Василевська О.В.
Київський національний економічний університет
ім. Вадима Гетьмана
Криворізький економічний інститут
Проблеми
становлення і розвитку національної системи аудиту в Україні.
За період незалежності в
Україні створено національну систему аудиту, покликану сприяти розвиткові
національного господарства та демократизації суспільного життя країни.
Структура, забезпечення й функціонування цієї системи продовжують
удосконалюватись. Протягом багатьох років в нашій країні розвивається
незалежний аудит. Також необхідно відмітити інтенсивне становлення державного
фінансового аудиту.
Першим визначним кроком до
становлення національної системи аудиту було прийняття Верховною Радою Закону
України «Про аудиторську діяльність», який майже 16 років тому визначив правові
засади незалежного аудиту. Його розвиток слід розглядати як суттєве надбання
суспільно-господарської та соціально-політичної практики в Україні в період її
становлення як суверенної держави. Створення системи незалежного аудиту є
результатом спільних зусиль зацікавлених фахівців на шляху реформування
економіки, розвитку її приватного сектора, розбудови громадянського
суспільства.
Істотною особливістю
незалежного аудиту в період його становлення і дотепер є його демократичність,
що знаходить прояв у таких вимірах як:
·
економіко-правові
цілі;
·
прозорість
(з одночасним збереженням комерційної таємниці замовника);
·
варіативність
у виборі суб’єктів тощо.
Наведені ознаки суттєво відрізняють
незалежний контроль від державного.
Нині система незалежного аудиту має
розвинену інфраструктуру. Вона охоплює аудиторів, які надають професійні
послуги у складі аудиторських фірм, та аудиторів-підприємців, що діють
одноосібно, зареєструвавши аудиторську діяльність. Крім того, в аудиторських
фірмах працевлаштовані фахівці з бухгалтерського обліку, фінансів,
оподаткування, господарського права та інші співробітники, що працюють під
керівництвом сертифікованих аудиторів.
Більше половини сертифікованих аудиторів
об’єднані в професійну громадську організацію – Спілку аудиторів України,
покликану впливати на поліпшення діяльності національної системи аудиту та
забезпечувати соціальний захист своїх членів, створюючи для цього певні фонди.
Важливим компонентом національної системи
аудиту є Аудиторська палата України. Згідно Закону України «Про аудиторську
діяльність» поряд із представниками, делегованими аудиторським загалом, до її
складу входять представники Міністерства фінансів, Міністерства юстиції,
Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Національного
банку, Державного комітету статистики, Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг,
Рахункової палати та Державної контрольно-ревізійної служби України.
Однією з проблем, що виникали на шляху
становлення національної системи аудиту, було підтримання належної
морально-психологічної атмосфери серед аудиторського загалу. Вирішенням цього
питання стало ухвалення Кодексу професійної етики аудиторів.
Подальше вдосконалення національної системи
аудиту значною мірою пов’язується зі змінами діючої Конституції України.
Йдеться про необхідність здійснення широкомасштабної суспільно-політичної
реформи. Вона має охоплювати насамперед реформу громадянського суспільства як
найменш розбудованої сфери буття нації, а також державно-правову
(парламентську, адміністративну, судову) та муніципальну реформи.
Таке реформування дасть змогу підвищити
роль аудиту в забезпеченні самоконтрольованості, а відповідно й самокерованості
громадянського суспільства та сектора економіки, який є його основою.
Таке зростання значущості аудиту
зумовлено:
·
по-перше, сучасними
особливостями приватизації, об’єктами якої є вже не окремі підприємства, а
стратегічно визначальні блага, сектори та галузі, як земля України, її надра з
корисними копалинами, об’єкти машинобудівного, паливно-енергетичного та інших
комплексів;
·
по-друге,
законодавчі акти, які врегульовують здійснення державного контролю, не завжди
передбачають його спрямування на захист інтересів власників;
·
по-третє,
захист цих інтересів мають здійснювати українські, а не іноземні аудитори,
оскільки згідно з об’єктивними принципами менеджменту не може бути стійкою
система, що покладається лише на зовнішні управлінські чинники, які неспроможні
забезпечувати її саморегулювання.
Отже, аудит в Україні являє собою цілісну,
ефективно діючу систему з сучасним кадровим, нормативно-правовим,
інформаційно-методичним та програмно-технологічним потенціалом, який динамічно
оновлюється. Її подальший розвиток потребує підвищення професійної
компетентності фахівців з аудиту відповідно до сучасних вимог.
За умов належного суспільного розуміння та
державного сприяння національна система аудиту спроможна стати помітним рушієм
розвитку економіки і демократії в Україні.
Література:
1. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. –
К., 1999. – 574 с.
2. Пилипенко І., Шевчук В. Національна
система аудиту: проблеми становлення і розвитку // Бухгалтерський облік і
аудит. - № 3. – 2007. – с. 5