Миськова Н. В., науковий керівник: Пентелейчук О. В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна, м. Чернівці

Західні моделі оцінки кризового стану підприємства

та можливість їх застосування до українських підприємств

Прогнозування банкрутства як вирішення відокремленої проблеми з'явилось в розвинених капіталістичних країнах (і в першу чергу, в США) відразу після закінчення Другої світової війни. Цьому сприяло стрімке зростання кількості банкрутств у зв'язку з різким скороченням військових замовлень. А тому і виникла проблема можливості апріорного визначення умов, що призводять до банкрутства. Спочатку це питання вирішувалося на емпіричному, чисто якісному рівні і приводило до суттєвих помилок.

Питанню оцінки кризового стану підприємства приділялось багато уваги, зокрема такими науковцями як І. А. Жулега, В. Г. Прушківський, О. О. Терещенко, О. О. Шапурова та інші [1; 2; 3; 3]

На основі дослідження літератури для діагностики вірогідності банкрутства можна виділити такі підходи, які засновані на застосуванні [1;3]:

· трендового аналізу обширної системи критеріїв і ознак;

· обмеженого кола показників;

· інтегральних показників;

· рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств і др.;

· регресійних і дискримінантів моделей чинників.

Сьогодні виділяють два основні підходи до прогнозування банкрутства.

1. Перший базується на фінансових даних і включає операцію з деякими коефіцієнтами: що набуває все велику популярність Z-коефіцієнтом Альтмана (США), коефіцієнтом Таффлера, (Великобританія) і іншими, а також уміння «читати баланс».

2. Другий базується на порівнянні з даними збанкрутілих підприємств [2].

Найбільш популярною в зарубіжній практиці діагностикою банкрутства є багатовимірний аналіз американського економіста Альтмана, розроблений в 1968 році. Е. Альтманом було досліджено 22 аналітичних коефіцієнта, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства.

За двофакторною моделлю ймовірності банкрутства визначається коефіцієнт покриття (kn) коефіцієнт автономії (kавт) за формулою:

Z=-0,3877-1,0736kn+0,0579kавт

Для підприємств, у яких Z = 0, ймовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Z>0, то ймовірність банкрутства перевищує 50%.

За допомогою двофакторної моделі неможливо точно визначити ймовірність банкрутства та й показники для оцінки вибрані невдало. Підприємства з незначними найгіршими показниками покриття та автономії все одно можуть вдало працювати і отримувати прибуток, маючі незначні недоліки в фінансовій сфері.

Для того щоб прогноз був точнішим, у західній практиці фінансового аналізу застосовують п'ятифакторну модель визначення індексу Z [3].

Z = 1,2 х1+1,4х2+3,3х3+0,6х4+1,0х5,

де х1— оборотний капітал/сума активів;

х2 — нерозподілений прибуток/ сума активів;

х3 — операційний прибуток / сума активів;

х4 — власний капітал / заборгованість;

х5 — виторг / сума активів.

Результати чисельних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнений показник Z може набувати значення в межах (-14,+22), при цьому підприємства, для яких значення Z>2,99, потрапляють до фінансово стійких, підприємства для яких Z< 1,81 є безумовно неспроможними, а інтервал [1,81<Z<2,99] визначає зону невизначеності. На думку Е.Альтмана, за допомогою п'ятифакторної моделі прогнозування ризику можливого банкрутства на горизонті в один рік можна встановити з точністю до 95 %, а на горизонті в два роки - з точністю до 83 %

Всі індекси чи показники Z включають співвідношення між статтями балансу та звіту про фінансові результати. Індекси не враховують становища в країні в цілому, тенденцій розвитку галузі, доходів та витрат споживачів, показників постачальників та конкурентів.

Моделі Альтмана використовувались та визначались на основі західних підприємств. Моделі не адаптовані до нашої вітчизняної економіки, а також не враховують значної більшості показників, тому мають значні недоліки.

Недоліки моделей оцінки банкрутства:

· моделі, неадаптовані до національної економіки країни;

· враховують тільки балансові показники та показники звіту про фінансові результати;

· не враховують стан країни та її показників;

· не враховують показників розвитку галузі, зокрема галузі машинобудування;

· не враховують показників стану постачальників та конкурентів;

· не враховують доходів та витрат споживачів [4, 60].

В основному в оцінці банкрутства використовують тільки фінансові показники, а банкрутство підприємства залежить не тільки від фінансової сфери. В розрахункових коефіцієнтах немає таких показників як: рівень придатності основних засобів, фондовіддача, матеріалоємність, плинність кадрів — це одні з найважливіших показників підприємства.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е. Альтманом у 1983 р. [4, 60]

Z=0,717х1+0,847х2+3,107х3+0,42х4+0,995х5,

де х1 — власний оборотний капітал / сума активів;

х2— нерозподілений прибуток/ сума активів;

х3 — прибуток до сплати процентів / сума активів;

х4 — балансова вартість власного капіталу/ позиковий капітал;

х5 — об'єм продаж/ сума активів;

Z < 1,23 — висока ймовірність банкрутства;

Z > 1,23 — мала ймовірність банкрутства.

Застосовувані методи з розрахунку моделей дають іноді не точний матеріал. Надійність моделей виявилася набагато нижчою, ніж у середовищі розробки. Причин кілька:

1. Значення змінних в оригінальних моделях давалися в американських і канадських доларах. Перерахування на долари проблему вирішує, але зміни курсу залишають незначні помилки.

2. В українському бухгалтерського обліку значення в бланки звітів вносяться в тисячах гривень. Необхідна корекція, що у свою чергу порушує безперервність.

3. Умови економіки українських підприємств сильно відрізняються від економічних умов Сполучених Штатів.

4. Відмітною рисою української політики і промисловості є той факт, що економічні труднощі починають набувати соціального характеру. Таким чином, порушуються принципи ринкової економіки.

Враховуючи різносторонній підхід до вирішення питань на основі наведених моделей, слід відмітити їх головний недолік в тому, що виведення формули базується на основі комплексу даних великої кількості підприємств, шляхом їх усереднення, причому цей комплекс даних розглядається як класична статистика.

Список використаної літератури:

1. Жулега И. А. Методология анализа фінансового состояния предприятия: монографія / И. А. Жулега; ГУАП. – юб 2006. – 235 с.: ил.

2. Прушківський В. Г. Оцінка ймовірності фінансової неспроможності та банкрутства підприємства / В. Г. Прушківський // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - №5. – С. 21 – 26

3. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. – 2-ге вид., без змін – К.: КНЕУ, 2006. – 268 с.

4. Шапурова О. О. Моделі оцінки банкрутства та кризового стану підприємств / О. О. Шапурова // Економіка та держава. – 2009. - №4. – С.59 - 64