Звоздецька Л.В.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Україна

Використання неозначених та означених артиклів

у сучасному художньому дискурсі

(на прикладі роману Т. Драйзера «Сестра Керрі»)

Проблема артикля та його місця у мові – одне з найскладніших питань англійської граматики. Незважаючи на величезну кількість праць з дослідження такого граматичного явища як артикль, досі більшість науковців не дійшли єдиного погляду на його частиноправний статус, значення та функції. Крім того, останнім часом досліджується контекстна зумовленість вживання артиклів, а також відмічається роль артикля в організації художнього тексту в якості засобу встановлення зв’язку між членами речення, визначенням логічного наголосу.[4]

Питання про природу артикля висвітлювалося ще у ранніх англійських описових (донормативних) граматиках XVI ст., і воно досі продовжує активно вивчатися у сучасній лінгвістиці. Історія питання у загальному вигляді представлена у дисертаційному дослідженні Ю.О. Миронець [3].

У вітчизняній граматиці укорінилася точка зору на артикль як службову частину мови. [5] [6] Виділення артикля у самостійну частину мови зумовлене у деяких граматиках трактуванням артикля як самосійного слова із власними значенням та функціями, у інших – як самостійного слова, яке проте функціонує у якості маркера іменника.

Питання про кількість артиклів у сучасній англійській мові також не знайшло однозначного рішення. Два основних види артикля, які визнаються граматиками англійської мови – це означений артикль та неозначений артикль.

Термінологія типів артиклів іноді відображає окремі сторони його походження та функціональної сутності. Дж. Уолліс називає англійський неозначений артикль Articulus Numeralis, при цьому означений артикль - Articulus Demonstrativus, оскільки перший позначає абсолютно те саме, що й “one” – “один”, але менш виразно [1].

Вживання як означеного, так і неозначеного артиклів досліджується і в дисертації А.Н. Вєтошкіної. Авторка вважає, що вживання означеного артикля пов’язане з лімітацією, обмеженням того поняття, яке називає іменник, що викликане, наприклад, наявністю при іменнику лімітуючого означення. Тоді як вживання неозначеного артикля спостерігається при іменниках з такими означеннями, які дають яскраву характеристику референта, підкреслюють його вагомість, значущість. [2]

Досліджуючи використання неозначеного та означеного артиклів у сучасній американській літературі, ми простежили його дистрибуцію у романі Т. Драйзера «Сестра Керрі» [7].

Загальна кількість слововживань у творі – 156 750 одиниць, з них артиклів – 11176. Це становить приблизно 7,12% всього вокабюлару, вжитого у романі.

Кількість вжитих артиклів у романі становить:

ü означений артикль the – 7380;

ü неозначений артикль – 3796 (а – 3399, an - 397)

Якщо ми представимо ці дані у вигляді діаграми, то побачимо, що кількість означених артиклів майже вдвоє перевищує кількість неозначених артиклів (див. рис.1)

Рис. 1 Кількісне співвідношення означених та неозначених артиклів,

вжитих у романі Т.Драйзера «Сестра Керрі»

Таким чином, проаналізувавши використання означених та неозначених артиклів у сучасному художньому дискурсі, ми виявили, що автор надав перевагу використанню саме означеного артикля, який удвічі частіше траплявся у цьому творі. Подальші дослідження допоможуть виявити специфіку використання артиклів у інших типах дискурсу.

Література

1. Ахметова С.Г. Артикль как выражение понятийной категории дейксиса в современном английском языке. – Алма-Ата, 1982.

2. Ветошкина А. Н. Употребление артикля с неисчисляемыми абстрактными существительными в современном английском языке. // АКД. – М., 1974.

3. Миронец Ю.А. История учений об артикле в грамматиках английского языка. // АКД. – Л., 1969.

4. Пиотровский Р. Г. Формирование артикля в романских языках: Выбор формы. Изд.2, испр. и доп. – 2008, - 184 с.

5. Раєвська Н. М. Теоретична граматика сучасної англійської мови. – К.: Вища школа, 1976. – С. 67-71, 84-88.

6. Blokh M.Y. A Course in Theoretical English Grammar. M., 2000, - C.74-84

7. Dreiser T. Sister Carrie. - Higher School Publishing House. M., 1968, - 593 c.