Павлюк Д. Є.

Науковий керівник: Глазко Н.Д.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Стан і шляхи вдосконалення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів

Головною метою податкової політики держави є фінансування державних витрат. Усі інші завдання, а саме перерозподіл доходів, є другорядні. Влада будь-якої держави має три способи забезпечити свої витратні статті фінансовими ресурсами для виконання своїх функцій:

· оподатковувати споживання, використовуючи ПДВ, акцизні збори, мито, тобто непрямі податки;

· друкувати гроші (інфляційні процеси);

· оподаткувати доходи громадян або фірм, застосовувати прямі податки.

Одним з видів прямого оподаткування є податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. Його запровадження спрямовано на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування, а також на утримання, ремонт вулиць в населених пунктах, що знаходяться в комунальній власності.

Серед вчених, які вивчали особливості транспортного податку слід виділити таких, як Кравець І., Ковенко М., Ланчак С., Хмелевський І., Рябокляч П. та інших дослідників. Однак, сьогодні досить мало приділяється уваги такому питанню, як сучасний стан та перспективи розвитку транспортного податку. Тому розглянемо деякі проблеми та визначимо шляхи вдосконалення цього податку.

В Україні податок з власників транспортних засобів є загальнодержавним прямим податком, що стягується з юридичних та фізичних осіб. Правові засади його справляння регулюються Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів". від 11.12.91 р. № 1963- ХІІ зі змінами і доповненнями.

За 2009 р. до спеціальних фондів місцевих бюджетів надійшло 1558,4 млн. грн. податку з власників транспортних засобів, що на 251,5 млн. грн. більше, ніж у 2008 р., або на 15,2%. Такий результат було досягнуто завдяки збільшенню кількості придбаних транспортних засобів, що проходили реєстрацію в 2009 р., роз'яснювальній роботі, а також за рахунок посилення контролю податкових органів за сплатою податку з власників транспортних засобів платниками під час реєстрації транспортних засобів.

Що стосується Вінницької області, то слід зазначити, що за І півріччя 2009 року надійшло лише 4,4 млн. грн., що складає 27 відсотків до плану на рік та 72 відсотки до відповідного періоду минулого року. Це пов’язано з нестабільністю законодавчої бази щодо ставок податку, зменшенням кількості автомобілів, які були придбані у звітному періоді порівняно з минулим роком, а також продовженням до 1 липня 2010 року, тобто на 1 рік, терміну проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів.

Функціонування транспортного податку в Росії є регіональним, на відміну від України, де він є загальнодержавним. Крім того, деякі елементи оподаткування, такі як величина податку, об’єкт оподаткування, порядок і терміни його сплати, форми звітності, а також податкові пільги встановлюють органи виконавчої влади суб'єктів РФ.

В Україні можуть встановлені диференційовані податкові ставки відносно кожної категорії транспортних засобів, а також з урахуванням терміну корисного використання транспортних засобів. Однак, існує проблема недосконалого механізму розрахунку ставок податків щодо кожного випадку оподаткування в обох державах.

В США, як і в Європі, податкова система закладена на «бензині». Будівництво доріг фінансується за рахунок податків, що стягуються з водіїв при заправці. Так, з кожних 4 л бензину, проданих на американській бензоколонці, федеральний дорожній фонд отримує 2,5 цента. Проте останнім часом надходження податку знизилось, оскільки багато водіїв перейшли на малолітражки, керуючись принципом "менше бензину - менше податків". Отже в будь-яких країнах люди намагаються уникнути високих податків, питання тільки в тому, робиться це на законодавчому рівні чи за допомогою всіляких зловживань.

Прослідкуємо динаміку зміни ставок податку з власників транспортних засобів, проаналізувавши поправки до основного закону про транспортний податок. Так, 25.12.2008 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування". Ним, зокрема, внесено зміни до статті 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", в якому по окремих статтях ставку податку підвищено в три рази.

Слід зауважити, невиправдане підвищення цього податку може завдати серйозних збитків сімейному бюджету автолюбителів та загалом не відповідає ефективності цього податку. Податок з власників транспортних засобів є, по-перше, способом фінансування дорожніх фондів, тобто витрачається на ремонт доріг. Чим більше часу власник автомобіля користувався дорогами – тим більше він має платити. По-друге, цей податок є податком на розкіш, бо власники дорогих автомобілів з великим об'ємом двигуна та власники колекцій старовинних автомобілів повинні платити більше за звичайного автолюбителя.

Так, було недоцільно підвищено податки зі середньостатистичних транспортних засобів замість того, щоб в умовах кризи перекласти податковий тягар перш за все на багачів.

Таким чином, склалася ненормальна ситуація, коли небагатих власників соціальних "легковушок" об'ємом двигуна 2201-2500 куб. см. примушують платити по розцінкам податку за розкіш.

На сьогодні Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 05.03.2009 внесено зміни у частині зменшення ставок податку на деякі види легкових автомобілів.

Також зменшено ставки податку при реєстрації в Україні нових легкових автомобілів з об’ємами двигунів від 2501 до 3500 см³ (25 грн. з 100 см³) та від 3501 см³ і більше (40 грн. з 100 см³) та при реєстрації ввезених із-за кордону легкових автомобілів, що використовувалися до 8 років, з об’ємами циліндрів двигуна від 2501 до 3500 см³ (30 грн. з 100 см³) та від 3501 см³ і більше (45 грн. з 100 см³).

Прийняття Закону обумовлене необхідністю врегулювання проблеми, пов'язаної зі значним збільшенням з 2009 року податкового навантаження цим податком, особливо на власників автомобілів з середнім об'ємом циліндрів двигуна, що викликало соціальну напруженість у суспільстві та акції протесту з боку водіїв вантажного автотранспорту.

Сутність стягування транспортного податку - фінансування ремонту доріг в залежності від кубатури двигуна, це полегшує розрахунок і вигідно для уряду. Але такий підхід в деяких випадках є абсурдним – наприклад, пенсіонер, власник старенької "Волги" повинен сплачувати «космічні» суми за те, що користується машиною більш ніж 8 років. Ми повинні відійти від такого спрощеного підходу.

Стягування розміру податку з власників транспортних засобів повинно залежати від вартості автомобіля та пробігу. Так, необхідно розділити загальний транспортний збір та податок на розкіш. Зокрема, транспортний збір закласти у вартість палива, а податок на розкіш збирати в залежності від ринкової вартості авто. Однак, такі пропозиції зустрічають значний супротив владних інститутів і суперечать деяким застарілим нормам податкового законодавства.

Міністерство Фінансів має розробити дієвий механізм адміністрування цього податку і були пропозиції щодо включення цього податку через вартість пального, але в будь-яких пропозиціях є свої недоліки і є свої переваги, тому Міністерству фінансів треба доопрацювати цей законопроект і внести його відповідно після певного громадського обговорення.

Для подальшого розвитку і покращення функціонування, економічної обгурнтованості транспортного податку необхідно удосконалити редакцію закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», що обумовлюється необхідністю усунути прояви податкової дискримінації, шляхом запровадження нового принципу сплати податків. Хто заправляється, той їде, хто їде, той відповідно псує автомобільні шляхи, екологію. А хто їх псує, той повинен платити, за свій рахунок їх відновлювати. Тому кожен платник податку буде платити за реальну кількість кілометрів, що він проїхав, умовно зіпсованих певну відстань доріг та забруднене повітря.

Основною проблемою, що на сьогодні існує в сфері оподаткування податком з власників транспортних засобів є те, що ставки даного податку розраховується лише виходячи з об’єму циліндрів двигуна та його потужності. Можна також вказати на досить високі ставки податку і на кінець про недосконалість законодавства, що не визначає конкретно ставки податку у кожному випадку оподаткування.

Тому, необхідно вдосконалити законодавчо-нормативну базу щодо даного податку, вдосконалити механізм адміністрування податку та впровадити єдині принципи, за якими буде нараховуватися розмір даного податку для всіх категорій платників.

Література:

1. Кравець І. В. Деякі нюанси сплати транспортного податку // Податки та бухгалтерський облік. – 2007. - №30. – С. 32-35.

2. Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. - Закон України від 11.12.91 р. № 1963- ХІІ зі змінами і доповненнями.

3. Рябокляч П. Сплата податку з власників транспортних засобів у 2009 році// Вісник податкової служби України. – 2009. - № 18. – С.2-3.

4. http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=12138