Совгіра С.В.

Вицина І.В.

Уманський державний педагогічний університет ім. П.Тичини

Екологічна стежина «Кордон»

У 2008 році на території регіонального ландшафтного парку “Гранiтно-степове Побужжя” була закладена екологічна стежина «Кордон». Довжина стежини біля 3 км. Стежина розрахована на учнів 8-11 класів. Тут учні мають змогу вивчати, як унікальні так і звичайні види, що репрезентують місцевий фітогенофонд, а також особливості місцевих ландшафтів та вплив на них людини.

Стежина бере початок на оглядовій площадці на околицях міста Первомайськ, проходить недалеко від полів сільського підприємства, по долині річки Південний Буг, підіймаючись на схил і спускається вниз по схилу до Мигіївської ГЕС.

Метою створення стежини є вивчення рослинного світу та ландшафтної структури рідного краю, що має естетичне, природоохоронне, екологічне і освітнє значення та виховання в школярів свідомого ставлення до охорони і збагачення природи.

Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», був створений у березні 1994 року на площі, що нині складає 6267 га, в межах земель Первомайського, Арбузинського, Доманівського, Вознесенського та Братського районів Миколаївської області. Територія РЛП «Гранітно-степове Побужжя» має високу рекреаційну, естетичну, спортивно-туристичну цінність. Особливістю даної місцевості є: Причорноморські та Прибузькі ендеміки, а також ряд субендемічних та реліктових рідкісних і зникаючих видів; унікальні ландшафти, значне місце серед яких посідають бузькі пороги (брояки).

Паспорт

Назва стежини: Кордон

Школа: Первомайська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6

Район: Первомайський

Область: Миколаївська

Протяжність: біля 3 км

Кількість зупинок: 4

Дата створення: 2008 рік

ПІП, посада, відповідального за створення стежини: вчитель біології

Види природоохоронної роботи, яка здійснюється на стежині: видання інформаційно-рекламної продукції; проведення екологічної освітньої роботи; робота учнів з місцевим населенням, громадськими організаціями, науково-дослідними інститутами тощо.

Карта маршруту екологічної стежини :

Опис зупинок:

Зупинка 1. Оглядова площадка. З оглядової площадки відкривається вид на річку Південний Буг. В цьому місці річка має нешвидку течію, досить широке русло, без островів і порогів. На обох берегах розташоване місто Первомайськ.

Береги річки досить відрізняються. Правий берег – має не такий крутий схил ніж лівий, тут спостерігаються ерозійно-денудаційні процеси, що призводять до ерозії ґрунтового покриву. Рослинний покрив переставлений ксерофітними і петрофітними угрупуваннями.

Лівий берег утворений широкою смугою скелястих виходів щита повздовж долини річки, які містять комплекс ерозійно-денудаційних форм з щебенюватими погано розвиненими чорноземними ґрунтами, під ковилово-типчаковою та різнотравно-степовою рослинністю, із заростями верби ламкої, в’яза, ясена, бузини, шипшини в прирусловій частині.

Оскільки до річки прилягають садиби вулиці Дачна, учні мають змогу спостерігати за впливом на природу людської діяльності.

Зупинка 2. Залишки байрачних лісів. Вийшовши за місто, ми проходимо по березі річки, спускаючись у заплавний ліс. Розташування значних масивів лісів у степовій зоні зумовлене тим, що дана територія знаходиться на південній межі лісостепової зони. На характер розміщення природного рослинного покриву значний вплив також має розташування гранітних відслонень та розміщення й використання сільськогосподарських угідь.

В деревостані заплавних лісів переважають: тополя біля (Populus alba), вільха клейка(Alnus glutinosa), верба ламка (Salix fragilis), а також бруслина бородавчата (Euonymus verrucosa), скумпія (Cotinus coggygria), терен степовий (Prunus steposa).

В лісовій підстилці переважають лісові та гірсько-лісові папороті, а також цілий ряд лучних, лучно-болотних видів рослин – що є унікальним явищем для степу. Це зумовлене не лише наявністю великої кількості вологи, а й формуванням флори цієї території в минулому. Тут можна спостерігати такі види папоротей: аспленій північний (Asplenium septentrionale) і колосовидний (A. trichomanes), багатоніжка звичайна (Polypodium vulgare), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina).

Зупинка 3. Схил. Зі схилу видно русло річки Південний Буг, с.Грушівка на протилежному березі, вдалині видніється с.Мигія, та долина річки, яка вкрита заплавними лісами. Позаду знаходяться поля та будівлі фермерського господарства, що негативно впливають на стан навколишнього середовища. А саме розорювання земель призводить до подальшої ерозії ґрунтового покриву, добрива, гербіциди, що вносяться на поля, змиваються в річку тощо.

На «Схилі» подані типові степові, лiсостеповi, нескельні види, занесені в Червону книгу. Тут можна спостерігати залишки рiзнотравно-злакових та чагарникових степів, основними представниками якого являються ковили: ковила пухнатолиста, ковила Граффа, ковила гранітна, ковила пірчаста, ковила волосиста, загалом на території «Гранiтно-степового Побужжя» налічується 11 видів ковили. Тут зростає зникаючий вид, занесений до Червоної книги, який цвіте пiзнiше всіх інших видів, вiдрiзняється не перистими остюками – Ковила Лессінга. Видову назву рослина отримала на честь ботаніка Лессінга. Цвiтiння ковили викликає незабутнє враження: срiблястi остюки перекочуються неначе морські хвилі.

На території Гранiтно-степового Побужжя зростає один вид шафрану – шафран сітчастий (Crocus reticulatus). Наукова назва роду пов’язана з одним давньогрецьким міфом. Якось, розважаючись на стадiонi, Меркурiй-Бог торгiвлi та мандрів, метнув диск так невдало, що потрапив у свого друга Крокоса. Той упав, i настав його смертний час. Ніщо вже не могло допомогти смертельно пораненому. Меркурій був у відчаї i попросив богів зберегти пам’ять про друга. З краплин його крові виросли яскраві квіти, якi стали називатись крокусами. У нас в народі їх називають брандушами чи бриндушами. В давнину шафран дуже цінувався як цілюща рослина, також йому приписували здатнiстъ збуджувати сміх та веселощі. В наші дні шафран використовують у медицині, кулiнарiї та парфумерії. Рослина занесена до Червоної книги України.

Сон чорніючий (Рulsatila nigricans). Ця квітка загальновизнана королева весняної флори. Належить до родини Жовтецевих. Наукова назва роду (Рulsatila) походить від латинського слова рulsare, що в перекладі означає “приводити в рух” або “дзвонити”. Після вiдцвiтання стовпчик маточки сон-трави розростається i утворює перистий, зігнутий остюк-летючку, завдяки чому плодики розносяться вітром. На ніч та в погану погоду квітки сону закриваються i схиляють свої квiтчанi голівки, ніби вони справді засинають. Може в народі тому i назвали цю рослину так поетично: сон-трава. Як i бiльшiсть рослин родини Жовтецевих, сон у свіжому вигляді містить отруйні алкалоїди, якi можуть викликати запалення шкіри та слизової оболонки. Вид сон чорніючий використовується в офiцiйнiй медицині для приготування препаратів, що знижують кров’яний тиск та сповільнюють серцевий ритм. Рослина потребує охорони. Занесена до Червоної книги України. В Україні росте 7 видів сону, на території РЛП "Гранiтно-степове Побужжя" - один вид.

Горицвіт весняний (Adonis vernalis). Теж належить до родини Жовтецевих. Це свiтлолюбиві рослини, ростуть у степових та лучно-степових рослинних угрупованнях, а також у світлих лісах. Крім горицвіту весняного на території РЛП “Гранiтно-степове Побужжя” ще поширений горицвіт волзький .Цей вид має також жовті, але дещо менші квіти. Цвіте у квiтнi-травнi. Ще один вид горицвіт лiтнiй з гарними яскраво-червоними квітами - цвіте влітку. Рослина занесена до регіонального списку охорони Миколаївської області.

Із чагарників тут можна побачити мигдаль степовий (Amugdalus nana). Він має незначну висоту, цвіте навесні до появи листя, красивими рожевими квітами. Влітку на гілках мигдалю можна побачити оригiнальнi плоди рослини. якi густо вкриті волосками. Мигдаль належить до родини розових, він близький родич садового мигдалю, який культивують на пiвднi у садах. Рослина занесена до регіонального списку охорони Миколаївської області.

Зупинка 4. Турецький стіл. Скеля Турецький стіл – пам’ятка, як свідчення героїчного минулого українського народу, що підтверджує існування на цих землях Буго-Гардової паланки – найбільшого адміністративного центру, серед восьми територіальних одиниць, Запорізької Січі. На цих територіях жили козаки, займались військовою справою, мисливством та рибальством. Існує легенда, що під каменем б’є джерело, вода з якого має цілющу силу.

Напроти скелі турецький стіл знаходяться відслонення архейських порід, які є найдавнішими виходами на денну поверхню, на планеті такі ж виходи знаходяться в Канаді і Сибіру.

В цій частині річки Південний Буг знаходяться численні пороги, або як їх ще називають місцеві жителі – брояки та острівки. На острівцях переважають такі деревні породи, як верба ламка, тополя біла та інші.

Частина русла була затоплена, через спорудження і функціонування в цій частині гідроелектростанції. За даними науковців діяльність ГЕС є цілком екологічно безпечною, і не завдає шкоди навколишньому природному середовищу.

Невеликі смуги біля ріки займають заплавні луки та прибережна рослинність, що утворена угрупованнями тонконогу лучного, осоки гострої, очеретянки звичайної, мітлиці повзучої, очерету південного, вербозілля звичайного, рутвиці блискучої, лядвенця українського, жовтозілля Швецова, аїру звичайного та ін. Саме на цій місцевості ми можемо спостерігати чарівне поєднання дібров, заплавних луків та наскельних степів.

Водні рослини вiдiграють важливу роль у річкових біоценозах. Завдяки життєдiяльностi рослин, значною мірою, відбувається очищення води від забруднення: через зарості водно болотних рослин відбувається механічна фiльтрацiя (осадження) мінеральних часток, рослини вилучають з води бiогеннi сполуки тощо. Бiляводнi угрупування формуються уздовж урiзу води в озерах та річках. Великі рослини утворюють немов би декілька поясів.

В центрі водойми на поверхні води мешкають тільки плаваючи рослини, такі як мала ряска (Lemna minor), глечики жовті (Nuphar lutea).

Біля самого берега — зона мілководних рослин, де ростуть: очерет звичайний (Phragmites australis), рогіз широколистий (Tupha latifolia), сусак зонтичний (Butomus umbellatus), їжача голівка маленька (Sparganium minimum), аїр звичайний (Acorus calamus), півники болотні (Iris pseudacorus).

Під час відвідування екологічної стежини учні не лише вивчають природу рідного краю, але й залучаються до природоохоронної роботи: проводять бесіди з мешканцями населених пунктів про бережне ставлення до природи, пишуть та розповсюджують відповідні плакати та листівки, виявляють місця на екологічній стежині та в місці де відбувається знищення та забруднення природи тощо. Отже, екологічна стежина є важливою складовою виховного процесу в школі, що формує в учнів екологічні знання, екологічне мислення, світогляд та культуру.