Павлюк Д.Є., студентка Вінницького Національного Аграрного Університету
Науковий керівник: Томчук
С.В.
Державна
підтримка лізингових відносин
Розвиток
ринкових відносин ставить перед українською державою ряд проблем, які
потребують їх негайного розв’язання. Одним з актуальних питань на сьогодні є
забезпечення сталого розвитку села, що потребує технічного переоснащення та
можливостей застосовувати новітні технології.
Лізинг як інструмент кредитно-фінансового обслуговування виділяється в сучасному арсеналі форм та інструментів запровадження інновацій. Він полегшує доступ споживача до передової техніки в умовах її подальшого старіння.
Лізинг виступає тим фінансовим механізмом, що дає змогу
підприємствам придбати необхідне устаткування на умовах поступової сплати
коштів, зароблених зокрема й на його експлуатації. Тому саме лізинг дасть
можливість багатьом суб'єктам господарювання розв'язати проблему оновлення
виробництва.
Проблема розвитку й
удосконалення лізингової діяльності в АПК України є ключовою, адже у більшості
аграрних підприємств на сьогодні відбулося виснаження основного капіталу,
насамперед активної частини — машинно-тракторного парку.
Лізинг є ефективним засобом
сприяння економічному розвитку агропромислового комплексу. Для
сільськогосподарських товаровиробників це прискорювач
темпів виробництва, оновлення устаткування та технологій. Виробники техніки, у
свою чергу, за рахунок лізингу мають можливість розширювати свій ринок збуту,
банківські ж установи, використовуючи лізинг, мають можливість збільшувати
свій прибуток.
Розвиток лізингових відносин в системі АПК України має свої особливості. У
розвинених країнах він виник як реакція на високі темпи науково-технічного
прогресу, що породив необхідність впровадження у виробництво нових машин і
устаткування, що зажадало різкого збільшення інвестицій. В Україні розвиток
лізингу обумовлений іншими причинами, зокрема: низька забезпеченість
господарств технікою та високий рівень її зносу; обмежена можливість сільгоспвиробників для її придбання.
Слід зазначити, що в Україні
складається загальна обстановка, що спонукає і сприяє розвитку лізингових
відносин. Зокрема, до таких обставин розвитку лізингу в АПК України можна
віднести допомогу держави. Також, слід зазначити, що основну роль у становленні
лізингу в Україні відіграє саме держава,
тому дослідження механізму державної підтримки лізингових відносин є актуальним
в наш час.
З року в рік в сільськогосподарських підприємствах кількість техніки,
потрібної для виконання основних технологічних операцій, зменшується. Так, на
сьогоднішній час за даними Міністерства аграрної політики, близько 90% наявних
у сільськогосподарських підприємствах основних видів техніки повністю вичерпали
свій технічний ресурс. За останні З роки кількість тракторів та зернозбиральних
комбайнів в сільськогосподарських підприємствах зменшилась на 14 та 13%
відповідно.
Обмежене використання лізингових угод для відтворення матеріально-технічної
бази сільськогосподарського виробництва зумовлюється несприятливими умовами їх
здійснення. Залучення техніки й інших основних засобів за договорами лізингу,
коли норма прибутку по галузі значно нижча від вартості позичкового капіталу,
може призводити до ще більших проблем у відтворенні активів. Розв'язання цих
проблем пов'язане з вирішенням таких питань:
• із законодавчим запровадженням інвестиційних пільг в оподаткуванні
суб'єктів господарювання, які здійснюють реальні інвестиції. Завдяки цьому для
сільгосппідприємств буде залучено в економічний механізм господарювання ефект
податкового щита, підвищиться привабливість лізингових угод;
• зі встановленням
реального паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукції, який
забезпечував би сільськогосподарським товаровиробникам отримання норми прибутку
на вкладений капітал на рівні середнього по народному господарству;
• зі зниженням вартості
залучення позикового капіталу, що зробить його дешевшим, знизить обсяги регулярних
лізингових платежів, сприятиме розширенню лізингових угод, отже, підвищенню
рівня продовольчої безпеки України.
Для технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств у 1997 р.
створено Державний лізинговий фонд, правонаступником якого нині є НАК
«Украгролізинг». Компанія с основним оператором на ринку надання техніки
сільськогосподарським товаровиробникам на умовах фінансового лізингу.
Метою діяльності «Украгролізингу» є сприяння реалізації державної політики
в АПК, забезпечення ефективного функціонування виробництва шляхом передачі
сільгоспвиробникам на умові лізингу техніки, надання послуг, організації
технічного сервісу і одержання прибутку віл впровадження підприємницької
діяльності.
За період з 1998-го по 2008 рік сільськогосподарським товаровиробникам
нашої країни “Украгролізингом” поставлено 20,5 тисячі одиниць техніки на суму 1
665 млн. грин. У тому числі – 6 226 тракторів, 782 зернозбиральних комбайни, 9
802 одиниці ґрунтообробної техніки, понад 2 700 одиниць іншої техніки та
обладнання. За 2009 рік компанія передала
у власність аграріям 949 одиниць сільгосптехніки на 48,8 млн.грн.
Щодо 2010 року, то перші 29 одиниць нової техніки та обладнання на загальну
суму 4 млн. 361 тис. грн. вже передала сільгосптоваровиробникам у фінансовий
лізинг НАК «Украгролізинг» з початку 2010 року. Портфель замовлень Компанії на
2010 рік становить 19,4 тисяч одиниць техніки на загальну суму майже два
мільярди гривень.
Державну підтримку лізингу, крім відомих шляхів
фінансування та кредитування було б доцільно здійснювати через механізм
здешевлення коротко- довгострокових
кредитів, надання державних гарантій за кредитами, які залучаються в іноземний
банках для заходів по операціях фінансового лізингу вітчизняної
сільськогосподарської техніки, а також звільнення лізингових операцій, у тому
числі й винагороди, від обкладання податком на додану вартість.
Одною з головних проблем в процесах державної підтримки є те, що держава
намагається одночасно за допомогою одної суми бюджетних коштів підтримати
сільськогосподарських товаровиробників та виробників сільськогосподарської
техніки. З однієї сторони, сільськогосподарські виробники не мають можливості
отримати перевагу під час купівлі високопродуктивної та якісної іноземної техніки,
що стримує розвиток передових технологій в сільськогосподарському виробництві,
з іншої сторони — сума державної підтримки є незначною і впливу на технічне
оновлення заводів сільськогосподарського машинобудування не має. В результаті
такої державної підтримки бюджетні кошти використовуються з низькою
ефективністю не підтримують ані сільськогосподарські підприємства, ані заводи
сільгоспмашинобудування.
Також можна зазначити як одну з проблем розвитку лізингу в Україні – це
монопольне положення лізингодавців на ринку лізингових послуг, які диктують
сільгосптоваровиробникам найвигідніші для себе умови. Зокрема це процентна ставка
винагороди лізингодавця, торговельна надбавка тощо. Дана проблема повинна
змушувати державу до заходів з приводу створення повноцінного ринку лізингових
послуг, зокрема змінити його структуру, урізноманітнити джерела фінансування
лізингових операцій, а також застосовувати систему спрощеного оподаткування для
підвищення його привабливості.
Важливим джерелом формування
ресурсів для здійснення лізингових операцій було б запровадження підвищених
коефіцієнтів (2—3) до норм амортизацій, що нараховуються для оподаткування, на
нові основні фонди вітчизняного виробництва, які придбані на умовах фінансового
лізингу. Це підвищило б заінтересованість у придбанні вітчизняної техніки на
умовах лізингу.
Для підтримки розвитку лізингу в
аграрній сфері доцільно створити систему страхового захисту сільськогосподарських
товаровиробників і цінового регулювання через механізм державних інтервенцій на
аграрному ринку.
Також не маловажно, що
основними причинами обмеженого використання фінансового лізингу є
недосконалість законодавства про лізинг. Тобто крім основного Закону «Про
лізинг», лізингові відносини регулюють ще велика кількість нормативно-правових
актів, які суперечать один одному.
Отже, на основі проведених
досліджень зробимо висновок, що лізинг є засобом стимулювання продажу нової
техніки, який створює попит на продукцію в машинобудівній галузі, а також засіб
прискорення відтворення виробничого
потенціалу. Основні перешкоди розвитку лізингових відносин приховані в
недосконалій законодавчій базі, слабкому фінансовому стані багатьох аграрних
підприємств, механізмах оподаткування і страхування, кредитування. Також
проблеми приховані в монопольному положенні лізингодавців на ринку лізингових
послуг, висока вартість лізингових угод та деякі інші проблеми. Подальша
стратегія держави в цій сфері потребує трансформації принципів її реалізації. Зокрема,
першочерговими заходами державної політики в сфері лізингових відносин мають
бути:
-
запровадження
заходів щодо активної співпраці українських лізингових компаній з закордонними
виробниками техніки;
-
створення
дієвої законодавчої бази в сфері лізингових відносин, що сприяло б активному
розвитку лізингових відносин в державі;
-
розробка
комплексної державної програми сприяння розвитку лізингової діяльності в
Україні;
-
створення розгалуженої системи
приватних комерційних структур, які б надавали послуги в сфері лізингу в
повністю забезпечувати потреби аграрної сфери.
Список використаної літератури
1.
Берлач Н. Шляхи вдосконалення
державної політики в лізингових відносинах АПК України//Підприємництво,
господарство і право. – 2009. – №9. – С.219-221.
2.
Дацій Н. В. Становлення
лізингових відносин та їх нормативно-правове регулювання//Агросвіт. – 2008. - №14. – С.
32-36.
3.
Добіжа Н.В. Сутність та форми
лізингу в АПК//Економіка
АПК. – 2008. - №9. – С. 116-122.
4.
Руденко М. М. Лізинг в АПК у
контексті відновлення основних засобів аграрних підприємств// Економіка АПК. – 2009. - №4. –
С. 63-67.
5.
Чабан В. Г. Лізинг в АПК як
інструмент запровадження інновацій// Економіка АПК. – 2006. - №3. – С. 34-39.
6.
Шкуратов О. І. Особливості
розвитку лізингових відносин у системі АПК України//Агросвіт. – 2008. - №5. – С.
33-37.
7.
http://ukragroleasing.com.ua/ua/search/