Научная мысль информационного века /“Экономические науки”/3.Финансовые отношения

Бертман І. Г.

група ФН 61 – 09 Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Україна

Науковий керівник Антонюк В. В., Вінницький соціально-економічний інститут Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Україна

Понятя кредитоспроможності та напрями її оцінки

Метою дослідження є визначити поняття та розробити універсальну методику визначення рівня кредитоспроможності для уніфікації підходу до всіх підприємств та можливості самостійного аналізу ними власного стану для прийняття відповідних рішень щодо можливості залучення коштів, альтернативних джерел та необхідності удосконалення діяльності в проблемних областях.

Під кредитоспроможністю юридичних осіб розуміють такий фінансово – господарський стан підприємства, який дає упевненість у задовільному фінансовому стані, в ефективному використанні засобів, а також у здатності та готовності позичальника повернути залучені кошти [3, 54 - 60].

Проблемою тут є недостатня співпраця між банками з метою накопичення спільної інформації, що пояснюється, як правило, небажанням безкоштовно ділитися напрацюваннями та підтримувати конкуруючі фінансово – кредитні організації. Обмеження публічною інформацією дає шанс на визначення приблизного рівня кредитоспроможності лише тих підприємств, які публікують звітність, інформацію про неакціонерні товариства неможливо отримати [4, 504].

Кредитор повинен у кожному випадку визначити ступінь ризику, який він готовий взяти на себе, і розмір кредиту, який може бути наданий при певних обставинах. Будь – яка методика має містити правовий аналіз, кількісний та якісний. Якщо кількісний аналіз має засвідчувати спроможність, то готовність погашати зобов’язання визначається за допомогою визначення дієздатності позичальника, перспектив його розвитку, ділових якостей керівника. Кількісний аналіз – аналіз показників за даними звітності, який визначає фінансову діяльність і фінансовий стан фірми. Правовий аналіз – аналіз фінансово – господарської діяльності на предмет її відповідності чинному законодавству України, аналіз управлінських і трудових відносин, відносин між засновниками, Якісний аналіз – вивчення управлінської структури суб’єкта господарювання, фінансових і стратегічних планів підприємства, Swot – аналіз, вивчення специфічної документації, визначення ніші ринку, яку займає компанія та аналіз господарської діяльності.

Неякісність обумовлюється тим, що не враховує реальну вартість майна підприємства, так як облік ведення по ціні придбання, дані спотворюються різним рівнем впливу інфляції, звітність відображає ситуацію, яка склалася на певний момент, без врахування за рахунок яких факторів отримані відповідні результати, можливість варіювання діяльності в середині періодів для отримання необхідних результатів на звітну дату. Іноді спостерігається навмисне надання неправдивої інформації. В Україні достатньо розповсюдженою публічною інформацією є рейтинги облігацій, а рейтинги кредитоспроможності підприємств як суб’єктів підприємницької діяльності, спроможних отримати й погасити позики різних видів представлені досить обмежено. Рейтинг – це оцінка позиції об’єкта, який аналізується, на шкалі показників. Він дозволяє встановити на визначену дату положення учасників фондового ринку, виявити їх місце серед інших учасників відповідно з наступними критеріями: фінансовий потенціал, стійкість, активність, позиція на ринку та ін. Процес рейтингування є класичним способом публічно заявити про свою фінансову спроможність та інформаційну прозорість. Він є невід’ємною частиною фундаменту, без якого не можна побудувати правильні фінансові відносини й створити елементи ринкової інфраструктури, що дають можливість інвестору впевнено почуватися в чужій країні, на світовому ринку.

Можна виділити багато переваг, які дають застосування рейтингів підприємствам: можливість зниження вартості кредитів через зниження витрат інвестора на оцінку, відсутність необхідності ним перестрахувати свої ризики тощо; покращення іміджу, підвищення репутації через рівень рейтингу; забезпечення прозорості своєї діяльності; отримання доступу до різних ринків капіталу; збільшення кола потенційних кредиторів.

Важливою умовою здійснення якісної оцінки кредитоспроможності є аналіз зовнішнього середовища існування підприємства – позичальника. Наявність ліквідного забезпечення, відмінна кредитна історія та стійкий фінансовий стан часто не є безумовною гарантією повернення кредиту. Насправді значна частина кредитів перетворюється на проблемні саме внаслідок впливу зовнішніх факторів та є причиною недостатньої обізнаності банківського менеджменту щодо потенційних проблем, які можуть виникнути в позичальника [1, 134 - 139].

При формуванні системи аналізу зовнішнього середовища функціонування підприємства – позичальника керуються принципом розумної достатності, тобто з метою аналізу використовують лише ті фактори, які слугують інформаційною основою для прийняття рішень щодо кредитування.

Конкурентний аналіз являє собою один з вагомих напрямів аналізу зовнішнього середовища функціонування підприємства – позичальника. Завоювання своєї частки на ринку – стратегічна мета підприємництва, яка досягається шляхом конкурентної боротьби, і пропозиція кращих умов, ніж в інших, - це запорука успішної діяльності. Для того, щоб визначити, чи має позичальник конкурентні переваги перед іншими операторами ринку, а отже, і спрогнозувати його подальшу життєдіяльність і кредитоспроможність, необхідно здійснити конкурентний експрес – аналіз.

За результатами аналізу даних конкурентного експрес – аналізу банківський аналітик зробить висновок щодо інтенсивності конкуренції на ринку, де функціонує підприємство – позичальник. Ця оцінка повинна відповідати на питання, якою є конкуренція: «сильною», «помірною» чи «слабкою» [2, 200 - 205]. Таким чином, за результатами конкурентного та галузевого аналізів банківський аналітик зможе зробити висновок щодо стану та міри впливу на кредитоспроможність підприємства – позичальника зовнішнього середовища його існування, що надасть можливість на етапі первинного розгляду кредитного проекту ідентифікувати та визначити рівень кредитного ризику операції. Рівень кредитоспроможності позичальника має свідчити про його здатність отримати та повернути кошти з відсотками вчасно. Залежно від особливостей позичальників та виду запозичення, складність оціни кредитоспроможності позичальників обумовить застосування різних підходів. Від його правильної організації залежить рівень кредитного ризику, який бере на себе кредитор [5, 19].

Найефективніше роботу по визначенню рівня кредитоспроможності будуть виконувати спеціально створені оцінювачі, що матимуть постійний та швидкий доступ до інформації стосовно позичальників, як у минулому, так і на конкретному сучасному етапі (при можливості та в перспективі), а також накопичуватимуть відгуки контрагентів щодо попередніх операцій позик, матимуть можливість порівнювати клієнтів між собою та робити висновки на фоні фактичного стану справ на фінансовому ринку.

Література

1. Кочетков В. М. Забезпечення фінансової стійкості підприємства: теоретично методологічні аспекти. – К.: КНЕУ, 2002. – с. 134 – 139.

2. Нужда І. О., Регіональна економіка, навч. посіб., К.: 2005, с. 200 – 205.

3. Тарасюк І. О. Оцінка кредитоспроможності позичальника // Банківська справа 2007, № 4, - с. 54-60.

4. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – с. 504.

5. Тиводар Т. М. Методика комплексної оцінки кредитоспроможності позичальника // Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – с. 19.