Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Літовська І.М.

Буковинська державна фінансова академія

Міжнародне співробітництво України у вирішенні екологічних проблем

У сучасному суспільстві екологічна політика стала самостійною сферою в політичній діяльності держав. Україна, як європейська держава, приєдналася до процесу державного та правового регулювання збереження природного середовища. У зв’язку з цим державна екологічна політика має посідати провідне місце у реалізації зовнішньополітичних пріоритетів країни.

Метою статті є дослідження позитивних та негативних аспектів договірно-правової бази міжнародної співпраці України у сфері охорони навколишнього середовища, а також дослідження феномену екологічної безпеки, механізмів її забезпечення крізь призму міждержавних договорів і

конвенцій.

Об’єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони природи на міждержавному рівні випливає із глобального характеру екологічної кризи. Сьогодні розпочався процес формування нової системи цінностей соціального, економічного та етичного характеру, що включає екологічний імператив.

З 1991 р. в Україні введена плата за забруднення навколишнього середовища. Заходи направлені на реалізацію головного принципу: не максимізація прибутків підприємців або держави, а досягнення стійкого розвитку шляхом збалансованого природокористування так, щоб розвиток матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість екосистем.

На сучасному етапі розвитку Україна перебуває у скрутному економічному становищі, але намагається запровадити в життя соціально-правові важелі охорони природи: 1) введення екологічних норм та стандартів, що обов’язкові як для підприємств, так і для окремих осіб; 2) проведення обов’язкових екологічних експертиз; 3) створення юридичних можливостей для кооперування підприємств для виконання екологічних програм на взаємно договірній основі; 4) поширення безвідходних і чистих технологій через систему виставок та ярмарків [2].

Провідною державою у світі у сфері державного регулювання проблеми екології і системи соціального захисту населення є Німеччина. Майже за 30 неповних років тут було прийнято більш як 600 різноманітних законодавчих актів у галузі охорони навколишнього середовища [2].

У 1995 р. Україну було прийнято до Ради Європи. Започатковано співпрацю у природоохоронній галузі з Європейським Союзом.

На сьогодні Україна підписала 16 природоохоронних конвенцій глобального та регіонального характеру та 5 протоколів до них. Готується за участю спеціалістів Міністерства з надзвичайних ситуацій підписання та ратифікація ще 12 міжнародних конвенцій. Міністерство з надзвичайних ситуацій здійснює співробітництво в рамках 43 міжнародних угод та договорів.

На сучасному етапі вирішення екологічних проблем Чорноморського регіону неможливо уявити без міжнародного співробітництва, що обумовлено багатьма чинниками. Основними з них є глобальний характер екологічних проблем та транскордонний характер поширення забруднень,

передусім – через повітряний басейн та транскордонні води. Ключовим фактором розвитку природоохоронного співробітництва стали розробка, ухвалення, ратифікація Конвенції про захист Чорного моря від забруднення та набуття нею чинності (1994) [3].

4 лютого 2004 р. Верховна Рада ратифікувала, а 23 лютого Президент підписав Кіотський протокол. В останньому десятиріччі минулого століття все більше людей почали розуміти, що зміни клімату вже настають.

Головна мета Кіотського протоколу: всі розвинуті держави та країни з перехідною економікою, які ратифікували цей документ, беруть на себе зобов’язання обмежити та знизити викиди парникових газів у 2008–2012 рр. Протокол діє саме в ці терміни, а в 2013 р. буде розроблено новий

документ.

На перший погляд, обмеження на викиди досить незначні. Україні дозволяється викидати 100 % парникових газів від рівня 1990 р., державам ЄС – 92 %, Японії – 94 %. Але Велика Британія та Німеччина повинні знизити їх майже на 15 %. Австралія, Греція, Ірландія, Ісландія та Португалія можуть навіть збільшити. Частку України розділятимуть Фінляндія, Франція та Росія – цим країнам не потрібно перевищувати рівень 1990 р. [4].

Для досягнення поставленої мети Кіотський протокол пропонує кілька механізмів: торгівля квотами, проекти спільного впровадження та ін.

Отже, аналізуючи міжнародне співробітництво України у сфері екології та відповідно створену договірно-правову базу, можна відзначити прагнення України увійти у світовий правовий екологічний простір для забезпечення екологічної безпеки та попередження екологічних криз і катастроф. Оскільки проблеми екології є міжнародними, то Україна активно залучається до підписання та виконання міждержавних договорів і конвенцій, головною метою яких є досягнення стійкого розвитку економіки шляхом збалансованого природокористування та цілісності екосистем, а створення ефективного механізму вирішення екологічних проблем – основне завдання міжнародної спільноти.

Література:

1. Діяльність уряду України в галузі екології // http:// www. 5ka. com. ua.

2. Екологічні проблеми в стратегії сталого розвитку // http://www.conference. mdpu.org.ua.

3. Економічне співробітництво в Чорноморському регіоні // http:// www. personal. in. ua.

4. Кіотський протокол в Україні // http:// www. ecoclub. ukrwest. net.

5. Концептуальні засади та соціоприродні умови сучасної екологічної політики // Дослідження світової політики.– К.: ICEMB, 2000.– № 11.– С. 57.