріст культурно-технічного рівня населення, особливо освіт-нього і кваліфікаційного; обставини, що збільшують сукупний фонд робочого часу. При цьому, автор вважає, що фактором зміни величини трудового потен-ціалу виступає міграція працездатного населення, точніше сальдо міграційних потоків.

На процес формування і використання трудових ресурсів великий вплив мають зміни соціально-демографічних основ формування чисельності населен-ня і його статевовікової структури, освітньо-професійного складу і національ-ного складу населення (склад, режими відтворення населення, спрямованість і інтенсивність міграційних процесів, щільність його розміщення і концентрації, рівень урбанізації, створення умов повного залучення до праці всіх верств населення шляхом роботи з неповним робочим днем, покращення медичного обслуговування жінок і дітей, матеріальне стимулювання народжуваності, заборона праці жінок в ряді професій).

Природною основою трудових ресурсів є економічно активне працездатне населення. Між його кількісно-якісними параметрами і масштабами вироб-ництва існують прямі і зворотні зв’язки. Зростання виробництва швидшими темпами по відношенню до зростання чисельності населення є умовою від-творення і якісного вдосконалення трудового потенціалу, а рівень і перс-пективи розвитку техніко-економічних основ виробництва, в свою чергу, впливають на якісні параметри і напрямок розвитку трудового потенціалу. Крім того, певні вимоги до працівників, які вимагають умови праці, а саме рівень їх підготовки, інтелектуального розвитку, техніко-технологічні умови виробництва впливають на якісну структуру трудового потенціалу, сприяючи її вдосконаленню або деградації.

Трудові ресурси підприємств харчової промисловості складаються з фактично працюючих у виробництві і тих, хто проходить професійну підготовку. Наймобільнішою робочою силою підприємств харчової промисло-вості є працездатні чоловіки і жінки. Підлітки та особи пенсійного віку мають обмежені потенційні можливості працювати, та рівень їх трудової участі відносно не високий. У витратах праці вони відіграють допоміжну роль, і, звичайно, є мало мобільною робочою силою.

Підприємствам харчової промисловості властивий ряд особливостей, які апріорі визначають їх виробничу структуру:

- сезонність виробництва в галузях, що переробляють сільськогосподар-ську сировину, а, отже, сезонність використання в них робочої сили і нерівномірне завантаження основних виробничих фондів протягом року;

- високий рівень матеріаломісткості вироблюваної продукції, що вимагає обліку впливу господарського механізму на рівень використання сировинних і інших матеріальних ресурсів, економічного стимулювання підвищення якості сільськогосподарської сировини і кінцевої харчової продукції;

- специфічний характер виробництва у ряді галузей, що виявляється в значних об'ємах виробництва продукції, яка швидко псується і вимагає стислих термінів зберігання і реалізації;

- матеріально-технічна база галузей харчової промисловості, що обумов-лює необхідність її насичення сучасною технікою, прогресивними технолог-гіями як важливу передумову інтенсифікації господарювання на підприємствах галузі;

- спрямованість виробництва на безпосереднього споживача, що робить харчову промисловість найбільш сприйнятливою до впровадження ринкових відносин, що впливають на організаційну структуру;

- необхідність впровадження нових продуктів харчування з подоланням різних організаційних бар'єрів, що виникають в процесі диференціації і диверсифікації галузі;

- високі кваліфікаційні навики і уміння, що пред'являються до працівників, яким, через незначну кількість профтехосвітніх установ, що готують сучасних робітників для підприємств харчової промисловості, доводиться навчати на підприємствах.

Перераховані особливості можуть враховуватися на функціональному рівні, проте, проблеми, що виникають при цьому, вимагають свого вирішення.

Особливість підприємств харчової промисловості полягає ще й у тому, що формування трудових ресурсів відбувається під впливом багатьох чинників, які можна поділити на три основні групи: економічні, соціальні та демографічні.

В ринкових умовах найбільше значення на формування трудових ресурсів надають економічні умови. Причому не просто рівень заробітної плати в конк-ретній галузі, а її співвідношення з іншими галузями економіки та прожит-ковим мінімумом. Соціологічні дослідження показали, що рівень трудозабез-печеності багато в чому визначається забезпеченістю житлом, якісним медич-ним обслуговуванням, наявністю установ освіти та об’єктів соціально-куль-турного призначення, газифікацією населених пунктів та інших факторів. Поліпшення соціальних та економічних умов веде до збільшення народ-жуваності та зменшення відтоку людей.

До демографічних факторів можна віднести рівень народжуваності, рівень смертності, міграцію, питому вагу населення у працездатному віці в загальній чисельності населення, а також тривалість життя. Природною основою формування трудових ресурсів на підприємствах харчової промисловості є населення, кількість якого за останні роки зменшилася. В основному це відбувається за рахунок міграції населення.