Економічні науки/3. Фінансові відносини

Ситник О. Р.

Науковий керівник: Голишевська Л. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ

Податок на додану вартість є універсальним акцизом, непрямим податком, який є частиною новоствореної вартості і сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконаних робіт, наданих послуг, його сума входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг) і сплачується кінцевим споживачем.

У загальній системі податків та обов’язкових платежів ПДВ є найвагомішим за обсягом з усіх податків, що нараховуються та справляються до Державного бюджету України, та власне, одним із основних джерел доходів держави [3].

Податок на додану вартість має високу ефективність з фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботу і послуги. Сприяє значному зростанню доходів держави від цього податку. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Універсальні, тобто єдині, ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни.

В Україні на даний час встановлено дві ставки податку на додану вартість: 20% та 0%. Широко застосовується ставка 20%, нею оподатковується переважна більшість товарів, (робіт, послуг), вона застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів, (робіт, послуг).

Нульова ставка застосовується при обчисленні податку на додану вартість у разі реалізації товарів на експорт. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого постачальником за товари, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення поставок.

Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг: дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну; ліквідує "зайві" ланки господарського управління; дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій; завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких та неконкурентоспроможних виробників; через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати невиправдане збільшення цін.

Проте необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Існує цілий ряд спірних і негативних моментів, які роблять актуальними дискусії щодо необхідності стягнення даного податку.

Розглянемо деякі моменти: при досить високій ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється на один із факторів, що стримують розвиток виробництва; застосування ставок ПДВ на рівні 20% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва; є можливість ухилення від його сплати, значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Оскільки ПДВ включається, в ціни товарів та послуг, то він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це повинно привести до зниження цін на них. Покупці зацікавлені в знижені цін, тому що вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому зацікавлені і продавці та виробники продукції, оскільки в них з'являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: захист інтересів малозабезпечених верств населення та стимулювання виготовлення окремих видів товарів (робіт, послуг).

В Україні перелік товарів та послуг, які звільняються від ПДВ, є досить поширеним. Основна причина полягає в тому, що податок стягується лише за однією ставкою, яка до того ж є доволі високою, на відміну від інших країн, де ПДВ, як правило, стягується за кількома ставками. У багатьох розвинутих країнах предмети першої необхідності оподатковуються за ставками, нижчими від основної, завдяки чому перелік товарів, які звільняються від податку, є набагато меншим.

Платниками ПДВ являються як резиденти так і нерезиденти; фізичні і юридичні особи; тобто — це всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів) за винятком ПДВ, що додається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законодавством України з питань оподаткування. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), тобто сумою податкових зобов’язань і сумами податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва.

Отже, податок на додану вартість посідає значне місце в податковій системі України. Він має , багато переваг та недоліків, як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Завдання науки про податки полягає в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат.

Література

1. Бондаренко Н., Лапшина Ю., Конова А. Податок на додану вартість // Вісник податкової служби України. – 2009. – №48. – С 30-33.

2. Бондаренко Н., Лапшина Ю., Білоцерківська Г. Податок на додану вартість // Вісник податкової служби України. – 2009. – №33. – С 35-38.

3. Мороз Я. Погашення (стягнення) податкового боргу з податку на додану вартість // Вісник податкової служби України. – 2010. – №1/2. – С 20-23.

4. Про податок на додану вартість: Закон … від 3 квітня 1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями станом на 01.01.2009 року) // Вісник податкової служби України. – 2010. – №1/2. – С 56-89.