Матвієнко М.В.

Ефективне управління морським торговельним портом через забезпечення ефективного управління його основним капіталом

Одеський національний морський університет, асистент

Економіка держави нерозривно пов’язана з зовнішньоекономічною діяльністю. Одним з основних факторів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, міжнародного розподілу праці є морський транспорт, який через низку своїх переваг виконує основну роль у сполученні різних регіонів світу. Таким чином, морські порти набувають статусу пов’язуючої ланки в цьому процесі.

Морський порт, з точки зору системного підходу, являє собою складну транспортну систему, яка на певній території та акваторії здійснює обслуговування суден, вантажів та пасажирів, перевантаження вантажів з одних видів транспорту на інші, а також виконує низку допоміжних функцій.

Найважливішими завданнями розвитку морських торговельних портів можемо визначити:

- забезпечення підвищення ефективності функціонування шляхом оптимізації умов обробки транспортних засобів;

- формування та забезпечення умов функціонування на території України міжнародних транспортних коридорів;

- вдосконалення техніко-технологічної бази морських торговельних портів у відповідності до світових стандартів портових послуг;

- підвищення якості робіт;

- покращення умов праці докерів-механізаторів;

- підвищення інвестиційної привабливості сфери портових послуг, насамперед, через забезпечення стабільної та прозорої політики держави в цій галузі;

- удосконалення системи управління.

Роль морських торговельних портів в економіці всіх морських держав не обмежується лише отриманням порівняно високих прибутків від їх діяльності. Їх слід, перш за все, розглядати як пов’язуючу ланку між країною і світом. Отже порти мають важливе стратегічне значення і для економіки України. Для реалізації функцій морських торговельних портів Україна повинна проводити збалансовану державну політику у сферах, які визначають діяльність морських портів, а також всебічно підтримувати їх в умовах жорсткої конкуренції, яка існує на міжнародному транспортному ринку.

Серед економічних інструментів реформування порту слід виділити ринковий механізм конкуренції та ціноутворення (реалізація цих механізмів відбувається на рівні держави та галузі), ефективний механізм відтворення факторів виробництва (внутрішньогосподарський механізм, який дозволяє забезпечити режим самоокупності), механізм розвитку виробництва (забезпечення самофінансування) та механізм державного регулювання діяльності портів (рис. 1).

Рис. 1. Основні механізми реформування порту

Реалізація ринкового механізму конкуренції та ціноутворення досягається через побудову конкурентного середовища та розробку конкурентних стратегій суб’єктів ринку портових послуг. Цей механізм ставить певні вимоги перед державою, але потребує чітких і обґрунтованих стратегій функціонування і розвитку і від самих портів. При чому має бути забезпечений принцип зверхності стратегії над поточними планами та цілями, тобто обраній стратегії підкоряються всі сфери діяльності порту.

Механізм державного регулювання діяльності портів має функціонувати за принципом мінімального втручання безпосередньо в діяльність портового господарства. Але портова політика держави має бути спрямована на підвищення збалансованості, ефективності та безпеки функціонування портової системи, основним завданням якої є забезпечення життєво важливих інтересів держави. Досягнення вищеозначеного, а також ефективне функціонування внутрішньогосподарських механізмів неможливе без вирішення наступних питань:

- удосконалення транспортної інфраструктури, що потребує відповідного забезпечення відтворювального процесу у галузі основного капіталу;

- покращення використання наявних потужностей та забезпечення розробки та реалізації ефективної амортизаційної політики;

- оснащення портів сучасними технічними засобами, яке передбачає розробку політики управління основним капіталом, відповідної загальній стратегії розвитку порту;

- модернізації портово-транспортних технологій, в тому числі використання та вдосконалення прогресивних систем перевезення;

- формування та розвиток на території України міжнародних транспортних коридорів;

- удосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує портову діяльність;

- підвищення інвестиційної привабливості портових проектів та стабільності інвестиційної політики.

Внутрішньогосподарські механізми спрямовані на забезпечення самоокупності, тобто відтворення, та самофінансування, тобто фінансового забезпечення процесу відтворення.

Таким чином можемо зробити висновок, що для виживання в умовах високо конкурентного світового ринку портових послуг і державна, і внутрішньогосподарська увага має, перш за все, зосередитися на основному капіталі вітчизняних портів та забезпеченні його відтворення.

Структура матеріально-технічної бази вітчизняних портів залишилася їм як спадок від радянської транспортної системи, а вантажопотоки істотно змінилися. Як результат, маємо 69 % використання пропускної спроможності портів та 40 % спрацювання основного капіталу. Але вітчизняні порти уже майже два десятиріччя працюють в нових ринкових умовах, а становище залишається тим самим. Таким чином, можемо зробити висновок про неефективне управління основним капіталом, задоволення поточних потреб замість розробки єдиної стратегії розвитку.