Економіка/3 Фінансові відносини

Голишевська Л.В.,Лебедюк І.М.

Вінницький національний аграрний університет,Україна

СПАТА ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ДО БЮДЖЕТУ

Податки є невід'ємною частиною фінансового господарства держави. Вони є найважливішим джерелом формування доходів держави. Встановлення, розподіл, справляння і використання податків становлять одну із основних функцій держави. Протягом всієї історії людства держава прагне обкласти податками всіх громадян країни. При цьому платники податків використовують різні шляхи для того щоб уникнути податків або, принаймні, мінімізувати свої податкові платежі. Суть опоруобумовлюється таким фактором як податковий тиск. Високі податки завжди викликають таку реакцію. Висока податкова ставка податку убиває сам податок, тобто виникає реакція щодо обходу законів, еміграції та контрабанди. В Україні податкова система – це найважливіший економічний чинник державного регулювання економіки. Саме від неї залежить ефективне функціонування господарського комплексу в цілому[2].

У сучасних умовах розвитку суспільно-економічної формації проблеми податкової системи стосуються кожного громадянина, тому важливо розуміти природу податків, механізм їх дії, внутрішню сутність. Взаємоузгодження інтересів громадянина і держави, їх гармонійне поєднання є визначальною умовою формування свідомого громадянського суспільства. Важливу роль у цьому процесі відіграє дієвий і прозорий механізм справедливого оподаткування доходів пересічного громадянина, що забезпечує реалізацію державної політики у всіх сферах життєдіяльності населення. У сучасних економічних відносинах система оподаткування доходів фізичних осіб невід’ємним структурним елементом соціально-економічної політики, тому перебуває у стані постійного удосконалення.

Проблематиці адміністрування податку з доходів фізичних осіб присвячено численні публікації як у фінансовій літературі наукового спрямування, так і в професійних прикладних виданнях. Зокрема, проблематиці формування податкової політики щодо фізичних осіб присвячено праці таких відомих вітчизняних фінансистів, як В. Андрущенко, О. Василик, А. Крисоватий, П. Мельник,С. Онишко, Л. Тарангул, А. Соколовська, В. Федосов, С. Юрій та інших. Однак аналіз наукових джерел свідчить, що питання, які стосуються впливу системи оподатковування доходів фізичних осіб на формування інвестиційних ресурсів у країні, недостатньо опрацьовані й вимагають наукового обґрунтування.

Податок з доходів фізичних осіб є досить важливим у податковій системі України. Одними з характерних особливостей є його значне соціально-економічне значення, масштабність кількості платників цього податку, розмірами загальних надходжень до бюджету.Фізичні особи є платниками кількох податків і зборів. Проте, якщо так сформулювати, "чистих" видів податків у податковій системі України, де платниками виступають винятково фізичні особи, тільки два – це податок з доходів фізичних осіб і податок на промисел. Звичайно, вони не однакові за своїм значенням.Податок з доходів фізичних осіб найважливіший у цій групі. Його значення обумовлюється певною досконалістю, чіткістю, що відпрацьовувалася тривалий час. Прибутковий податок, а тепер податок з доходів фізичних осіб, є одним із найдавніших у податковій системі України і становить четверту надходжень податків та інших обов'язкових платежів до загального фонду Державного бюджету[4].

Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні протягом 90-х років XX століття і дотепер було досить стабільним. 5 липня 1991 року було прийнято Закон Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства» №1306-XIІ. Дію цього Закону було зупинено Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92. На сучасному етапі розвитку податкової системи України виникла необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб. З цією метою 22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV, набирає чинності з 1 січня 2004 року [1].

Дійсно, податок на доходи з фізичних осіб, без сумніву, належить до категорії прямих, що стягуються у ході придбання і накопичення матеріальних благ, і визначається розміром об'єкта оподаткування, включається в ціну виробництва товару. Грошові відносини, які регулюються податковим правом, виникають між державою і платником, який вносить податок безпосередньо в бюджет. З огляду на те, що прямі податки поділяються на особові(сплачуються з дійсно отриманого платником доходу (прибутку) і враховують фактичну платоспроможність платника) і реальні податки, якими оподатковується не дійсний дохід платника податків, а гаданий, середній дохід,одержуваний у певних економічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування, коли оподаткуванню підлягає, насамперед майно, податок на доходи з фізичних осіб належить віднести до прямого особового податку. На наш погляд, він має більш мобільний, динамічний характер, аніж інший різновид прямих майнових податків, які орієнтовані і прив'язані до стабільної, незмінної бази – вартості майна, яке розглядається як об'єкт оподаткування. Прибуткові ж податки зорієнтовані на більш мобільні об'єкти регулювання – доходи, які можуть існувати або навіть зводитися практично до нуля[4].

Відповідно існує певна проблема співвідношення різних ланок бюджетної системи. Вона пов’язана з визначенням на законодавчому рівні принципів розподілу надходжень від загальнодержавних податків, закріплення надходжень від податків за бюджетами відповідного рівня. Адже неоптимальний розподіл податкових надходжень між ланками бюджетної системи призводить до незаінтересованості органів місцевого самоврядування у збиранні тих чи інших загальнодержавних податків.

Для розв’язання проблеми поліпшення наповнюваності місцевих бюджетів, доцільно надати органам місцевого самоврядування можливість застосовувати місцеві надбавки до податку з доходів громадян. Зокрема, розмір такої надбавки може становити 1-3 % від бази оподаткування податку з доходів фізичних осіб.

Незважаючи на зростаючу питому вагу у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів, податок на доходи фізичних потребує деяких уточнень, а саме перетворення цього податку, що сплачується до місцевого бюджету за місцем походження доходу (тобто за місцем роботи платника податку), на податок, що сплачуватиметься до місцевого бюджету за місцем проживання платника. А необхідність цього переходу аргументується тим, що споживання більшості місцевих суспільних послуг платниками податку відбувається там, де вони мешкають, а не там, де працюють. Зміцнення місцевих бюджетів є важливим напрямом державної політики насучасному етапі. Державі необхідно здійснювати певні практичні заходи в частині розвитку місцевого оподаткування та введення в дію конкретних норм законодавства, які сприятимуть фінансовому розвитку регіонів[3].

Варто зауважити, що податкову систему України критикували і критикуватимуть, оскільки в її основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв’язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст податкової політики.

Правові держави в процесі тривалої еволюції винайшли способи розв’язання більшості з цих і забезпечення консенсусу інтересів. Серед цих способів — створення системи громадського контролю за ефективним витрачанням бюджетних коштів, системи правових обмежень дискреційних фіскальних дій уряду та парламенту. Саме ці питання повинні лягти в основу подальших досліджень проблем оподаткування[4].

Урядові рішення щодо удосконалення законодавства в частині справляння податку з доходів фізичних осіб повинні стосуватись повнішої реалізації фундаментальних принципів прибуткового оподаткування, властивих соціальним державам, зокрема:

– принципу тотальності (стягнення податку з усіх видів доходів). Оподатковуваний дохід має включати доходи від підприємницької та незалежної професійної діяльності, доходи від найманої праціта доходи від володіння майном (у вигляді спадщини і подарунків),майновими немайновими правами, основним елементом яких є пасивні доходи (проценти, дивіденди, орендна плата тощо);

– принципу нейтральності (оподаткування доходів одного виду має здійснюватися в однакових розмірах);

– принципу оподаткування брутто-доходу, який не передбачає зменшення об’єкта оподаткування на суму видатків платника податку. До того ж має бути застосовано право на вивільнення з-під оподаткування доходу, який не перевищує законодавчо установленого рівня мінімального доходу, а також право на податковий кредит щодо визначених законом витрат на забезпечення життєдіяльності фізичної особи і членів її сім’ї.

– принципу доступності, що реалізується через спрощення умов реєстрації платників податку,порядку сплати і правил декларування цього податку[5].

Отже, економічні перетворення, що здійснюються в Україні, вимагають нових підходів як до системи справляння податків. На підставі проведеного аналізу діючої національної системи оподаткування доходів фізичних осіб ми вважаємо за доцільне і необхідне:

- зменшити ступінь диференціації прибуткового податку з громадян;

- підвищити неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

- встановити його на рівні межі малозабезпеченості;

- законодавчо запровадити в практику оподаткування процес коригування неоподатковуваного мінімуму з урахуванням інфляції;

- запровадити розповсюджений в деяких європейських країнах досвід спільного оподаткування доходу сім’ї як бази оподаткування, така практика оподаткування значно послабить прогресивний характер прибуткового податку;

- розширити коло пільг, запровадити зокрема пільги на утриманців.

Література

1.Про податок на доходи фізичних осіб: Закон України № 889 – ІУ від 22. 05.2003 р.(із змінами та доповненнями).

2.Пономарьова Т.Ю.Податок з доходів фізичних осіб:переваги та недоліки.//Науковий вісник .-2004.-№14.7.-С.244-250.

3.Субботович Ю.Л.Податок з доходів фізичних осіб у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів.//Економіка АПК.-2009.-№4.-С.78-82.

4.Чигунов І.Я.,Ігнатенко А.Б. Податок з доходів фізичних осіб у системі фінансово-економічного регулювання.// Фінанси України. — 2006. — №4. — С. 3-14.

5.Чигунов І.Я., Нікітішин А. О.Оподаткуваня доходів громадян як складова фінансово-економічних відносин.// Наукові праці НДФІ .-2008.-№1.-С.3-11.