Гогора С. І.

Науковий керівник: Пентелейчук О. В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми реструктуризації підприємств та шляхи їх вирішення

У сучасних ринкових умовах господарювання набуває актуальності питання підвищення ефективності діяльності підприємств. Аналіз ситуації свідчить, що нові компанії, змагаючись за ринки, активніше йдуть на ризик застосування нових технологій, ніж підприємства, які володіють багаторічним досвідом використання традиційних галузевих технологій.

Одним із шляхів вирішення зазначеної проблеми є зміна структури підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності та адаптації до вітчизняного і світових ринків.

Оскільки конкурентоспроможність підприємства визначається на ринку, то механізми та форми зміни структури повинні враховувати вимоги ринку, а саме: ефективні методи обміну інформацією між учасниками ринку, зменшення собівартості виробництва продукції, проведення постійних досліджень ринків. Проблема реструктуризації як на макро-, так і на мікрорівні набула ключового значення в процесі реформування економіки України. Тому будь-які дослідження з реструктуризації українських підприємств є вкрай актуальними.

Пошуку ефективних методів реструктуризації підприємства присвячені праці таких українських та російських учених: Александрової В.П., Балабанова І.Т., Клименко С. Є. [1], Румянцева Р. В. [2], Семенченко, Н. В. [3],

Серед проблем, які виникають у процесі реструктуризації підприємств, можна виділити основні [3, 24]:

1. Визначення оптимального розміру підприємства;

2. Визначення ступеню свободи який потрібно надати підрозділу підприємства (статус центру фінансової відповідальності чи окремої фірми з різним ступенем самостійності), щоб не зашкодити виробництву материнської компанії і створити умови для ефективного розвитку цього підрозділу;

3. Визначення терміну впродовж якого потрібно опікуватися та надавати допомогу новому підприємству, щоб підвищити ефективність його роботи;

4. Подолання нестачі керівників нових підприємств;

5. Навчання менеджерів нових підприємств і співробітників, що обслуговують нові структури;

6. Подолання негативного відношення працівників до процесу розділення підприємства;

7. Послаблення відцентрові тенденції, що виникає у ході реструктуризації;

8. Пом'якшення можливого погіршення взаємостосунків між співробітниками, що виділяються, і тими, що залишаються в материнській компанії;

9. Оцінка вартості власності, що передається новому підприємству, за відсутності ринкових цін і спотвореної вартості в офіційному обліку;

10. Пошук коштів на реструктуризацію;

11. Зменшення або і зовсім нейтралізація негативного впливу соціального сектора підприємства на процес його реструктуризації.

На перші три пункти відповіді можуть бути найрізноманітніші, бо вони суттєво залежать від специфіки кожного окремого підприємства.

Так, проблема раціональних розмірів підприємства давно обговорюється в економічній літературі. Проте єдиної відповіді на нього немає, і це не дивно, адже рішення залежить від таких факторів:

Ø типу підприємства та стадії його життєвого циклу;

Ø умов і структури управління;

Ø стану вітчизняного економічного середовища. Стосовно дефіциту керівників для нових підприємств;

Ø можна запропонувати керівному менеджменту компанії спробувати реалізувати такі варіанти;

Ø ретельно проаналізувати можливості та здібності своїх співробітників для можливої рекомендації їх на керівні посади;

Ø підготувати шляхом навчання на підприємстві нові керівні кадри для підрозділів;

Ø об'явити конкурс на заміщення вакантних керівних посад.

Проблеми з п'ятої по восьму розв'язуються з допомогою рекомендацій консультантів та розроблених методик спеціальних методичних центрів, що створені зарубіжними доброчинними організаціями в країнах СНД і, зокрема, в Україні з метою надати необхідну допомогу підприємствам у реалізації їх програм реструктуризації [2, 21].

Разом з тим можна відмітити, що аудит витрат (а в нього входить і оцінка витрат на соціальну сферу) ослабляє типовий аргумент про нестачу коштів на реформи. І взагалі, помиляються ті, хто думає, що гроші — це головний дефіцит при реформуванні підприємства.

Отже, можна сказати що вирішити дані проблеми можна за допомогою визначення найбільш раціональних розмірів підприємства – його матеріальних, фінансових і нематеріальних активів, а також кадрового складу, визначення внутрішньої організаційно-управлінської структури підприємства (кількість і функціональний склад його підрозділів) та організаційно-економічного механізму управління та взаємодії його складових частин, формування лояльного інтеграційного середовища підприємства як за рахунок його власних активів і кадрів, так і за рахунок зовнішніх джерел – інших підприємств і організацій.

Література:

1. Клименко, С. Є. Визначення мети та етапів реструктуризації підприємств машинобудівної галузі / С. Є. Клименко // Держава та регіони. – 2009. - №2. – С. 81-87.

2. Румянцева, Р. В. Реструктуризація та об'єднання підприємств / Р. В. Румянцева // Цінні папери України. – 2009. - №28. – С. 20-21

3. Семенченко, Н. В. Проблеми реструктуризації великих підприємств / Н. В. Семенченко // Інвестиції: практика і досвід. – 2009. - №2. – С. 23-26.