Толмачова О.

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: ст. викладач Підгорецька В.М.

Впровадження податку на нерухомість як напрямок зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів України

Анотація. В статті висвітлено зарубіжний досвід справляння податку на нерухомість. Сформульовані підходи до подальшого реформування в сфері майнового оподаткування з метою наповнення дохідної частини місцевих бюджетів.

Ключові слова: місцевий бюджет, податок на нерухомість, місцеві податки та збори, доходи місцевого бюджету.

Вступ: На сучасному етапі розвиток місцевого самоврядування визначений одним із найважливіших напрямків державної політики. Розширення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування, яке відбулося протягом останніх років, не супроводжується адекватним збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що надходять у їх розпорядження. Незначними залишаються власні доходи і, зокрема, місцеві податки і збори. Перешкодою на шляху розвитку місцевого оподаткування стали нестабільність законодавства, неузгодженість і суперечливість окремих його положень.

Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежать від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи влади та через які фінансові важелі це здійснюватиметься. У зв’язку з цим, пошук форм і методів зміцнення фінансів місцевих органів влади в Україні є актуальним завданням. Потребує розв’язання проблема створення соціально-економічних умов і правових основ для того, щоб місцеві органи влади мали достатні кошти для виконання своїх функцій і повноважень. Основним джерелом таких коштів може стати податок на нерухомість.

Постановка проблеми. Впродовж усіх років після отримання незалежності в Україні точились розмови про необхідність зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування шляхом запровадження податку на нерухомість. Проте, до останнього часу цей аспект функціонування місцевого самоврядування залишається прикінцево не вирішеним як у концептуальному, так і в законодавчому плані.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми, пов'язані із зміною системи оподаткування взагалі і оподаткуванням нерухомості зокрема, із-за своєї актуальності є предметом наукового дослідження в працях багатьох вітчизняних авторів. Серед робіт, присвячених різним аспектам оподаткування нерухомості, можна назвати публікації А. Алленової, О. Багрія, Ю. Ганущака, О. Льовіцкого, З. Льовочкина, І. Малого, В. Павленко, В. Стіпахно і ін. У них освітлюють окремі аспекти світового досвіду створення податку на нерухомість, перспективи впровадження його і розвитку рентних відносин в економіці України. В той же час, в літературі недостатньо розкриваються питання сучасного стану системи оподаткування нерухомості в нашій країні, напрямів її реформування в контексті змін податкової системи в цілому.

Формування цілей статті. Метою статті є узагальнення теоретичних підходів до оподаткування нерухомості в контексті забезпечення стабільного наповнення дохідної частини місцевих бюджетів з метою виконання покладених на органи місцевого самоврядування функцій.

Виклад основного матеріалу. Оподаткування нерухомого майна має давні традиції. Володіння нерухомістю здавна вважалось проявом багатства людей. Протягом багатьох століть саме нерухомість характеризувала здатність людей нести тягар суспільних видатків. Податок на нерухомість у вигляді податку з володіння нерухомим майном – один із найстаріших видів податку, відомих фінансовій науці.

Вивчення проблем впровадження податку на нерухомість як додаткового джерела поповнення доходів місцевих бюджетів змушує нас звернути пильну увагу на досвід закордонних країн в цьому питанні.

Світовий досвід показує, що шляхом використання правильного підходу, податок на нерухомість може стати однією із вагомих статей доходної частини бюджету. Зокрема, Німеччина отримує 1,1 % загальних надходжень від зазначеного податку, Швейцарія – 0,46 %, бюджету Російської Федерації цей податок приносить 9 % від усіх надходжень. Він забезпечує до 95 % надходжень до місцевих бюджетів у Нідерландах, 81 % — у Канаді, 52 % — у Франції, від 10 % до 70 % — у США. В країнах з економікою, що розвивається, за даними Світового Банку, податок на нерухомість становить 40–80 % платежів до місцевих бюджетів [5, 19].

Аналіз зарубіжних систем оподаткування нерухомого майна свідчить про те, що податки на майно широко застосовуються в багатьох країнах та є важливим джерелом дохідної частини регіональних і місцевих бюджетів, хоча їх частка у ВВП країни часто порівняно невелика (від 0,2 % до 3,3 %).

Для кожної країни характерні свої особливості стягнення податку на нерухомість. Так, наприклад, у Великій Британії податок беруть лише з нерухомості, яка використовується з комерційною метою і базою оподаткування є річна орендна плата. В Іспанії цей податок встановлюється залежно від кадастрової вартості, визначеної на державному рівні. Мерії й муніципалітети самостійно встановлюють ставку податку в рамках наявних лімітів – від 0,4 до 1 % від кадастрової вартості нерухомості. У Польщі – податок стовідсотково надходить у гміну (сільраду). Орган місцевого самоврядування може його взагалі скасувати, або надати пільги.

У Франції базою оподаткування податку на нерухомість встановлено вартість майна, зокрема цінні папери. В Італії базою оподаткування є нерухоме майно, сільськогосподарські та будівельні ділянки, а в Литві –ринкова вартість нерухомості, яка базується на масовій оцінці нерухомості – це процес оцінки групи одиниць власності, визначених на конкретну дату з використанням стандартних методів, загальних даних та статистичного тестування. В Росії – базою оподаткування є ринкова вартість будинків, квартир, гаражів, споруд [2, 55].

В Україні одним із важливих питань, що має вагоме значення для економічного розвитку нашої країни, адаптації національного законодавства до європейських стандартів, є введення податку на нерухомість. Запровадження такого податку, на думку вітчизняних вчених, зробить неможливими спекуляції на ринку нерухомості, зможе вплинути на політику регулювання цін у цій сфері, податок на нерухомість виконає функцію компенсаційного податку, стане додатковим джерелом збільшення надходжень до місцевих бюджетів.

Оподаткування нерухомого майна в Україні безпосередньо пов’язане з розвитком системи місцевих податків і зборів. Проведення економічних реформ в Україні, розвиток інститутів самоврядування, розширення їхніх функцій та обов’язків, призвело до необхідності визначення реальних джерел доходів місцевих бюджетів.

Для України введення податку на нерухомість багато в чому зумовлено необхідністю підвищувати ефективність системи оподаткування шляхом пошуку найбільш надійних, стабільних й об'єктивних джерел сплати податків, що не порушують господарські процеси як на мікро-, так і на макрорівні.

Введення податку на нерухомість – повинно бути поступовою, поетапною, відповідальною роботою компетентних органів державної влади у тісній співпраці з фахівцями, експертами, громадським сектором, засобами масової інформації [1, 48].

Загалом, податок на нерухомість:

1) відносно простий та прозорий в адмініструванні;

2) у короткостроковій перспективі такий податок є фіксованим;

3) заохочує перерозподіл фондів від менш ефективного до більш ефективного власника, що є надзвичайно важливим в Україні, зважаючи на непрозорий та часто неефективний розподіл власності в процесі приватизації;

4) сприяє кращій оцінці власних активів підприємствами;

5) передбачає оподаткування тіньової діяльності, зменшується стимул до приховування прибутків;

6) забезпечує відносно стабільні надходження до бюджету [3, 327].

Для практичного використання податку на нерухомість в Україні необхідно визначитись з рядом питань. Одним з найбільш складних питань побудови майбутнього податку на нерухомість є проблема оцінки вартості майна, що ввійде до складу об'єктів обкладання. Оцінка нерухомості на основі ринкових цін припускає приведення цінових характеристик нерухомості до об'єктивних величин, тому що ні балансова, ні інвентаризаційна вартість майна не дають реального уявлення про справжню ціну об'єкта. А також потрібно розробити систему кадастру нерухомості.

Існує певна проблема в тому, що при оподаткуванні нерухомості, яка належить юридичним особам, виникає ситуація, коли значна частка цього майна може бути вже значно зношеною і за балансовою вартістю не представлятиме фіскального інтересу з метою оподаткування. В Україні це питання ще й досі не врегульоване на законодавчому рівні.

Однією з головних проблем є те, що в Україні це питання ще й досі не врегульоване на законодавчому рівні.

Висновок. Одним із важливих питань, що відіграє велике значення для економічного розвитку України є введення податку на нерухомість.

Податок на нерухомість вимагає дуже чіткої взаємодії самоврядування та держави, зокрема органів влади.

Введення податку на нерухомість дає можливість забезпечити стабільність поповнення бюджетів місцевих рівнів, оптимізувати рівень споживання нерухомості й формування ефективного власника житла, зменшити стимули до спекулятивного обороту нерухомості, підвищити роль майнового оподатковування в реалізації фіскальної політики, створити передумови стабільного, ефективного й довгострокового володіння нерухомістю для господарських цілей тощо.

Література

1. Багрій О. Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. – К.: Науково-дослідний економічний інститут. – 2006. – Вип 4. – С. 46-49.

2. Багрій, О. Роль кадастру в системі оподаткування нерухомості (зарубіжний досвід) // Економіст : Літопис подій, особистості, ідеї, аналітика й дослідження. – 2008. – №1. – С. 54-56.

3. Бережна А.Ю. Податок на нерухомість як потенційне джерело формування місцевих бюджетів // Науковий вісник будівництва. – 2006. – №35. – с. 327-329.

4. Ганущак Ю. Податок на нерухомість: відкриваємо ящик Пандори? // Дзеркало тижня. –2004. – № 40 (515) 9. – С. 17-18.

5. Стіпахно В. І. Зарубіжний досвід стягнення податку на нерухомість / В.І. Стіпахно // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 9. – С. 18-25.

6. Проект Закону України „Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки” // www.rada.gov.ua