Психология и социология/9.Психология развития

Ісакова Ю.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського, Україна

Толерантність та терпіння - як протидія стресу.

Під час економічної кризи все більше і більше людей піддається впливу різних структурних факторів стресу. Темпи життя зростають та ведуть до нагромадження проблем та негативних емоцій. Ця проблема стає більш актуальною для людей в багатьох країнах з розвинутою економікою та інфраструктурою. Стреси впливають на настрій та поведінку людини, її працездатність, здоров’я, відносини з оточуючими у всіх сферах діяльності людини. Тому буде доречним розглянути цю проблему з єтичної точку зору, а саме: розкрити поняття «стрес», з’ясувати як моральні норми (такі, як толерантність та терпіння) впливають на людину, засоби позбавлення стресу та методи самоконтролю.

Стрес – емоційна реакція людини на ситуацію, як фізичну, так і психічну. Чи можна жити без стресу? Наука стверджує: не можна. Отже, адаптуватися до нових умов ми повинні постійно. Життя – це постійне джерело змін: «все тече та змінюється» та в цих змінах стрес по-різному впливає на людину [1].

Важко перелічити усі причини стресів, але вчені систематизують основні причини:

1) патологічні спадкові фактори;

2) особливості особистості;

3) вік (юнацький, пізній);

4) особливі періоди життя;

5) тяжкі “удари долі” (смерть чи розлучення);

6) негативні потрясіння;

7) стихійні лиха;

8) нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;

9) низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;

10) фізичні та емоційні перенапруження на роботі [5].

Усе наше життя так чи інакше пов’язане зі стресами. Умовно їх можна поділити на три групи. До першої відносяться стреси фізіологічні, без яких ми не можемо існувати (прийняття їжі, реакція на холод, спеку і т.д.). Друга група – це стреси, котрі допомагають набути життєвий досвід, мудрість. До третьої групи входять стреси, які руйнують психіку людини і призводять до стану депресії.

Cтрес додає неприємних відчуттів, псує здоров'я і ускладнює подальше життя. У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:

1. Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації.

Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. Більшість стресів дозволяється на цій стадії.

2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес- фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи "резервний" запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес "захоплює" людини і може привести його до хвороби [5].

Стреси роблять спілкування більш напруженим, інколи не коректним (коли людина каже все що думає), інколи неможливим (бо людина замикається в собі). Людина у стані стресу переповнена злістю до себе та інших людей. В такий момент людина забуває про свою гідність та гідність та чесноти других людей. Добре вихована ніколи не знехтує правилами етикету, гідністю інших людей та християнськими загальноприйнятими нормами ,чого ми не можемо сказати про людину у стані стресу.

Християнське правило вчить нас, що у скрутних випадках життя, наприклад, сварках, зіткненнях, треба шукати вину не в інших, а у самому собі — у своєму гріхолюбстві, непоступливості, самолюбстві та егоїзмі.

Християнська етика повчає нас відноситись до людей толерантно та любити інших людей - Возлюби ближнього свого як самого себе - Отець І.Кронштадський казав так - Гріх зненавидь, а грішника люби [2].

Толерантність- це один з засобів позбавлення стресу. Виявляти толерантність означає мати повагу до інших людей, сприймати та розуміти різноманітність культур нашого світу, різні форми самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань [3].

Любов активізує механізми, які перешкоджають появі стрессу, бо любов надає людині сил для боротьби з проблемами і труднощами життя.

Як жодна інша моральна чеснота, любов являє людині повноту її душевної реалізації, повноту смислових і творчих потенцій буття; вона акумулює позитивну моральну енергію, благодатну енергію радості, що допомагає [4].

Український філософ Григорій Сковорода вважав, що „любов виникає з любові, коли хочу, щoб мене любили, я сам першим люблю” [4].Такий підхід можно вжити і до толерантного відношення.( Якщо я хочу щоб мене поважали перший сам поважаю інших.)

Нормальне суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу. Повага — це велика суспільна цiннiсть. Чим більше людину поважають, тим краще їй живеться. Це заохочує до самовдосконалення [3].

Можно видідити ще одну чесноту, яка властива людям-це терпіння.

Терпіння- важлива риса людини ,що запобігає появі стресу, а його впливу на організм людини. Терпима людина більш спокійна та врівноважена, ніж та що цієї риси не має.

Джозеф Сміт стверджував: “Терпіння—небесна риса” [2]. Поширенням нетерпіння (протилежне терпінню –ситуація з людиною під час стресу) є гнів та груба, ненормативна лексика.

Майже неможливо контролювати кожну стресову ситуацію у нашому житті, але можна контролювати більшість наших реакцій на стрес. Звісно, що це все дуже важко, але можливо. Так що основний принцип боротьби зі стресами – постійний власний контроль вчинків та дій, поєднаний з толерантністю, терпінням, а також іншими чеснотами, якими володіють люди [3].Треба завжди пам’ятати, що безвихідних ситуацій не буває.

Отже ми можемо зробити висновок, що за допомогою таких чеснот, як: любов, толерантність та терпіння можно навчитися створювати власне сприятливе середовище для життя і протистояти усіляким стресам. А саме: стримувати свої емоції, боротися зі своїм норовом та темпераментом та допомагати цими порадами своїм родичам і друзям, тобто жити повноцінним життям.

Література

1. Стрес життя: Сбірник./ Складали: Л. М. Попова, И. В. Соколов. (О. Грегор. Як протистояти стресу. Г. Сельє. Стрес без хвороб. - Спб, ТОО Лейла, 2004-384 с.

2. Твардовськовий І. Християнські цінності.Навчальний посібник: Вроцлав. 2004-348 с.

3. Твардовський І. Виховання в моральності.Підручник: Вроцлав. 2004-286 с.

4. Пендзик М. Любов в нашому житті. Навч. Посібник. : Гданськ-Краків.: 2005-427 с.

5. Тригранян Р.А. Стрес і його вплив на організм людини (гол. ред. О.Г. Газенко. – М.: Наука, 1988-176с. – стр. 3, 4, 105, 133, 140-149.