Суб’єкти аудиту ефективності бюджетних програм

Дорошенко О.О., Вашай В.В.

Національний університет водного господарства та природокористування

Суб’єкти аудиту ефективності бюджетних програм

Неабиякої важливості в процесі аудиту ефективності набуває чітке визначення суб’єктів державного аудиту, кола їх повноважень.

У статті 26 Бюджетного Кодексу України [1] зазначено, що зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України - відповідно до його повноважень, визначених законом.

Зв'язок між органами державного фінансового контролю розглянутий проф. Юрієм С.І. [2, с.265].

Повноваження державних органів на здійснення державного фінансового контролю регламентують Бюджетний кодекс України, Закони "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", "Про Рахункову палату", положення про Міністерство фінансів, Держказначейство, фінансові управління обласних та районних державних адміністрацій, а щодо здійснення Рахунковою палатою та органами ДКРС державного фінансового аудиту – Господарський кодекс України (ст. 363).

Проведені нами дослідження дозволяють сформулювати основні повноваження Рахункової палати та Державної контрольно-ревізійної служби щодо здійснення державного фінансового аудиту, що ілюструє рис. 1.

Як видно із рис. 1, існує нечітке розмежування повноважень між Рахунковою палатою України та Державною контрольно-ревізійною службою в Україні. Зокрема, аудит ефективності та законності використання бюджетних коштів може проводитись і одним, і другим контролюючим органом.

На нашу думку, ця проблема повинна бути вирішена на законодавчому рівні шляхом внесення змін і доповнень до Бюджетного Кодексу України (стаття 26) [1] та Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу» [3].

Рис. 1. Повноваження органів влади України щодо здійснення державного фінансового аудиту

Сьогодні держава має понад 15 тисяч розпорядників і отримувачів бюджетних коштів. В економічній площині держави діє понад 800 тисяч платників податків, із них отримують ті чи інші пільги з оподаткування понад 100 тисяч. Вищеназвані показники свідчать, що поле контрольної діяльності достатнє для всіх контрольних органів. Звісно, для забезпечення елементарного порядку та фінансової дисципліни треба бодай раз на два роки здійснювати перевірку законності, ефективності й цільового використання бюджетних коштів, функціонування й використання державної власності, взаємовідносин платників податків із державою тощо. Тому, як вважають дослідники [4], головною функцією Державної контрольно-ревізійної служби має стати контроль за законністю, ефективністю й цільовим використанням державних коштів кожним розпорядником бюджетних коштів і їхнім отримувачем.

Складніша ситуація з Рахунковою палатою. Занепокоєння викликає той факт, що в багатьох вищезгаданих законопроектах чітко простежується намагання принизити роль парламентського контролю взагалі й Рахункової палати зокрема як незалежного конституційного органу державного фінансового контролю.

Справедливою, на наш погляд, є думка Голованя М.М. [4], згідно з якою завдання, повноваження та функції Рахункової палати мають принципово відрізнятися від інших державних органів фінансового контролю хоча б тому, що ця інституція, як конституційний орган, перебуває поза виконавчою владою і покликана здійснювати фінансовий контроль за нею від імені Верховної Ради України та в інтересах усіх платників податків, тобто суспільства в цілому. Її діяльність має переорієнтовуватися від контролю за фінансовими потоками до контролю за ефективністю використання бюджетних коштів, як мінімум, а максимум - це визначення ефективності діяльності відповідного міністерства. Тобто результатом перевірки має стати відповідь на питання: як працює та чи інша державна установа, споживаючи кошти, які вона отримує з бюджету?

Таким чином, Рахункова палата має здійснювати насамперед не фінансовий аудит, а аудит ефективності використання державних фінансів та державного майна [4].

На погляд дослідників, які займаються даним питанням [5, 6, 7, 8], законопроекти, які стосуються бюджетних питань, від проекту бюджету до інших законопроектів, прийняття яких потребує додаткових бюджетних витрат, а також змін податкового законодавства, повинні проходити експертизу в Рахунковій палаті. Це дасть змогу налагодити ефективну й незалежну експертизу законопроектів у частині фінансових питань. Тим більше, що у Рахункової палати вже є напрацьований досвід експертної та аналітичної роботи у цьому напрямку.

Ми вважаємо, що Державна контрольно-ревізійна служба повинна здійснювати насамперед фінансовий аудит розпорядників бюджетних коштів різних рівнів, а функції Рахункової палати мають зводитись саме до аудиту ефективності використання державних фінансів та державного майна.

Отже, чітке визначення мети, завдань та суб’єктів аудиту ефективності бюджетних програм дозволяє досягти бажаних результатів, які б максимально відповідали поставленим завданням.

Література

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2000 р. №2542-ІІІ

2. Казначейська система: Підручник / Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. -Тернопіль, 2002. - 394 с.

3. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. зі змінами та доповненнями.

4. Головань М.М. Державний фінансовий контроль і його реформування // Фінанси України. – 2003. - №9.

5. Заглада І.В. Аудит у дії. Пілотний проект аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ: підсумки та перспективи // Фінансовий контроль. – 2007. – №2

6. Ловінська Л.Г. Організація бухгалтерського обліку та фінансового контролю в сучасних умовах господарювання в Україні / Л.Г.Ловінська, І.Б.Стефанюк. – К.: НДФІ, 2006. – 240 с.

7. Любенко А.М. Економічна сутність форм і видів державного фінансового контролю. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Податкова та фінансово-кредитна політика держави і механізми її реалізації в регіонах України. Випуск XXIV / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів: “ДПА Друк”. 2001 .- С.382-397.

8. Левицька С.О. Планування аудиту ефективності // Вісник НУВГП. Економіка. Частина 1. – Випуск 4 (28). – С. 54-65.