Економіка/3. Фінансові відносини

Мазур Я. В.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ФОНДИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Соціальна політика, яка проводиться на сьогоднішній день в Україні будується за таким принципом, що держава, визнаючи ринкові відносини лише доповнює та корегує ринкові механізми розподілу ВВП, орієнтується при цьому тільки на мінімальних базових потребах і наданні соціальної допомоги найбільш уразливим категоріям населення. А результат такий, що Україна входить у нове століття з безліччю проблем, пов’язаних з безробіттям, не реформованими системами заробітної плати й пенсійного забезпечення, невирішеними питаннями щодо запобігання і подолання бідності, запровадження соціального страхування, адресної допомоги. На сьогодні в Україні склалася така ситуація, що без перебільшення можна сказати: негативні наслідки соціально-економічних перетворень відчула значна частина жителів нашої країни. А це: 15 млн пенсіонерів, 3,5 млн інвалідів, люди похилого віку, робітники, що потребують вирішення питань, пов’язаних з безробіттям, охороною праці, заборгованістю по заробітній платі, пенсіях тощо. Вирішення цих проблем має стати для України пріоритетним завданням у ХХІ ст.

За економічним змістом державні цільові фонди є одним із засобів перерозподілу ВВП та національного доходу за участю держави. До того ж формування цих доходів регламентується фінансовим законодавством. Фонди впливають на процес виробництва через фінансування, субсидіювання і кредитування підприємств. Також забезпечують природоохоронні заходи, фінансують їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища. Не слід також забувати про таку функцію, як надання соціальних послуг населенню через виплату пенсій, соціальної допомоги, субсидіювання інфраструктури в цілому.

Найважливішими цільовими фондами України є: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків, Фонд охорони навколишнього середовища, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального захисту інвалідів. Метою створення усіх цих фондів є підвищення рівня життя громадян України, які потребують захисту і підтримки держави.

Законодавчо визначені такі ставки до фондів соціального страхування:внески , що сплачуються із заробітку (доходу) застрахованих осіб складають:до Фонду страхування на випадок безробіття – 0,5%; до Фонду страхування на випадок втрати працездатності – 0,5% від суми доходу, що не перевищує суми прожиткового мінімуму для працездатної особи та 1% від доходу, якщо дохід перевищує вказану суму; до Пенсійного фонду – 0,2% ; для роботодавців розмір внесків від бази оподаткування складає: до Фонду державного страхування на випадок безробіття – 1,3 %; до Фонду страхування на випадок втрати працездатності – 1,5 %; до Пенсійного фонду – 33,2 %; ставка внеску до Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві залежить від класу ризику професійної діяльності [3].

Слід зауважити, що в Україні висока питома вага осіб пенсійного віку, яка нині становить майже 29% всього населення країни і у 2012 досягне 31%. Місячна потреба їм пенсійних виплат у червні 2009 року дорівнювала 10,3 млрд. грн. Це вимагає не лише своєчасного наповнення бюджету Фонду, а й упорядкування внутрішньовідомчих розрахунків у системі його органів. Недотримання такого порядку призводить до затримки та несвоєчасних виплат по пенсійному забезпеченню [2].

Важливою складовою загальної частини є правові норми, які визначають основні права людини в галузі соціального забезпечення. У Конституції України, поряд із іншими соціальними правами, громадянам України гарантується право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, право на охорону здоров’я, медичну допомогу. Правова фіксація вичерпного переліку соціальних ризиків є дуже важливою. Така необхідність викликана специфікою соціально-забезпечувальних відносин, в яких тісно переплітаються приватні і загальнодержавні інтереси, адже соціальне забезпечення виконує важливі політичні та соціальні функції в державі.

Щодо тимчасової втрати працездатності, то відповідно до статті 35 Закону № 2240-ІІІ допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, непов’язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною; необхідності догляду за хворим членом сім’ї; догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу нижче оплачувану роботу; протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; санаторно-курортного лікування [1].

Також згідно з статтею 36 Закону № 2240-ІІІ визначаються підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Слід відмітити і те, що процедура отримання матеріальних допомог досить складна у тому плані, що необхідно отримати ухвалення спеціальної комісії із соціального страхування, що має бути створена на кожному підприємстві, в установі, організації.

Соціальна політика України повинна формуватися на основі аналізу усіх сфер соціального життя держави, а не на зарубіжному досвіді, оскільки європейські країни є більш розвинутими. Також не варто зупинятися лише на якомусь одному факторі, тому що ідеї суспільного добробуту дуже суперечливі, їхнє застосування можливе лише в гармонійному суспільстві, в якому ефективно вирішуються економічні й соціальні конфлікти, а контроль над ними здійснюється на основі загальнонаціональної згоди між усіма політичними силами.

Література

1. Про допомогу по тимчасовій непрацездатності Закон України від 10.11.2000 № 2240-ІІІ.

2. Внутрішньовідомчі розрахунки у системі органів пенсійного фонду України:організаційно-правові та облікові аспекти/О.Адамик/ Бухгалтерський облік і аудит №2 2008. С.39-43.

3. Упровадження зарубіжного досвіду в державне регулювання соціального захисту населення України в умовах економічної кризи/ М.Г.Кочубаєва/Держава та регіони.Серія: Державне управління №3 2009. С.203-207.

4.Звітність до ФСС від нещасних випадків: відомість розподілу/ Т.Олексенко/Баланс-Агро №1 2010. С.26-28.