Секція: Економіка, Маркетинг і менеджмент

Маловичко А.С., к.е.н., ст.викладач

Кулинич І. Ю.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ОСОБЛИВОСТІ І ПРОБЛЕМИ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ

З посиленням інвестиційної активності в світі, зростанням числа транснаціонального злиття і поглинань вивіз капіталу стає характерною рисою нового світового ладу, глобалізації, що примушує переосмислити його вплив на національну економіку, а також визначити роль вивозу капіталу в сучасних економічних умовах. Невід'ємною складовою сучасної світової економіки сьогодні стають офшорні зони, які надають можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Однак використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора є дуже актуальним.

Вивченням окремих питань, пов’язаних із сутністю офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці вчених України, таких як, Бондарев О., Кравченко В., Бойко М., Долішній М., Євдокименко В., Єрмошенко М., Іщук С., Мінін Л., Пила В., Романюк С., Симоненко В., Стеченко Д., Цвєтов Ю. та ін. У економічній літературі проблематикою офшорних територій займалися і зарубіжні вчені, такі як, Боро Дж., Доггарт К., Пеппер Дж., Мітчелл Д., Холленд І., Стенлі Р., Кнапп Р. та інші. Незважаючи на наявність досліджень, присвячених вивченню досліджуваної проблеми, на сьогоднішній день аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу потребує подальшого розгляду.

Україна має створити нормальні умови для інвесторів. Вільні економічні зони в світовій практиці є вельми ефективним інструментарієм, який використовується при формуванні, як державних фінансів, так і фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів. Бюджет країни поповнюється за рахунок додаткових приваблених інвестицій і інших надходжень, а підприємці мають можливість здійснювати свою діяльність на привабливіших умовах.

Для українського бізнесу, в умовах обтяжливої податкової системи, несформованості структури власності і недосконалої законодавчої бази, офшори є мало не єдиним способом збереження засобів і участі в капіталі інших компаній, а також отримання грошей в потрібний час в будь-якій точці миру.

Спрощена звітність, пільгове оподаткування, часткова або повна анонімність - три кити, на яких покояться офшори сучасності. Податків може не бути взагалі - вони замінюються незначними фіксованими виплатами (цим славляться багато острівних офшорів), або оподаткування може бути украй щадним, що практикують офшори, розташовані на території якої-небудь економічно розвиненої країни (окремі штати США і кантони Швейцарії). Юрисдикції, що надають офшори, також розрізняються по вимогах до ведення звітності: від повної відсутності таких вимог (наприклад, Беліз, Багамські, Кайманові острови) до необхідності надавати щорічні фінансові документи по спрощеній схемі. З анонімністю управління справа йде приблизно також: якісь юрисдикції зобов'язали внесення імені власника активів до реєстру компаній, якісь – ні [6].

Під словом "офшори" прийнято розуміти юрисдикції (держави, регіони, міста та ін.), які дозволяють реєструвати на своїй території компанії і які відповідають наступним вимогам: відсутність оподаткування або низькі податкові ставки, понижені вимоги до фінансової звітності і можливість анонімного розпорядження засобами. Зрозуміло, компанії-офшори не можуть вести комерційну діяльність на території країни або регіону, в якому вони зареєстровані.

В Україні в 2008 році через офшорні зони здійснені експортні операції на суму 3,64 млрд грн. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна із засланням на прес-службу Державної податкової адміністрації України.

Для виявлення сумнівних фінансових операцій, а також для протидії відмиванню (легалізації) доходів, отриманих злочинним шляхом, Департаментом боротьби з відмиванням таких доходів постійно проводиться аналіз зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання, у тому числі з використанням офшорних зон. В результаті спостережень встановлено, що з початку 2008 року 68 суб'єктів господарювання України (резиденти) здійснили імпортні операції через фірми, зареєстровані в офшорних зонах, на спільну суму в 64 млн грн.

Основними постачальниками (імпортерами) продукції з офшорних зон в Україну виступають компанії Ліберії - на спільну суму 41,8 млн грн., Багамських островів - 7,65 млн грн.; Беліза - 4,96 млн грн.; Британських Віргінських островів - 2,78 млн грн., Бахрейна - 2,12 млн грн.

Офшорна компанія характеризується особливим організаційно-юридичним статусом підприємства, який забезпечує їй максимальне зниження податкових втрат (в більшості випадків - до нуля). З юридичної точки зору офшорна компанія принципово нічим не відрізняється від інших компаній і підприємств. Вона є повноправним суб'єктом господарських правовідносин і може здійснювати операції нарівні з іншими юридичними особами.

Головні особливості офшорної компанії пов'язані з її нерезидентним статусом. Такий статус зазвичай пов'язаний з вимогою проведення ділових операцій за межами юрисдикції, де ця офшорна компанія офіційно зареєстрована. Тільки в цьому випадку вона звільняється від всіх або від більшості податків на території материнської юрисдикції. Іншими словами, офшорна компанія в більшості випадків не може бути резидентом своєї офіційної юрисдикції.

Сенс офшорного бізнесу полягає в тому, що за кордоном з'являється новий, "самостійний" суб'єкт господарських стосунків, який повністю знаходиться під контролем українського підприємця. Офшорна компанія зовні може виглядати як незалежний зарубіжний партнер української фірми. На цьому побудовані найбільш поширені способи податкового планування з використанням офшорних фірм. Не дивлячись на простоту, що здається, всі деталі такого роду схем вимагають ретельного опрацьовування. Адже правила податкового і валютного контролю постійно міняються.

Існує широкий спектр офшорних операцій, обслуговуючих найрізноманітніші потреби фізичних і юридичних осіб. До їх числа входить використання для розрахунків в Україні і за кордоном корпоративних дебетових і кредитних карток, відкритих на ім’я офшорної компанії. Через офшорні фірми можна дістати доступ до кредитних ресурсів іноземних банків, до міжнародного ринку депозитів і послуг з управління капіталом і інвестиціями. У власника офшорної фірми з'являється широкий вибір фінансових посередників і схем роботи.

Офшорна фірма - це одночасно і засіб управління ризиком. Розмістивши через офшорну фірму засоби в першокласних зарубіжних банках, можна застерегтися від політичних і економічних потрясінь і інших ризиків.

Фінансовий сервіс, інвестиції, валютний ділінг, оптимальна маршрутизація доходів із врахуванням особливостей міжнародної мережі податкових угод, володіння і розпорядження зарубіжним майном, трансфертні операції і забезпечення внутрішньо фірмового перерозподілу активів, побудова організаційно-правового каркаса компаній холдингового типа - такий далеко не повний список операцій, що вимагає використання офшорних і інших "пільгових" зарубіжних компаній.

У вітчизняному бізнесі накопичений визначений позитивний досвід використання офшорних компаній для міжнародних інвестицій. Філії і дочірні структури світового класу створені у складі найбільших вітчизняних фінансово-промислових груп і корпорацій. У своїй повсякденній діяльності останні використовують велику кількість офшорних фірм.

Широке коло нових можливостей, зв'язаних з використанням зарубіжних офшорних компаній, відкривається у зв'язку з відробітком механізмів поточного і довгострокового фінансування українських проектів з-за кордону. Будь-які пільги для зарубіжних інвесторів торкнуться, перш за все, іноземних фірм "українського" походження. Інвестиційні капітали і фінансові ресурси переправлятимуться до України по оптимальних маршрутах. Іншими словами, фінансова база бізнесу і його формальна юридична адреса можуть бути розміщені за кордоном, а капіталовкладення здійснюватимуться в Україні. Світова практика свідчить, що в схемах цього типу зазвичай широко використовуються спеціалізовані компанії, розташовані в зонах податкових пільг.

Провідні світові держави ведуть з «чорними» («дикими») офшорами справжню війну вже не перший десяток років - зараз, коли загострилося питання фінансування світового тероризму, легковажне відношення до юрисдикцій, що надають офшори, не можуть дозволити собі ні США, ні країни об'єднаної Європи. Офшори нестримно цивілізуються: навіть князівство Ліхтенштейн, для якого принцип банківської таємниці був синонімом безпеки держави, робить певні кроки для власної "легалізації" в світі, що стрімко об’єднується. Юрисдикції такі, як Маршалові Острова, Ліберія, Вануату - офшори, зареєстровані на території цих держав, дозволяють легально "прокачувати" величезні суми неясного походження. Проте, заходи, що робляться фінансовими структурами економічно розвинених країн, дозволяють розраховувати на те, що "піратські" офшори підуть в минуле точно так, як і тисячоліття тому зникли піратські міста-держави Криту і Фінікії, а їх місце займуть інші офшори - цивілізовані і орієнтовані на бізнес, а не на кримінальні операції [6].

Український бізнес використовує офшори для вирішення двох завдань, які взаємопов’язані, – це мінімізація оподаткування для збільшення власних прибутків, а також участь у власності українських підприємств через офшори для заховання дійсних власників, легкого вилучення і вивозу капіталу. Вітчизняні умови ведення бізнесу цьому сприяють повною мірою: високі ставки податків, нестабільність законодавства і відсутність гарантій інвестицій, нестала політична система і повсюдне ігнорування законів.

Перше завдання – мінімізація оподаткування, практика використання офшорних схем для досягнення цієї мети характерна для бізнесу у всіх країнах. Інша справа, що широта її вживання різна і залежить від національних умов.

Друге завдання, яке вирішують українські підприємці через використання офшорів, - це опосередкована участь в капіталі українських підприємств. У нашій країні величезна кількість крупних і середніх підприємств має серед власників офшорні компанії. Цим Україна дуже відрізняється від решти світу, де практика використання офшорів з цією метою не настільки широка. Це пов'язано з особливостями перехідного періоду економіки – при первинному накопиченні капіталу і несталої політичної системи в країні дійсні власники вважають за краще залишатися в тіні.

Окрім вирішення проблеми анонімності, український бізнес використовує офшори для інвестування в українські підприємства, вирішує ще одну важливу проблему – через офшори відбувається фактична легалізація капіталів.

І ще одна важлива користь офшорів як номінальних власників українських підприємств – це гарантія збереження засобів. Оскільки їх в цьому випадку досить легко вилучити і вивести в надійні місця [2; с. 7].

У Україні сформувався образ офшору як кримінального засобу отримання доходу. При цьому ніщо і ніхто не сприяють його розвінчанню. Причин цьому декілька. Проте основна полягає в нерозумінні державою користі, яку витягує економіка країни від роботи вітчизняного бізнесу з нерезидентними компаніями. Особливо бізнесу середнього і малого.

Україна будує цивілізовані правила функціонування економіки, вступила до ВТО і прагне в ЄС. В результаті таких інтеграційних процесів слаборозвинений середній і малий вітчизняний бізнес піддається ризикам бути «розтоптаним» західними конкурентами на території України. Не говорячи вже про його експансію на європейські ринки, яка виглядає практично нереальною.

Зароблена роками недовіра до офшорних територій, позбавляє вітчизняних підприємців ледве чи ні єдиного легального засобу підвищення прибутковості і розвитку. Таким чином, знижується і рівень економічного і науково-технічного потенціалу України. Без сильного середнього і малого бізнесу не буде стабільної і захищеної від зовнішньої експансії економіки.

Отже, офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності державного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов'язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.

Отже, український бізнес зачинає переходити на загальноприйняті в світовій практиці схеми податкового планування. З одного боку, це позитивна тенденція, яка дозволить українському капіталу вийти на новий рівень, коли можна буде інвестувати в європейські економіки. З іншого – без кардинальних змін податкової і фіскальної системи в країні економіка залишиться без притоку нових засобів, а схеми будуть збудовані так, що на рух капіталу неможливо буде вплинути, хіба що заборонити зовнішньоекономічну діяльність [2; с. 10].

Хотілося б відзначити, що кожна країна світу зацікавлена в створенні вільно-економічних і офшорних зон, які забезпечують їй стабілізацію і гармонійний розвиток економіки. Проте існування тіньового сектора в економіці гальмує економічний розвиток країни, залучаючи офшорний бізнес до свого середовища. Ось чому сьогодні необхідна ефективна програма з контролю і боротьби насамперед з проникненням тіньової економіки в діяльність офшорних зон і розробка найбільш оптимальної стратегії економічного розвитку. Для досягнення цієї мети необхідно вжити таких заходів: внести зміни і доповнення в чинне законодавство по контролю діяльності нерезидентів у офшорних зонах; згідно з накопиченим міжнародним досвідом в офшорних зонах сформувати продуктивну схему діяльності на світових ринках цінних паперів; при формуванні державної економічної політики необхідно зробити першорядним завданням боротьбу з "відмиванням тіньових капіталів", одержаних в офшорних зонах, з метою поліпшення економічного стану України.

Література:

1. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України. – 2006.– № 2.– С. 34-41.

2. Баюра Д., Чекалов С. Чьи оффшоры // Украинская инвестиционная газета. – 2002. - № 38 (365). - С. 7-10.

3. Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. – 2006.– № 3. - С. 233-236.

4. Полотенко Д. В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України. – 2007. – № 11.– С. 18-25.

5. Череп А. В. Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава. – 2006.– № 6. - С. 21-30.

6. Новый юридический портал - http://www.normas.ru