Економічні науки/15.Державне регулювання економіки

Косовська К. В.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Проблеми інвестиційно-інноваційного розвитку промисловості україни

На сьогодні Україна обрала для себе інноваційний шлях розвитку економіки, тому питанням формування ефективної інноваційної політики має бути приділено значно більше уваги, оскільки стрімкий розвиток на майбутнє визначатиметься рівнем інноваційної активності та її фінансового забезпечення.

Зростання конкурентоспроможності виробництва має здійснюватись шляхом прискореного розвитку наукоємних і високотехнологічних видів промислової продукції та інноваційно-технологічної модернізації на основі впровадження сучасних досягнень вітчизняної і світової науки та техніки.

В процесі дослідження встановлено взаємозв’язок та взаємообумовленість понять інвестиція, інновація, інвестиційна та інноваційна діяльність.

Закон «Про інвестиційну діяльність» досить лаконічно і чітко дає визначення інвестиціям, шляхам фінансування інвестиційної діяльності, а також визначає інноваційну діяльність як одну із форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Закон України «Про інноваційну діяльність» трактує інноваційну діяльність як діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Таким чином, поняття інноваційна діяльність конкретизує напрямок інвестиційної діяльності саме у наукову сферу, що призводять до створення нових інноваційних продуктів, які приносять прибуток або соціальний ефект та підвищують конкурентоздатність підприємства, галузі та економіки вцілому.

Відповідно до ЗУ «Про інноваційну діяльність» інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція. Інноваційні проекти підлягають державній експертизі, кваліфікуванню та обов'язковій реєстрації. Термін розгляду проекту та його експертизи може тривати до 6 місяців, а сама реєстрація дійсна 3 роки та не зобов'язує державу до фінансування. Все це затримує впровадження результатів інноваційної діяльності в економіку та створює додаткове документальне навантаження на підприємство та інвесторів.

Встановлено, що серед чотирьох груп джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств (власні кошти, кошти з державного бюджету, кошти іноземних інвесторів та інші джерела), найбільшу питому вагу протягом багатьох років займають власні кошти підприємств. Причинами цього можна назвати відсутність достатніх коштів в держбюджеті та неефективну політику держави у підпримці інноваційної активності підприємств.

Визначено основні проблеми, що стримують розвиток інвестиційно-інноваційної діяльності – це непогодженість законодавчих актів, відсутність взаємозв'язку між грошово-кредитною, бюджетно-фінансовою політикою і політикою економічного росту, нерозв'язаність проблем технологічного обміну, відсутність тісних зв'язків між наукою і виробництвом, недосконалість системи права інтелектуальної власності.

За цих умов можливі два основних шляхи активізації інвестиційно-інноваційної діяльності: державна підтримка й ефективне використання внутрішніх можливостей підприємств для створення потенціалу інноваційного розвитку. Державне фінансування доцільно концентрувати в суспільному секторі економіки, а більшість підприємств повинна використовувати внутрішні резерви для інвестиційно-інноваційного розвитку.

В умовах перехідної економіки України для впровадження інновацій у виробництво запропоновано здійснення промисловими підприємствами інвестиційно-інноваційної діяльності, що являє собою дії, спрямовані на здійснення капітальних вкладень з метою незначної зміни основних виробничих фондів і технології для випуску продукції з поліпшеними властивостями. Таким чином, кошти вкладаються в оновлення устаткування, яке необхідне для виробництва удосконаленого продукту, але створене без використання новітніх відкриттів фундаментальної науки. Це дозволяє скоротити первісні вкладення в порівнянні з інноваційними проектами. Через зазначені особливості інвестиційно-інноваційна діяльність, у порівнянні з інноваціями, є більш привабливою для зовнішніх інвесторів і має більший потенціал розвитку. У результаті її здійснення підприємство поновлює основні виробничі фонди на якісно новому рівні, створює фінансові ресурси для подальшого розвитку і виробляє продукцію з удосконаленими характеристиками.

Дослідження охоплюють лише одну сторону проблеми, не розкрито можливості зовнішнього фінансування інноваційної діяльності. Ці аспекти теми мають подальший розгляд у дослідженнях автора.

Література

1 Україна. Закон. Про інноваційну діяльність. Закон від 4 липня 2002 року № 40-IV.

2. Україна. Закон. Про інвестиційну діяльність. Закон від 18 вересня 1991 року № 1560-XII.

3. Україна. Постанова Верховної Ради України. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Постанова від 13 липня 1999 року № 916-ХIV.

4. Україна. Постанова Кабінету Міністрів України. Про затвердження Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 роки. Постанова від 14 травня 2008 року № 447-2008-п.