Трофіменко О.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Фондовий ринок України: проблеми та перспективи розвитку

Фондовий ринок є невід’ємним та важливим елементом фінансової системи ринкової економіки.

Розвиток цивілізованого інвестиційного процесу в економіці України, подальше проведення ринкових реформ неможливі без створення ефективно працюючого фондового ринку, який має забезпечувати реалізацію національних інтересів України та сприяти зміцненню її економічного суверенітету. Це підтверджує і досвід розвинутих країн, де високі стандарти життя громадян досягаються завдяки налагодженню їхніми урядами конкурентоспроможних механізмів залучення інтелектуального, інформаційних та фінансових ресурсів для створення значної частки доданої вартості товарів і послуг. Найдієвішими серед таких механізмів у світі є фондові ринки. Вони забезпечують майже 70–75% потреб у фінансовому ресурсі, тоді як банки – лише близько 25% [2].

Вивченню функціонування вітчизняного фондового ринку, розкриттю його окремих аспектів присвячено роботи багатьох науковців, зокрема О.Корнійчука, В.Мінькова, Р.Перепелиці, А.Сухорукова, О.Собкевича, О. Шевченка та інших.

В Україні фондовий ринок формально існує вже понад 18 років, з часу прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (сьогодні – ЗУ «про цінні папери та фондовий ринок»). Але процес інституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринку ще далеко не завершений. Економісти та політики аналізують проблеми розвитку вітчизняного фондового ринку, виявляють бар’єри, що перешкоджають цьому розвитку, шукають можливості, як переорієнтувати ринок цінних паперів на вирішення нових завдань у процесі економічного розвитку, розробляють заходи економічної політики, спрямовані на усунення перешкод формування високоефективного фондового ринку [1].

З метою реалізації фондовим ринком завдань щодо залучення інвестиційних ресурсів та забезпечення сталого економічного розвитку необхідно усунути ряд перешкод, які заважають подальшому розвитку фондового ринку та якісному виконанню покладених на нього функцій. До основних таких перешкод належать:

1. Психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу фондового ринку як важливого елементу фінансової системи ринкової економіки. Ринку цінних паперів відводиться другорядна роль порівняно з іншими секторами фінансової системи, зокрема кредитно-банківським, та спостерігається недооцінка потенціалу цього ринку стосовно можливості акумулювання інвестиційних ресурсів населення та господарюючих суб’єктів. Недооцінка потенціалу фондового ринку спостерігається як з боку держави, так і з боку господарюючих суб’єктів та населення [3].

2. Низький рівень специфікації прав власності, що зумовлює численні корпоративні конфлікти. Слабкий захист прав акціонерів, зокрема міноритарних власників, низький рівень корпоративного управління є чи не найбільшими проблемами, які гальмують розвиток фондового ринку та стримують як внутрішнього, так і зовнішнього інвестора. Серед найбільш поширених порушень прав інвесторів є такі як:

- недотримання норм законодавства, які визначають порядок розміщення акцій, порушення інтересів інвесторів під час проведення додаткової емісії;

- несвоєчасне та неповне висвітлення інформації про діяльність емітентів;

- утиск прав інвесторів під час процедури банкрутства, санації, реорганізації або ліквідації підприємства, що є об’єктом інвестування;

- недотримання емітентами порядку проведення загальних зборів акціонерів;

- прийняття емітентами статутних норм, що обмежують права та інтереси інвесторів;

- зміни порядку та термінів виплати дивідендів.

3. Слабкість та недостатня розвиненість внутрішніх інституційних інвесторів, представлених інститутами спільного інвестування (ІСІ), недержавними пенсійними фондами (НПФ) та страховими компаніями, низька активність фізичних осіб на ринку цінних паперів.

4. Незначна зацікавленість стратегічних іноземних інвесторів у вкладанні капіталу на вітчизняному фондовому ринку, яка залежить від таких факторів, як макроекономічна та політична стабільність; стабільність національного законодавства, чітке забезпечення прав акціонерів; високий рівень корпоративного управління, відсутність бар’єрів для вільного переливу капіталу (як в Україну, так і з неї); передбачуваність валютної політики, прозорість як фондового ринку, так і звітності вітчизняних компаній, належного рівня їх корпоративного управління [1].

Оцінка впливу більшості з наведених факторів є незадовільною, що стримує приплив іноземного капіталу на вітчизняний фондовий ринок.

5. Низькі темпи приведення нормативної бази, що врегульовує відносини у фінансовій сфері, до вимог міжнародних стандартів та ін.

Вирішення цих проблем дасть змогу сформувати ліквідний та прозорий фондовий ринок України, сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки шляхом:

– акумуляції та перерозподілу інвестиційних ресурсів між різними галузями економіки та підприємствами;

– формування коректної ринкової вартості підприємств;

– утворення інформаційних індикаторів для інвесторів, визначення загального стану економіки для всіх суб’єктів господарювання;

– залучення коштів для покриття дефіциту державного та місцевих бюджетів, фінансування державних та місцевих програм розвитку;

– створення ефективної системи захисту прав та інтересів інвесторів;

– сприяння розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення та інститутів спільного інвестування.

Успішне функціонування фондового ринку вимагає існування цілого ряду різноманітних інституцій. Зокрема, для реалізації зазначених цілей, необхідна наявність наступних передумов:

- свобода переміщення капіталу;

- забезпечення ліквідності цінних паперів, наявність розвинутої інфраструктури фондового ринку, чітка специфікація прав власності, інформаційна прозорість ринку;

- макроекономічна стабільність, високий рівень довіри до держави, її інституцій, а також між суб’єктами господарювання, що уможливлює деперсоніфікований обмін.

Наявність зазначених передумов у поєднанні з ефективним фондовим ринком формують привабливий та сприятливий інвестиційний клімат, який забезпечує надходження в економіку додаткових фінансових ресурсів [1].

Отже, основним завданням органів державної влади на даному етапі розвитку економіки України має бути вирішення ряду проблем, що гальмують розвиток фондового ринку України, а разом з ним фінансової системи країни в цілому.

Література:

1. Корнійчук О. В. Системні проблеми фондового ринку України та їх вплив на реалізацію національних інтересів у фінансовій сфері // Економічний Часопис-XXI – 2006. – № 3-4. – С. 54-59

2. Перепелиця Р. І. Формування інституціональної структури фондового ринку в післяприватизаційний період // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2006. – Выпуск 103-4. – С. 143– 148.

3. Сухоруков А. І., Собкевич О. В. Роль фондового ринку у забезпеченні економічної безпеки України // Стратегічна панорама – 2006. – № 1. –

С. 93-98