Економічні науки/10. Економіка підприємства

Миронюк А. В., Ротар Д. А.

Науковий керівник: Пентелейчук О. В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Основні причини та особливості проведення реструктуризації підприємств в Україні

З поступовим розвитком ринкових відносин Україна стикається з великою кількістю проблем, що виникають у зв'язку з новими умовами господарювання. Чимало вітчизняних підприємств працюють у складних умовах, пов'язаних з утратою традиційних ринків збуту, низькою платоспроможністю контрагентів, відсутністю припливу інвестиційних коштів для заміни застарілого обладнання та впровадження нових конкурентоспроможних технологій.

Проте у сучасному бізнесовому середовищі все більшу роль відіграють такі властивості підприємств, як інноваційний потенціал, здатність породжувати більш ефективні стратегії та забезпечувати свій постійний розвиток, оновлюючи структуру й ключові виробничі процеси. Наслідком цього є об’єктивна необхідність проведення реструктуризації, удосконалення існуючих та застосування принципово нових підходів до управління, методів планування й реалізації стратегії та тактики виробничо-господарської діяльності на основі відповідних організаційному рівню законів і закономірностей. Актуальністю питань проведення реструктуризації в сучасних умовах займаються багато вітчизняних науковців, зокрема О. Виноградова [2], І. Сидорук, Т. Якимчук [5], О. Терещенко [1], В. Сердюк [4] та ін.

Метою даної статті є визначення причин та дослідження особливостей проведення реструктуризації підприємств в Україні в сучасних умовах.

Сучасним важливим інструментом підвищення ефективності підприємств є реструктуризація, яку у загальному вигляді можна визначити як їх адаптацію до роботи в умовах, що постійно змінюються. Це комплекс організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм; це здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення та збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції [5].

Основними причинами, які в сучасних умовах вимагають якомога швидшого проведення реструктуризації вітчизняних підприємств, є відсутність культури корпоративного управління; незацікавленість директорів у прибутковому функціонуванні підприємств; неефективність фінансового управління на підприємствах; погіршення перебігу виробничого процесу; відсутність системи врахування ринкових змін при розробленні і просуванні продукції підприємства тощо [3].

При проведенні реструктуризації висуваються наступні завдання:

– створення сприятливих умов для потенційних інвесторів і кредиторів шляхом підвищення інвестиційної привабливості підприємства;

– зниження витрат на утримання майнового комплексу і накладних витрат;

– оптимізація фінансової системи підприємства з метою створення умов для ефективного планування, бюджетування і контролінгу його діяльності;

– оптимальне використання різного роду цінних паперів з метою підвищення ефективності взаєморозрахунків з контрагентами і використання можливості залучення капіталу на фінансових ринках [1, 84], [2].

Існує два укрупнених варіанти реструктуризації підприємств:

1. Помірний – застосовується для відносно благополучних у фінансовому плані підприємств і припускає збереження основних видів виробництва. Основний акцент при цьому робиться на проекти, пов'язані з освоєнням перспективних рентабельних видів продукції й адаптації системи управління до ринкових умов господарювання.

2. Радикальний – охоплює всі або майже всі сфери діяльності підприємства. Особлива увага приділяється наступним напрямкам:

– організація сучасних служб маркетингу замість існуючої, як правило, примітивної служби збуту;

– реструктуризація виробничої діяльності, що передбачає виключення з виробничих програм безперспективних виробів і освоєння нових продуктів, яким гарантований збут, максимальне скорочення технологічного циклу, максимальний розвиток прямих зв'язків, виключення посередницьких ланок;

– реструктуризація фінансової діяльності підприємства на основі організації системи щомісячного бюджетування, централізації управління потоками, відновлення системи нормування обігових коштів;

– організаційна реструктуризація, за якої при створенні дочірніх підприємств частина акцій надалі може бути продана потенційному інвестору, який взяв би на себе певні зобов'язання щодо забезпечення рентабельного виробництва у межах знову створених структур [2], [5].

Отже, основною умовою виходу підприємства з кризового стану можна вважати реструктуризацію, яка є комплексним і складним процесом. Вона передбачає ліквідацію викривлень у нормативно-правовій політиці, в підходах до засад процесу трансформації економіки, визначення шляхів удосконалення ринкової інфраструктури, спрямованої на підвищення рівня конкурентоспроможності, створення умов для безперервних змін у структурі власності, збільшення мобільності трудових ресурсів, коригування фінансових потоків, прищеплення менеджерам умінь і навичок ефективного управління.

Література:

1. Терещенко О. О. Фінансові домінанти реструктуризації підприємств / О. О. Терещенко, Н. В. Волошанюк // Фінанси України. – 2009. - №4. – С. 82-90.

2. Виноградова О. В. Особливості реструктуризації підприємств України в сучасних умовах [http://www.donduet.edu.ua%2Fdocs%2Fvestnik%2F2005%2FVest_econom_4(28)_ 2005%2Fpidpr_menedj%2Fvinogradova.doc].

3. Реструктуризація підприємств має стати державною політикою [http://www.icps.com.ua/files/articles/30/83/nl_ukr_19990503_0016.pdf].

4. Сердюк В. Теоретичні і прикладні аспекти реструктуризації бізнесу [http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=50006].

5. Сидорук І. І., Якимчук Т. І. Реструктуризація підприємства як основа його економічного зростання [http:// nuwm.rv.ua%2Fmetods%2Fasp%2Fvd%2Fv39ek36.doc].