Самофалов Ю.Є.

аспірант Інституту економіки промисловості НАН України

Дослідження ознак фінансово-економічної кризи

Сучасна фінансова криза є найглибшою за останні сімдесят років, і має найбільші наслідки для всього господарства. Вона є результатом перевиробництва фінансового капіталу, яке виразилося в пріоритетному розвитку нових фінансових інструментів і ринків, наддоступності кредитів, підвищеної ліквідності фінансових активів. Капітали провідних фінансових установ перевищують розміри валового продукту багатьох країн. Їх перерозподіл здатний як прискорити розвиток, так і підірвати фінансову стабільність окремих країн і світового господарства. Кругообіг і оборот фінансового капіталу наочно демонструє швидке перенесення ризиків і проблем з однієї країни в іншу, підрив стабільності, порушення світової ліквідності і розширення кризової бази.

В цілому фінансові кризи володіють глобальним характером дії: у одних випадках, зв'язують національні економіки, а в інших – підривають єдність світового господарства, створюють систему нестійкості, невпевненості і основу для розповсюдження кризових процесів на все господарство. Вивчення фінансових криз необхідне для ефективного управління національним господарством, організації роботи на світових ринках, здійснення двосторонніх і багатобічних економічних відносин і стабілізації загального господарства.

Важливу роль в розповсюдженні фінансових криз грають транснаціональні банки, страхові і інвестиційні корпорації. Вони визначають умови і масштаби фінансової глобалізації, беруть участь у вивозі капіталу, міграції спекулятивного і інвестиційного капіталу, поставляють і страхують капітали, що забезпечують економічне зростання. Разом з тим, вони розосереджують фінансові, кредитні і валютні ризики, перерозподіляють кризові процеси, сприяють дисбалансуванню господарства.

Фінансові кризи грають провідну роль в зміні умов і механізмів господарювання, переходах суспільного розвитку з одного рівня на іншій, в зміні характеру господарських циклів.

Фінансові кризи супроводять економічним кризам, рідше виступають самостійно в чистому вигляді, але у всіх випадках вони несуть не тільки руйнування, але і перебудову як ринкових умов функціонування фінансової сфери, так і державного її регулювання, відновлюють баланс, що руйнується, на фінансовому ринку. Тим самим, вони беруть участь в тривалій настройці господарського життя – через цикли, послідовну зміну економічного зростання спадами і кризами забезпечують поступальний розвиток суспільства. Кожні 5-10 років економіка найбільших в світі країн сповільнюється і, відповідно, накопичується досвід вживання заходів для реакції на кризу. Від стратегії підприємства в цей період часу залежить реагування на непередбачуваності ситуацій і вирішення проблем. Відразу відкидаємо неконструктивні заходи - паніку, згортання виробництва або спроби йти проти течії. На сьогодні економічна криза дуже схожа на стихію, яка веде природний відбір серед підприємств на стійкість, гнучкість, пристосування, виживання і реалізацію нових можливостей.

Світова криза привела до різних наслідків в різних країнах. Причому в деяких країнах вона викликала фінансову кризу, в деяких – економічну, а в деяких – фінансово-економічну кризу.

Фінансова криза – це початкова фаза кризи, при якій в основному постраждала фінансова система – банки, позикові асоціації, страхові компанії і т.д. А промисловість, сфера послуг ще практично не постраждала.

Економічна криза виникла в результаті світової кризи в тих країнах, які сильно залежать від імпорту. Банківська система практично не торкнулася фінансовою кризою.

Найважча форма – фінансово-економічна криза, тобто криза, що торкнулася всіх галузей економіки.

В результаті кризи ростуть ціни, росте інфляція. Росте безробіття – люди починають менше купувати товарів і послуг. Падає попит на товари і послуги – скорочується їх виробництво. Закриваються підприємства – росте безробіття. Знижується загальний рівень життя. Так працює спіраль світової фінансової кризи. Проте не всі наслідки фінансової кризи такі жорсткі. Адже після кризи почнеться відновлення економіки. Головне в цей період – зловити хвилю, зрозуміти, що в умовах, які змінилися, матиме найбільший попит.

Єдиної думки про шляхи виходу з світової фінансової кризи у експертів і фахівців в області макроекономіки немає. Одні вважають, що світову кризу потрібно пустити на самоплив – таким чином, світова економіка зможе оздоровитися, стати сильніше. Інші експерти дотримуються думки, що для зменшення несприятливих наслідків фінансової кризи необхідно різко підвищити вплив держави на економіку – националізувати близькі до катастрофи підприємства, здійснювати різні субвенції для підвищення купівельного попиту, і т.д.

Треті дотримуються думки, що держава повинна допомагати підприємствам, що потрапили в економічну кризу, і людям виключно ринковими методами – понизити податковий тягар, розмістити державне замовлення на підприємствах, забезпечити кредитування підприємств під державні гарантії і т.д.

Крім усього іншого, багато експертів сходяться на думці, що для того, щоб мінімізувати наслідки фінансової кризи, необхідно створити нову наднаціональну світову розрахункову валюту. Така валюта дозволить понизити вірогідність коливань на валютних ринках, додасть більш прогнозований характер валютним операціям.

І ще один момент, який визнають всі, – для виходу з глобальної фінансової кризи необхідна політична воля лідерів провідних світових держав. Їм необхідно об'єднати зусилля і виробити єдину політику дій на світовому рівні. Інакше, всі успішні спроби впоратися зі світовою кризою на локальному рівні, навіть якщо і матимуть успіх, то даний успіх буде вельми короткостроковим.