Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность.

Данилюк М.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайло Туган-Барановського

Конкурентоспроможність Українських товарів на ринках Європи

Головною ознакою процесів, що відбуваються у сучасному світі, є глобальна інтеграція економіки, політики, науково-технологічної сфери, природоохоронної діяльності і соціального добробуту. У сучасних умовах глобалізації та регіоналізації економічного життя розвинуті країни, де інновації виконують роль головного економіко-відтворювального фактора, забезпечують свій розвиток за рахунок вдосконалення існуючих технологій, техніки та використання принципово нових наукових досягнень.

Ринок високотехнологічних товарів країн ЄС є вкрай важливим для України, оскільки доступ до нього дозволяє не тільки збільшити частку високотехнологічної продукції в українському експорті, але й сприяє інноваційному розвитку України, підвищенню рівня конкурентоспроможності української економіки.

Українські експортери високотехнологічних товарів зазнали значних втрат на ринку країн ЄС. Однією з головних причин слід вважати переорієнтацію нових країн-членів ЄС на внутрішній ринок Співтовариства. Значною мірою цьому сприяло технологічне відставання України від розвинутих країн ЄС та посилення контролю в нових країн-членів (Болгарія та Румунія) щодо суворого дотримання технічних стандартів.

Загалом ефективній діяльності українських компаній на ринку ЄС перешкоджає складний комплекс негативних чинників як торговельно-політичного, так і структурно-економічного плану. Ці недоліки вкорінені в проблемах міжнародної конкурентоспроможності українських виробників та стратегіях їх корпоративного розвитку. Отже, подолання зазначених недоліків вимагає системного підходу та може бути досягнуте лише внаслідок докорінних структурних перетворень в українській економіці, якісного поліпшення державного регулювання економіки, її зовнішньоекономічних зв’язків і корпоративного управління, значної активізації торговельної політики, спрямованої на захист національних економічних інтересів на зарубіжних ринках і насамперед - на пріоритетному для неї ринку ЄС.

Присутність України на ринках ЄС регулюється як спільними для всіх країн елементами торговельного режиму, так і численними вибірковими регуляторами. Водночас в окремих «чутливих» секторах, що становлять інтерес для українських експортерів (сільське господарство, рибальство, металургійна промисловість), застосовуються протекціоністські заходи. Зокрема в галузі сільського господарства спостерігається чимала частка так званих пікових (тобто вище 15%) тарифів, які подекуди сягають 75-відсоткової позначки. Стосовно України діють кількісні обмеження імпорту деяких сталеливарних виробів.

Важливою тенденцією є і загальне посилення в ЄС значення нетарифного регулювання (особливо технічного). В ЄС протягом певних років припадає від 20 до 55% загальної кількості повідомлень про нові технічні норми та стандарти, які здійснюються в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).

Таблиця 1- Впровадження інновацій на промислових підприємствах

	Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, %	Впроваджено нових технологічних процесів	у т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі	Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань	з них нові види техніки	реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової, %
2000	14,8	1403	430	15323	631
2001	14,3	1421	469	19484	610	6,8
2002	14,6	1142	430	22847	520	7,0
2003	11,5	1482	606	7416	710	5,6
2004	10,0	1727	645	3978	769	5,8
2005	8,2	1808	690	3152	657	6,5
2006	10,0	1145	424	2408	786	6,7
2007	11,5	1419	634	2526	881	6,7

У 2007 році загальний обсяг двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС становив 34,7 млрд. євро, причому цей показник постійно зростає з часу економічної кризи 1998 року. Протягом 2000-2007 років торгівлі товарами між країнами ЄС та Україною зросли більш, ніж у три рази: експорт збільшився з 5,5 млрд. євро до 22,4 млрд. євро, а імпорту – з 4,8 млрд. євро до 12,4 млрд. євро. Частка України у зовнішній торгівлі товарами ЄС зросла більш, ніж удвічі за цей же період. У 2007 р. на Україну припадало 2% експорту та 1% імпорту країн ЄС, і Україна була 16 найбільшим торговельним партнером ЄС-27 (табл.1).

Одним із найважливіших показників інноваційності економіки є частка підприємств у загальному обсязі виробничих підприємств, що впроваджують інновації. У 2006 - 2007 роках (табл.1) впровадженням інновацій у промисловості України займалося в середньому 20 - 30 відсотків від загальної кількості промислових підприємств, що набагато менше, ніж у провідних країнах ЄС (60 - 70 відсотків).

Потужним важелем державного впливу на прискорення інноваційного розвитку найбільш високотехнологічних галузей має стати діяльність інноваційних фондів, створених за рахунок прямих бюджетних інвестицій. Такі фонди (загальнодержавного, галузевого та реґіонального рівнів) повинні стимулювати залучення коштів промисловості, приватного сектору економіки до фінансування інноваційних проектів і програм. Для цього необхідно забезпечити паритетну участь у фінансуванні та відповідальність держави і підприємств у впровадженні інновацій.

Надзвичайно важливим, навіть визначальним, фактором конкурентоспроможності є зниження енергоємності виробництва. Україна отримала в спадщину надзвичайно енергоємний промисловий комплекс, і за роки незалежності суттєвого зменшення енергоспоживання досягнуто не було. Крім структурної інерції, основною причиною цього була і залишається низька вартість спожитих енергоресурсів, нерегулярні платежі та накопичений борг.

Показником конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг на зовнішньому ринку є експортоспроможність вітчизняних високотехнологічних підприємств і фірм. Українська економіка має надзвичайно високу зовнішньоекономічну орієнтацію (частка експорту товарів і послуг у ВВП становить понад 60 відсотків). Разом із тим, частка експорту високотехнологічної продукції у загальному обсягу експорту не перевищує 7 - 9 відсотків, у той час як у розвинутих країнах цей показник становить 25 - 50 відсотків, а в деяких перевищує 60. Наведені цифри свідчать, що стратегія розвитку економіки полягає в переорієнтації виробництва на високоякісні технології.

Заходи, спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників полягають у:

- наданні податкових пільг щодо сплати податку на прибуток для виробників високотехнологічної продукції, яка може стати конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках;

- встановленні знижених ставок податку на прибуток для комерційних банків та інших кредитних установ в разі придбання ними акцій підприємств, що виробляють високотехнологічну конкурентоспроможну продукцію;

- звільненні від сплати податку з прибутку на приріст обсягів експорту високотехнологічної продукції порівняно з попереднім роком;

- гарантуванні і страхуванні експортних кредитів для забезпечення захисту експортерів від довгострокових комерційних (банківських) і політичних ризиків;

Крім того, необхідно створити законодавчу базу, яка б стимулювала та спонукала вітчизняних виробників до створення великих підприємств, об'єднань, науково-технічних і виробничих господарчих формувань, які б включали повний цикл - від ідеї до серійного виробництва нових видів товарів та послуг і були б здатними протистояти закордонним конкурентам, у тому числі й транснаціональним корпораціям.