Экономические науки/10. Экономика предприятия

здобувач Корольова Н.М.

Українська державна академія залізничного транспорту, Україна

Людський капітал: проблеми та необхідність розвитку

В умовах інформаційного суспільства темпи економічного зростання та рівень добробуту залежать усе більшою мірою від інтелектуальних ресурсів, головним носієм і творцем яких є персонал підприємства. Ця обставина визначила те виняткове значення, якого набуло сьогодні ефективне управління людським капіталом, що забезпечує розвиток підприємства в цілому.

Термін "людський капітал" вперше зустрічається в роботах Теодора Шульца. На його думку, покращення добробуту людей залежить не від землі, техніки та їх зусиль, а від знань. Саме цей якісний аспект економіки він визначив як «людський капітал». Сучасні науковці розглядають людський капітал як найкращі якісні характеристики людини, що накопичуються нею упродовж життя, здатні їй приносити дохід у разі, якщо вона не припинятиме самовдосконалення, здобуваючи нові знання, навички та досвід, підвищуючи рівень освіти і кваліфікації, перенавчаючись.

Вже в останні роки ХХ століття менеджери стали розуміти, що люди, а не гроші, будівлі та технології, стають тією рисою, що визначає успішність підприємства. Сьогодні, коли економіки розвинутих країн спираються на знання, необхідно визначити, що саме люди стали основним джерелом прибутку, а майно підприємства всього лише пасивні ресурси, які потребують втручання людини для виробництва вартості.

Людський капітал можна описати як комбінацію таких факторів як: якості, які людина привносить в свою працю; спроможність людини навчатися та спонукання людини ділитися інформацією та знаннями. Науковці, визначаючи необхідність оцінки людського капіталу, зосереджують увагу на двох аспектах: економічному та духовному. Тільки люди створюють вартість шляхом застосування своїх природних якостей, отриманих вмінь та спроможності до управління інструментами. Класифікація людського капіталу представлена на рисунку.

Рис. Класифікація людського капіталу

Необхідно відзначити, що сьогодні склалися обставини, які обмежують повне використанні людського потенціалу. Серед них: диспропорції у розвитку сучасної системи освіти; відставання у забезпеченні економіки висококваліфікованими фахівцями з інженерних спеціальностей, які зможуть реалізувати інноваційні принципи економічного зростання; зниження кількісних параметрів використання кадрового потенціалу науки; низька частка інноваційноактивних підприємств, що унеможливлює повне використання інтелектуального потенціалу суспільства, відсутність належного рівня інвестування економіки, що спричинило заміщення дешевою робочою силою технічні та технологічні нововведення. Отже ефективне реалізація людського капіталу визначається інноваційним розвитком економіки України та суб’єктів господарювання. Виходячи з зазначеного, необхідно відновлення організаційно-економічних взаємозв’язків науки і виробництва; підвищення фінансування наукових розробок і заробітної плати науковцям; оновлення матеріальної бази підприємств і підвищення кваліфікації, а відповідно і заробітної плати працюючих; активізації участі підприємств в інвестуванні підготовки та перепідготовки персоналу на постійній основі; підвищення частки витрат на НДДКР у ВВП; використання інститутів ринкової інфраструктури.

Нажаль, зазначені напрямки дуже складно реалізувати під час економічної кризи, яка пронизує усі галузі економіки України і негативно впливає на формування та реалізацію людського потенціалу. Проте, інноваційне підприємництво та людський капітал можуть стати провідними ендогенними чинниками економічного зростання. Тому навіть в тяжкі для економіки України часи не можна забувати про підготовку управлінських кадрів, здатних організовувати інноваційний процес, комерціалізувати результати науково-технічної діяльності. Збереження та примноження людського капіталу – це запорука конкурентоспроможності будь-якого підприємства. Конкурентоспроможність формується за умови виготовлення конкурентоздатної продукції, що неможливо без клопіткої роботи висококваліфікованого персоналу, який має змогу систематично накопичувати свій людський капітал.

Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал – найефективніші, адже зумовлюють нову якість економічного зростання. В цілому інвестиції у людський капітал містять у собі наступні види вкладень: освіта, підготовка на виробництві, охорона здоров’я, моральне і матеріальне стимулювання праці, культура і дозвілля, а також весь комплекс витрат, пов'язаних з підготовкою людини до виробництва (пошук інформації і міграція, екологія і здоровий спосіб життя, фундаментальні наукові розробки тощо), кожна з яких приноситиме його власнику та інвестору відповідні як матеріальні, так і моральні втрати та вигоди.

Литература:

1.Климко С.Г. Потенціал і використання людського капіталу в умовах трансформаційних змін: методологічний аспект // Науковий журнал “Економіка і управління”. - К., 2002, №4, с.17-21.

2.Кошулько О. П. Інновації в управлінні людським й інтелектуальним капіталами // Проблеми науки. – 2007. – № 5. – C. 45 – 48.