К. е. н., доцент Грицак О.В., Прудивус К. О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Довгострокове кредитування в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення

Система трансформація економіки України передбачає здійснення активної господарської політики, проведення прогресивних структурних зрушень у національному господарстві, створення пріоритетних умов для розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, вирішення питань щодо реконструкцій, модернізації об’єктів господарювання у базових виробничих комплексах.

Довгострокове кредитування здатне вирішити чимало економічних і соціальних проблем у країні.

Дослідженню проблем кредитування присвячено роботи вчених-економістів С. Дзюблюка, М. Савлука, Я. Чайковського, А. Мороза, Л. Євнух, П. Юхименко, В. Корнєєв та інших. Однак слід зазначити, що мало уваги приділяється проблемам довгострокового кредитування як основного елемента забезпечення інвестиційного розвитку економіки України.

Міжнародний досвід свідчить, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку основних секторів економіки можливі лише за умов ефективного розвитку банківської системи, активи якої маже в дев’ять разів більші за активи небанківських фінансових установ.

Незважаючи на високий рівень відкритості економіки України, банківська сфера поки що не витримує конкуренції із закордонними банками, тому не може вважатися готовою до інтеграції у світову банківську систему. Через недосконалість банківського менеджменту виникають такі проблеми: мала потужність; низький рівень довіри населення до комерційних банків; недосконалість державного регулювання банківської сфери. За певних умов ці проблеми перетворюються на серйозні загрози безпеці банківської системи та фінансовій безпеці країни.

Основною проблемою в кредитуванні на тривалі строки для банків є відсутність пасивів відповідної строковості. Нині в Україні стандартними строками для депозитів є 1, 2, 3, 6, 9 і 12 місяців. Стає очевидним, що за можливості залучення пасивів на 1 рік і менше видача кредитів у значних обсягах, на 10 років і більше, має підвищенні ризики, оскільки не гарантує повернення залучених депозитів у зазначений строк (виникає ризик ліквідності).

Тенденції щодо залучення довгострокових коштів не дають ресурсної можливості запровадити інвестиційно-інноваційну систему нового типу. На кінець 2007 р. частка довгострокових вкладів до загальної кількості зобов’язань на рахунках фізичних осіб становила 58.7%, на рахунках суб’єктів господарювання – 41.3% [1, c. 166], а при кінці 2008 р. фінансова кризи, яка склалася в усьому світі, взагалі знизила довіру населення до банківських установ.

Зараз кредитні послуги залишаються дорогими для клієнтів, а депозитні пропозиції – недостатньо привабливими. Іншими словами, депозитні та кредитні послуги – це вартість грошей поза межами й у межах банківської системи, коли ресурси позичаються у клієнтів (депонуються), а згодом капіталізовно розміщуються на ринку шляхом боргового фінансування тих самих та інших реципієнтів коштів. Надмірне дистанціонування зазначених вартісних показників, крім нівелювання невизначеності, також має і спекулятивну складову [2, c. 85].

Серед проблем, що не дозволяють забезпечити необхідний рівень масштабів довгострокового кредитування для забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України слід виокремити основні.

1) Переважно поточний та короткостроковий характер банківських пасивів.

2) Зацікавленість банків у кредитуванні господарських операцій зі швидким обігом грошових потоків.

3) Високий рівень процентних ставок за банківськими кредитами, відсутність збалансованості між процентними ставками за депозитними та кредитними операціями.

4) Великий кредитний ризик, ризик змін процентних ставок, ризик незбалансованої ліквідності.

5) Недовіра до банківської системи.

6) Політична нестабільність.

7) Негативні очікування, у першу чергу – інфляційні [3, c. 44].

Отже, для того щоб банківська система зовсім не зазнала краху, що може призвести до дефолту, так як ми знаємо, що економічне зростання основних секторів економіки можливі лише за умов ефективного розвитку банківської системи, необхідно налагодити законодавчу, політичну системи, знизити рівень відсоткових ставок за кредитами, встановити збалансованість між відсотковими ставками за депозитними та кредитними операціями, а все це і надасть можливість населенню знов довіряти банківській системі.

Література:

1. Юхименко П. Монетарна політика і структурні реформи в економіці України // Банківська справа. – 2008. - № 2. – С. 166

2. Корнєв В. Банківський сервіс на ринках залучення і розміщення капіталу // Банківська справа. – 2007. - № 1. – С. 82 - 93

3. Чайковський Я. І. Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування // Банківська справа. – 2008. - № 10. – С. 36 - 47