Экономические науки/10. Экономика предприятий

Проскура Є.О.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова, Україна

Віртуальні підприємства як нова форма організації бізнесу в умовах побудови інформаційного суспільства

Актуальність теми. Формування інформаційної економіки і створення умов для переходу до інформаційного суспільства поставило складні завдання щодо готовності суб’єктів економічної діяльності до інформаційної стадії розвитку. Становлення і розвиток е-економіки пов’язані з перенесенням в електронне середовище мережі Internet різних видів соціально-економічної діяльності, а це означає. що бізнес-процеси здійснюються миттєво у будь-якій точці простору. Сучасне підприємство функціонує в режимі реального часу і його робота синхронізована із індивідуальними потребами споживачів, а доступність потенційних клієнтів забезпечує отримання конкурентних переваг водночас з гнучким виробництвом та вузькою спеціалізацією.

Нова віртуальна організаційна форма бізнесу виникла як необхідність забезпечувати конкуренцію за обмежених ресурсів та фінансів з метою якнайшвидшої реалізації запитів клієнтів при введені нових технологічних інфраструктур. Потенційні можливості економії витрат від візуалізації економічної діяльності підприємств зростають при розвантаженні бізнес-процесів організацій також на тих ринках, де довгий ланцюжок постачань і використання ІКТ дає змогу підприємствам скорочувати кількість посередників при укладанні та виконанні угод. У віртуальних організаціях витрати скорочуються на 10-25%.

На зміну традиційним підприємствам з ієрархічною функціонально-організаційною структурою приходять мереживі підприємства з можливостями їх постійної реорганізації та реінжинірингу бізнес-процесів, робота яких цілком зорієнтована на задоволення потреб індивідуального споживача в режимі реального часу.

Глобальна мережа Інтернет надає необмежені можливості для здійснення електронної економічної діяльності, а це означає, що бізнес-процеси здійснюються миттєво у будь-якій точці простору. Сьогодні Інтернет (а також Intranet та Extranet) спільно з новітніми інформаційними технологіями фактично є потужними засобами, які роблять можливим не тільки функціонування віртуальних підприємств, а й віртуальний бізнес прибутковим. Тому обрана тема дослідження є безумовно актуальною.

Метою даної роботи є розробка теоретичних та методологічних підходів і рекомендацій щодо створення та розвитку віртуальних підприємств в умовах побудови інформаційного суспільства.

Віртуальні підприємства являють собою групи людей, що займаються спільною справою незалежно від їх фізичного місцезнаходження, перетинаючи кордони підприємств і країн, у реальному часі (синхронно) або у відстроченому режимі (асинхронно). Вони (і підприємства, і люди) можуть швидко реагувати на зміни ринку при критично низьких витратах, з точки зору традиційного бізнесу.

Такі віртуальні підприємства можуть і будуть постійно перебудовувати свою конфігурацію та архітектуру процесів, щоб зберігати максимальну ефективність в умовах динамічного ринку. Завдяки своїй здатності створювати та експлуатувати більш новаторські і цілеспрямовані служби за менших капіталовкладень у більш стислі терміни і зі значно меншим фінансовим ризиком вони складуть серйозну конкуренцію великим традиційним корпораціям.

Реально вдосконалюючи управління підприємствами і бізнесом унаслідок використання інноваційних технологій управління, західна економіка змогла не тільки стабілізуватися, але і вирівняти економічний дисбаланс у різних країнах. Це привело до формування більш динамічного, глобального ринку, який стрімко розвивається та відрізняється широкою різноманітністю продуктів і послуг, що у свою чергу сприяє різкому економічному стрибку в розвинених країнах. Це також матиме наслідки і для стабільності економічних суб’єктів у зв’язку з неминучими частими змінами, що спричинять уведення системи швидкого створення і ліквідації підприємств нарівні зі швидким переміщенням людей з одного підприємства на інше. Єдиною гарантією впевненості в завтрашньому дні стане здатність ефективно надавати підприємствам і окремим індивідуумам спеціалізовані послуги та постійно вдосконалювати і просувати їх на ринку.

Віртуальне підприємство – це співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті [1]. По суті віртуальне підприємство – це нова форма економічної організації бізнесу в умовах побудови інформаційного суспільства. Визначимо недоліки та перевги функціонування віртуального підприємства (табл. 1).

Таблиця 1 - Переваги та недоліки функціонування віртуального підприємства

Переваги	Недоліки
Економія витрат на приміщення і персонал	Надмірна економічна залежність від партнерів, що пов’язано з вузькою спеціалізацією учасників підприємств
Спільне використанні ресурсів та досвіду	Відсутність соціального захисту і матеріальної підтримки партнерів внаслідок відмови від довгострокових договірних форм і традиційних трудових відносин
Застосовування гнучкої організації роботи і штату	Небезпека постійного розширення, що призводить до неоднорідності учасників віртуальної організації, нестабільності
Підвищенні продуктивності праці	Необхідність у детальному вивченні підприємства-партнера
Зниження транспортних проблем
Зменшення гостроти проблеми безробіття
Можливості залучати фахівців високого рівня незалежно від їх місця проживання
Можливості створення тимчасових робочих груп, які знаходяться в різних географічно віддалених місцях, можуть цілодобово підтримувати робочі процеси над терміновими проектами
Скорочення часу, розміру стартового капіталу для відкриття нової справи, швидкість виконання замовлення, можливість зниження сукупних затрат, більш повне задоволення потреб замовника, можливість гнучкої адаптації до змін навколишнього середовища та зниження бар’єрів виходу на нові ринки
Усунення впливу географічного чинника. Незначні витрати на підключення до Інтернет практично з будь-якої точки зробили економічно доцільною співпрацю географічно віддалених бізнес-партнерів

Щоб створити віртуальну організацію необхідно визначити ключові бізнес-процеси і створити продуктивну адміністративну систему, що по суті означає [1, 2]:

1) ідентифікацію загальних цілей і завдань;

2) визначення замовників/клієнтів (зовнішніх/внутрішніх);

3) визначення бізнес-плану „маршрутної карти” (які ресурси та засоби слід задіяти для виконання замовлень споживачів);

4) визначення систем, ІКТ, які потрібні для обслуговування замовників;

5) оцінювання критеріїв продуктивності інформаційних технологій і систем для підтримки окреслених бізнес-процесів;

6) визначення способів і платформ для забезпечення комунікації між членами у процесі організації роботи віртуальних структур.

Висновки. У даній роботі розглянуті теоретичні та методологічні підходи і рекомендації щодо створення та розвитку віртуальних підприємств в умовах побудови інформаційного суспільства.

Література:

1. Плескач В.Л., Затонацька Т.Г. Електронна комерція: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 535 с.

2. Електронна комерція: Навч. посібник / А.М. Береза, І.А. Коваль, Ф.А. Левченко та ін. – К.: КНЕУ, 2002. – 326 с.