Чепка А. М.

Науковий керівник: Нікіфоряк Л.С.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ

Актуальність теми є вивчення питання розподілу і використання прибутку абсолютна сума прибутку, яка отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективності господарювання За інших однакових умов більшу суму прибутку матиме підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізуй продукції (робіт, послуг).

Це питання досліджувалося багатьма авторами, серед яких Ф.Ф.Бутенець, Л.А.Лахтіонова, В.В.Ковальов та інші. При цьому, викладаючи власне бачення на цю проблему, окремі моменти залишалися недостатньо розкритими.

Об’єктом дослідження виступає прибуток, який в свою чергу є частиною отриманого на вкладений капітан чистого доходу підприємства, тобто, по суті, винагорода за ризик підприємницької діяльності. [ 1, 16 ]

Основний матеріал. Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі зробленими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються в розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства [2, 26]. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що беруться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки [4, 21].

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках [3, 42].

Різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, то ними користуються для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності. Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів [3, 42]. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності [3, 43].

Прибуток — це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми [2, 27]. Прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність фінансового менеджменту [1, 18]. За прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування. Прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу [4, 45].

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап — це розподіл загального прибутку.

Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету [4, 45].

Завданням фінансового менеджменту є пошук оптимальних шляхів розподілу прибутку. Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга — на розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення резервних фондів підприємства, соціальні програми.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

- на виплату дивідендів;

- на поповнення статутного капіталу [4, 46].

Отже, в сучасних умовах розвитку економіки підприємства можуть обирати політику розподілу чистого прибутку самостійно. Ніякі органи, в тому числі держава, не мають права вмішуватися в процес використання чистого прибутку. Ринкові умови господарювання визначають приоритетні напрямки розподілу власного прибутку. Розвиток конкуренції викликає необхідність розширення виробництва, його удосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів.

У відповідності до цього, по мірі надходження чистий прибуток підприємства спрямовується на роботи по створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки; на удосконалення технології і організації виробництва; на модернізацію обладнання; покрашення якості продукції; технічне переобладнання, реконструкцію діючого виробництва. Чистий прибуток є джерелом поповнення власних обігових коштів. Крім того, він спрямовується на виплату процентів по кредитах, отриманих на поповнення власних обігових коштів, що недостачам, на придбання основних засобів, а також сплату процентів за простроченні і відстрочені кредити.

Поряд з фінансуванням виробничого розвитку прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства спрямовується на задоволення споживчих і соціальних потреб. Так, з цього прибутку виплачуються одночасні винагороди і допомоги тим, хто уходить на пенсію, а також надбавки до пенсій; дивіденди по акціях і вкладах членів трудового колективу в майно підприємства, здійснюються витрати по оплаті додаткових відпусток зверху встановленої законом тривалості, оплачується житло, оказується матеріальна допомога. Крім того, здійснюються витрати на безоплатне харчування або харчування за пільговими цінами (виключаючи спеціальне харчування окремих категорій робітників, що відноситься на витрати виробництва у відповідності з існуючим законодавством) [2, 28].

Забезпечуючи виробничі, матеріальні і соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинне прямувати до встановлення оптимального співвідношення між накопиченням і споживанням з тим, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і, разом з тим, стимулювати і заохочувати результати праці робітників підприємства

Список використаної літератури:

1. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємства в Україні та за кордоном // Економіка, фінанси, право.-2005. -№5.

2. Кожанова Є П„ Коюда О.П. Факторний аналіз прибутку // Фінанси

України.-2007. -№4.

3.Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства. Методичні підходи // Економіка, фінанси, право.-2007. -№9.

4. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378 с.