Економіка/ Фінансові відносини

Ярова Алла Олександрівна

Науковий керівник: Мараховська Т. М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ.

Фондовий ринок є невід’ємним та важливим елементом фінансової системи ринкової економіки. В Україні фондовий ринок формально існує вже понад 15 років, з часу прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу». На цьому ринку надзвичайно важлива роль належить фінансовим інструментам, де можна виокремити цінні папери, і серед них – акції, облігації, інвестиційні сертифікати, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі. Рівень розвитку фондового ринку залежить від діяльності на ньому фінансових посередників, серед яких банки, інститути спільного інвестування, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди.

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Проблема аналізу фондового ринку транзитивної економіки має важливе теоретичне й практичне значення. У теоретичному плані особливості фондового ринку транзитивної економіки не одержали комплексного відображення в сучасній науковій економічній літературі. У світовій практиці потреби розвитку економіки обумовили еволюцію фондового ринку: його зростання, становлення, виникнення його сегментів й інститутів відбувалося на тлі соціально-економічного зростання. Виникнення й першочерговий розвиток фондових бірж західних країн було обумовлено об'єктивними потребами міжнародної торгівлі, що швидко розвивалася в епоху великих географічних відкриттів[1]. Фондовий ринок може стабільно функціонувати тільки тоді, коли вільні кошти легко перетворюються в цінні папери і на них відповідно формуються попит та пропозиція. Надлишки грошей, що утворюються на підприємствах та в організаціях, використовуються ними, у першу чергу, для внутрішніх інвестицій. Традиційно основним джерелом коштів, які можуть функціонувати на ринку цінних паперів, вважаються заощадження населення.

Успішне функціонування фондового ринку вимагає існування цілого ряду різноманітних інституцій. Зокрема, для реалізації зазначених цілей, необхідна наявність наступних передумов свобода переміщення капіталу; забезпечення ліквідності цінних паперів, наявність розвинуто інфраструктури фондового ринку, чітка специфікація прав власності, інформаційна прозорість ринку; макроекономічна стабільність, високий рівень довіри до держави, її інституцій, а також між суб’єктами господарювання, що уможливлює де персоніфікований обмін.

Що стосується вітчизняного фондового ринку, то його поява не викликана посиленням процесів концентрації й централізації капіталу як це відбувалося в економічно розвинених країнах. Становлення й розвиток фондового ринку України відбувалося в несприятливому соціально-економічному середовищі й не було органічним результатом розвитку економіки. У вітчизняній економіці на момент виникнення фондового ринку вільні кошти, як джерела інвестиційних ресурсів практично були відсутні. Період з кінця 2008-го року до початку 2009 р. відзначився зрушеннями у вдосконаленні діючих норм законодавства вітчизняного фондового ринку, що проявився в ухваленні та набранні чинності нових законів та законопроектів,які мають на меті упорядкувати правові відносини на фондовому ринку України та підтримати ефективне його функціонування.[3]

Основною проблемою фондового ринку залишається недорозвиненість його організаційного сегмента. Повноцінне функціонування ринку потребує врегулювання деяких регуляторних проблем, у тому числі системного удосконалення нормативної бази ринку[4]. Останніми роками спостерігається досить динамічний розвиток вітчизняного фондового ринку. Протягом 2003-2009 рр. обсяг ринку акцій в Україні зріс з одного з найменших у Центральноєвропейському регіоні (10 % ВВП) – до близько 35 % ВВП, що є співставним з розміром ринків акцій Чехії, Польщі, Румунії. Наприкінці 2006 р. капіталізація ринку акцій складала 199 млрд грн, а загальний обсяг торгів акціями становив 6,1 млрд. грн, що майже удвічі перевищує річний показник 2005 р. Першій фондовій торговельній системі (ПФТС), на якій зосереджено понад 90 % операцій з цінними паперами та організованому ринку становив 21,3 млрд грн, з них корпоративними облігаціями –12,3 млрд грн, державними – 8,0 млрд грн, муніципальними – 1,0 млрд грн. [5]

Незважаючи на окремі позитивні тенденції на фондовому ринку, про що свідчить зростання співвідношення капіталізації до ВВП та об’єми торгів цінними паперами, фондовий ринок залишається одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи. Різні етапи перехідного процесу вимагають від фондового ринку вирішення специфічних завдань, характерних для відповідного етапу трансформації.

Складність ситуації у тому, що сам фондовий ринок перебуває у стані становлення та розвитку. Тому перед розробниками економічної політики постає дві проблеми: 1) різноспрямованого характеру – забезпечити формування фондового ринку 2) вирішити завдання, які в ринкових країнах безпосередньо виконує фондовий ринок. Оскільки фондовий ринок перебуває у стані становлення, то вирішення проблем другого блоку суттєво ускладнюються.

Основними особливостями фондового ринку України є:

– висока концентрація власності у сфері руху фіктивного капіталу, що проявляється в закріпленні великих пакетів акцій у руках окремих людей;

– перевага торгів на неорганізованому ринку;

– перевага торгів на позабіржовому ринку;

– високий ступінь концентрації торгівлі цінними паперами в столиці країни − місті Києві;

– професійні учасники ринку обслуговують обмежене коло великих інвесторів, а не широкі верстви населення, як в економічно розвинених країнах;

- фондовий ринок України є віддзеркаленням структури національної економіки: на ньому переважають акції сировинних компаній, а не компаній, орієнтованих на продукти високих технологій, як це має місце на розвинених фондових ринках.[6]

В Україні розвиток фондового ринку стимулюють такі проблеми:

– недосконалість нормативно-правової бази функціонування фондового

ринку, корпоративного управління і захисту прав та інтересів інвесторів і акціонерів;

– недостатня ефективність інфраструктури фондового ринку, а саме: недосконалість діяльності інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів та страхових компаній, депозитарної та клірингової систем, незалежних реєстраторів;

– недостатня ефективність роботи на ринку цінних паперів саморегулювальних організацій;

– непрозорість фондового ринку, яка виявляється у невідповідності рівня розкриття інформації міжнародним нормам і стандартам, інформаційній закритості багатьох учасників ринку цінних паперів, недостатній поінформованості фізичних осіб, низькому рівні знань у сфері діяльності фондового ринку;

– незначна роль державних цінних паперів у розвитку фондового ринку;

– низький рівень використання похідних фінансових інструментів, а саме ф’ючерсних, форвардних та опціонних угод, а також свопконтрактів.

Основним завданням фондового ринку на даному етапі трансформації економіки України має бути мобілізація тимчасово вільних коштів населення та господарюючих суб’єктів, перерозподіл цих коштів у ті сектори економіки, що потребують додаткового фінансування для подальшого розвитку. банківські. Фондовий ринок має бути альтернативним джерелом інвестиційних ресурсів і конкурувати з банківською сферою, забезпечуючи економіку відносно дешевими та довгостроковими фінансовими ресурсами.

Подальший розвиток фондового ринку залежить від конкретних заходів держави у сфері розбудови фінансової системи. Ефективна реструктуризація фінансової системи, подальший розвиток фондового ринку винятково на основі саморегуляції ринкових відносин є неможливими. Це пояснюється тим, що ринкові відносини на нещодавно утворених ринках ще повністю не сформувалися. Тому темпи розвитку фондового ринку, його якісні аспекти, а також розкриття його інвестиційного потенціалу, залежать від конкретних заходів державної політики у сфері фінансового сектору.

Таким чином, майбутній розвиток фондового ринку неможливий без реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають цьому розвитку. Має бути переосмислена та суттєво підвищена роль фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів та спрямуванні їх на оновлення виробничого потенціалу, створення умов для становлення потужних інституційних інвесторів.

Література:

1. Вплив фінансових посередників на розвиток ринку цінних паперів в Україні.// Красова О.П.Фінансова політика та наукові регулювання 2008 с. 90-95.

2. Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок ” від 23.02.2006 №3480-ІV. – http://www.liga.kiev.ua.

3. Лупенко Ю. В. Напрями удосконалення нормативно-правового регулювання ринку цінних України// Фінансова політика та економічні регулювання / 2009.

4. Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України [Текст] : Постанова Верховної Заради України : [від 22 вересня 1995 р.].

5. Фондовий ринок України на сучасному етапі: проблеми та шляхи їх вирішення// Стратегічні пріоритети, №1 (2), 2007 С, 127-132.

6. Шестацький, О. Становлення фондового ринку України [Текст] / О. Шестацький //Банковське право. – 2001. − № 6. − С. 57-58.