Экономические науки/1.Банки и банковская система

Можаровська Л.В.

Одеський державний економічний університет,Україна

Основні аспекти кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Кредитування учасників зовнішньоекономічної діяльності відіграє суттєву роль в умовах загострення конкуренції на світових ринках. Підприємства намагаються забезпечити свої потреби в обіговому (робочому) капіталі на місцевому кредитно-фінансовому ринку, і їх фінансування здійснюється як правило, по лінії банківських запозичень.

Залежно від того яка зовнішньоекономічна операція покривається за рахунок позикових засобів, банки надають підприємствам фінансові або комерційні кредити. Кредитування здійснюється традиційними методами (овердрафт, кредит вексельний, фірмовий, обліковий, акцептний, за відкритим рахунком) та нетрадиційними методами (факторинг, форфейтинг, лізинг).

Овердрафт (англ. overdraft) - це форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється списанням банком коштів з рахунка клієнта понад його залишок. У результаті такої операції утворюється негативний баланс. Банк і клієнт укладають між собою угоду, в якій встановлюються максимальна сума овердрафта, умови надання та порядок погашення кредиту, розмір відсотка тощо. У погашенні заборгованості при овердрафті направляються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. Внаслідок цього обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів, що відрізняє овердрафт від звичайного кредиту. Для окремих зарубіжних банків, які мають у них рахунок тривалий час, овердрафт може надаватися безкоштовно.

Вексельний кредит – це кредит, що оформлюється шляхом виставлення переказного векселя на імпортера, який акцептує, його після одержання товаросупровідних і платіжних документів. Строк вексельного кредиту залежить від виду товару. Постачання машин та устаткування зазвичай кредитуються на строк до 3—7 років. При експорті сировини і матеріалів даються короткострокові вексельні, кредити.

У світовій торговельній практиці широко використовується різновид комерційного кредиту - фірмовий кредит. Це традиційна форма кредитування експорту, при якій експортер надає кредит іноземному покупцеві (імпортеру) у формі відстрочки платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс покупця (імпортера), який виплачується експортеру після підписання контракту.

Обліковий кредит – це кредит, наданий банком векселетримачеві шляхом купівлі векселя до настання терміну платежу по ньому. Облік векселя проводиться банком за плату. Плата, стягнута банком за авансування грошей при дисконті векселя, називається обліковою ставкою.

Акцептний кредит — це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін. При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя авторитетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. Видаючи акцепт, банк не надає кредиту і не вкладає в операцію свої кошти, але зобов'язується оплатити тратту при настанні терміна платежу.

Кредит за відкритим рахунком надається в розрахунках між постійними контрагентами особливо при періодичних постачаннях партій однорідних товарів. Це те саме, що й розрахунки за відкритим рахунком.

Експортер відносить вартість відвантаженої продукції в дебет рахунка, відкритого ним іноземному покупцеві, що погашає свою заборгованість в обумовлені контрактом терміни (один раз на місяць, квартал і т. ін.).

Факторинг - придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з подальшим отриманням платежів по ним. Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятої в 1988 р. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом в тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак: 1) наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; 2) ведення бухгалтерського обліку постачальника, раніше всього обліку реалізації; 3) інкасування його заборгованості; 4) страхування постачальника від кредитного ризику. Разом з тим у ряді країн до факторингу як і раніше відносять і облік рахунків-фактур - операцію, що задовольняє лише одному, першому з вказаних ознак.

Форфейтинг (від франц. а forfai - цілком, загальною сумою) - форма кредитування зовнішньоекономічних операцій у вигляді покупки у експортера векселів, що акцептуються імпортером. При форфейтингу продавець переуступає свої вимоги до покупця конкретній кредитній установі. Продавець купує відразу всю суму за вирахуванням відсотків. При цьому покупець товарів ліквідовує свої боргові зобов'язання регулярним (зазвичай піврічним) внеском. Форфейтинг припускає перехід всіх ризиків за борговим зобов'язанням до його покупця - форфейтору. Форфейтинг дозволяє скоротити дебіторську заборгованість продавця, поліпшити структуру балансу, прискорити оборот капіталу. Хоча форфейтинг дорожчий за банківський кредит, він стабілізує ставки кредитування, спрощує оформлення переуступки векселів і інших боргових вимог.

Лізинг - відносно новий вигляд підприємницької діяльності, який викликав швидке зростання економіки розвинених капіталістичних країн.

Лізинг тісно пов'язаний з системою кредитних відносин, оскільки тут присутні всі ознаки, властиві кредиту, - надання цінностей напрокат, платність. Тому є причина вважати лізинг конкурентною формою кредитних відносин. Він є одним з найбільш ефективних фінансових інструментів, що надає можливість оновлювати основні засоби організацій, знижувати податкові і оперативні витрати: (податок на прибуток, податок на майно, податок на додану вартість).

Одним з головних принципів кредитування є забезпеченість кредиту, тобто необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитору при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов’язань. Найбільш розповсюдженими способами банківського забезпечення в Україні є застава майна, поручительство третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника. Тобто кредити видаються тільки під належне забезпечення. При цьому банки стикуються з низкою проблем, до основних з яких відносяться недосконалість вітчизняного законодавства як стосовно реалізації забезпечення кредитів, так і права банка отримати відшкодування при використанні гарантії; низька сумлінність позичальників у відносинах з банками-кредиторами не тільки стосовно належного виконання умов кредитної угоди, а й створення всіх можливих перешкод у реалізації банками права (наприклад, на заставлене майно); загальна фінансова нестабільність як позичальників, так і гарантів.

Кредитування банком зовнішньоекономічних операцій пов’язано, як правило, з кредитним ризиком, який потребує певного управління. При оцінці та прогнозуванні кредитного ризику найбільш ефективним вважається метод імітаційного моделювання, оскільки більшість операцій через складність, дискретний характер функціонування окремих підсистем не можуть бути адекватно описані за допомогою тільки схематичних, математичних моделей. Імітаційна модель дозволяє використовувати всю інформацію незалежно від її форми уявлення та ступеня формації.

Згідно світової практики, методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи: методи на рівні окремої кредитної операції та методи на рівні кредитного портфеля банку.

Література:

1. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит. – О.: Пальмира, 2006р., [с. 359-371].

2. Лаврушина О.И. Банковское дело. – М.: Финансы и статистика, 2000р., [с. 207-209,261,270].

3. Макогон Ю.В., Булатова Е.В. Международный банковский бизнес. – К.: Атика, 2003р., [с. 11-19].

4. Савлук М.И. Деньги и кредит. – К.: КНЭУ, 2000р., [с. 395].

5. Соколова О.В. Финансы, деньги, кредит. – М.: ЮРИСТЪ, 2000р., [с. 271-635].

6. www.bank.gov.ua.