Економіка/10. Економіка підприємства

Бондар Т.В.

Науковий керівник: Мараховська Т.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЛІЗИНГУ В СИСТЕМІ АПК УКРАЇНИ

Лізинг був відомий ще задовго до нашої ери. Зі слів істориків, перші лізингові операції укладалися ще у давнину за 3 тис. років до н.е. Вже тоді розглядалися всі випадки оренди, норми орендної плати, умови застави майна.

Лізинг - різновид орендних відносин, основний вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових коштів у майно, яке передається за договором оренди юридичним або фізичним особам за певну плату в тимчасове користування.

Лізинг є ефективним способом реалізації продукції підприємств, що виготовляють основні засоби, за рахунок чого зростають обсяги виробництва. Тому лізинг досить поширений в усьому світі.

Значний вклад в розробку питань лізингу внесли закордонні і вітчизняні вчені С.Гільярт, В.Газман, З.Герасимова, Н.Внукова, О.Гриценко,В. Андрійчук, Ю. Домашенко та ін.

Сьогодні лізинг в світовій економіці займає друге місце за обсягом інвестицій після банківського кредиту, тому що він дозволяє користувачам мати широкий доступ до передової техніки й технології [3,с.22].

Лізинг має такі переваги:

- інвестування у формі майна, на відміну від грошового кредиту, знижує ризик неповернення грошей;

- лізинг передбачає 100% кредитування і не потребує негайної сплати платежів;

- лізингова угода має більш гнучку форму, ніж отримання кредиту;

- лізингове майно не відображається у лізингоодержувача на його балансі;

- виробник обладнання отримує додаткові можливості організації збуту продукції.

Незважаючи на низку переваг, лізинг — найдорожчий спосіб залучення коштів. Він ефективний, коли його обслуговування здійснюється на "західних" грошах, в основі лізингу повинно бути дешеве джерело грошей. Лізинг є ефективним інструментом управління фінансовими ресурсами підприємств АПК за умови його грамотного використання, і нині в Україні є всі підстави для того, щоб розвивати як оперативний, так і фінансовий лізинг.

За останні декілька років інтерес до лізингу значно виріс. Основна причина цього в тому, що рівень зносу основних засобів підприємств усіх видів економічної діяльності України досяг, за офіційними даними, близько 50% [2,с.189].

Оцінка обсягів ринку лізингу може базуватися на кількох показниках :

- загальній вартості активів, що були надані в лізинг упродовж року;

- загальній вартості лізингових угод, укладених упродовж року;

- обсязі портфеля лізингових угод станом на певну дату (як правило, на, кінець року), тобто на сумі зобов'язань за лізинговими угодами, які ще не завершені станом на певну дату. Упродовж останніх років усі перелічені показники ринку лізингу в Україні демонстрували позитивну динаміку.

Ринок лізингу в Україні тільки-но утверджується, на ньому немає загальновизнаних лідерів, його розвиткові приділяється недостатня увага з боку держави. В уряді досі не визначено орган, який би відповідав за проведення політики щодо розвитку лізингу в Україні [1, с.52].

Більшість експертів вважають, що проблема розвитку лізингу в Україні лежить у трьох площинах: удосконалення законодавчої бази, зменшення податкового тиску на підприємства, здешевлення та покращення умов користування кредитними ресурсами.

В Україні існує проблема лізингу обладнання для малого та середнього бізнесу. Самі лізингові компанії говорять про те, що умови поки що не дають змоги в Україні отримати великі прибутки за лізинговими операціями, хоча часу та зусиль для проведення таких операцій витрачається стільки ж, як і на великі проекти. Саме на масштабних інвестиційних проектах зосередили свою роботу такі лізингові компанії України, як "Украгролізинг", "Українська лізингова компанія", "Укртранслізинг" та ін. Таким чином, малий і середній бізнес для ринку лізингу є невигідним клієнтом, оскільки не дає серйозного прибутку, а масштабний бізнес для участі в лізингових операціях потребує підтримки держави. Лізингові компанії в Україні мають недостатньо коштів для фінансування лізингових операцій. Тому самі використовують кредити, щоб мати можливість закупити обладнання. В Україні наявний дефіцит інвестицій у цілому по економіці і разом з тим невідповідність структури розподілу інвестицій їх потребам по різних видах економічної діяльності. Найбільші диспропорції наявні в сільському господарстві [2, с.190].

Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без застосування лізингових схем аграрний сектор може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку — транспортну, сільськогосподарську чи будівельну.

Низька ефективність розвитку лізингових операцій з придбання аграріями основних засобів виробництва, зокрема потужної техніки, пов'язана з такими причинами:

- недосконалість лізингового законодавства в Україні;

- недостатній рівень державної політики щодо формування нових та розвитку існуючих лізингових корпорацій;

- відсутність сильної та здорової конкуренції між лізингодавцями;

- фінансова діяльність комерційних банків більш направлена (оскільки є більш вигідною) на коротко та середньострокове (до 3-х років) кредитування, а не на фінансування лізингу;

- недостатньо сформована інфраструктура сервісного та ремонтного обслуговування техніки, придбаної на умовах лізингу;

- досить низький рівень забезпечення страховими компаніями лізингових операцій.

Теперішня економічна ситуація в Україні сприяє розвитку лізингу. На сьогоднішній день необхідно скористатися високим попитом на лізингові операції, оскільки лізинг активізує інвестиції приватного капіталу у сферу виробництва, розширюються можливості збуту певної продукції, - тобто є стимул для розвитку й діяльності учасників лізингової операції й економіки держави в цілому. Тому необхідно терміново вирішувати проблеми у цій сфері.

До основними напрямів удосконалення лізингових відносин у АПК слід віднести: доопрацювання механізму залучення фінансових інвестицій у Державний лізинговий фонд; розширення мережі лізингових компаній, тобто їх створення при обласних філіях комерційних банків, при великих спеціалізованих заводах сільськогосподарського машинобудування; зменшення величини лізингової маржі (до 3—4%); звільнення сільських лізингоодержувачів від сплати лізингового платежу за перший рік дії лізингової угоди з компенсацією його за рахунок державного бюджету тощо [4, с.60].

Література

1. Вітт О. Проблеми і перспективи розвитку лізингу в Україні // Ринок цінних паперів України.- 2008.- №3/4.- С.51-54

2. Погорєлова Н.П. Проблеми розвитку ринку лізингу в Україні // Держава і регіони. Серія. Економіка та підприємництво – 2007.- №3.- С.189-191

3. Подік А.В. Історія виникнення і аналіз розвитку лізингу // Агро світ.- 2007. - №14.- С.18-22

4. Танклевська Н.С. Проблеми розвитку лізингу в регіонах АПК // Економіка АПК.- 2007.- №3.- С.58-60