Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент
Марченко Наталія Володимирівна
Стадченко Надія Миколаївна
НТУУ «Київський політехнічний інститут»
Факультет менеджменту та маркетингу, IV курс
Інноваційний фактор
конкурентоспроможності продукції
Зростаюча й жорстка
конкуренція як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках детермінує необхідність посилення уваги
вітчизняних підприємств до інноваційної діяльності. Адже в сучасних швидко змінюваних ринкових умовах
здатні вижити лише інноваційні компанії, тобто ті, які знаходяться в стані
постійного пошуку нових можливостей, поєднуючи при цьому стратегічне планування
з інноваційним розвитком. Саме інноваційні процеси, котрі протікають на
підприємствах, є джерелом майбутніх конкурентних переваг на ринку, тому вплив
їх на діяльність цих підприємств не можна недооцінювати.
Ця проблема є
особливо актуальною сьогодні, коли інтеграційні процеси в Україні
активізуються. Адже в умовах жорсткої
конкуренції на світовому ринку українські експортери мають навчитися створювати
„нові правила гри на ринку” для збереження своїх позицій, і тим більше для
розширення зовнішньоекономічної діяльності.
Інноваційний
процес – процес зі створення та впровадження інновацій, що представляє
сукупність послідовних етапів робіт від зародження ідеї та створення новації до її освоєння та
виробництва самої інновації [4].
Конкурентні
переваги підприємства – це сукупність власних і набутих активів та
характеристик діяльності підприємства, використання яких забезпечує йому
ексклюзивну компетентність у певній сфері діяльності та переваги над
конкурентами [1].
Вперше
поставлена проблема була розглянута засновником
теорії інноваційного розвитку Йозефом Шумпетером, який пояснював значення
конкурентоспроможності на основі інновацій. Зараз це питання набуває все
більшої актуальності, тому все частіше розглядається в сучасних наукових працях. М. Портер однозначно співвідносить
конкурентні переваги компанії та її здатність до проведення і впровадження
інновацій як ключового фактору успіху в глобальній конкуренції.
Якщо раніше
успіх підприємництва залежав більше від класичної комбінації факторів
виробництва, то сьогодні цей успіх в значній мірі визначається складною
(нелінійною) комбінацією елементів знань, інтеграцією цих факторів та
технологій, об’єднанням капіталу, інформаційних та інтелектуальних ресурсів.
Так, сукупність основних та допоміжних видів діяльності в “ланцюгу цінностей”
фірми повинна забезпечити максимальне використання конкурентних переваг [2]. При цьому втримати досягнуті конкурентні переваги в
сучасних ринкових умовах можливо лише за допомогою постійних покращень.
Інновації
прямо й безпосередньо впливають на конкурентоспроможність продукції,
забезпечуючи виробництво високоякісної продукції з відносно низькою ціною. При
її оцінці доцільно керуватись принципами функціонально-вартісного аналізу. Відповідно до даного аналізу, товар повинен
бути економічним з точки зору як виробника, так і споживача [3].
Отже, інноваційна діяльність підприємств виступає
одним з найважливіших чинників підвищення конкурентоспроможності продукції
підприємств, що забезпечує їх сильну конкурентну позицію як на внутрішніх, так
і на міжнародних ринках. Тому українським
підприємствам необхідно збільшувати ефективність інноваційної діяльності, що
дозволить цілком реалізувати наявний потенціал і буде міцною основою
функціонування і розвитку вітчизняної економіки.
Саме тому,
основними заходами активізації інноваційної діяльності в Україні на сучасному
етапі розвитку вітчизняної економіки слід вважати:
·
розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим підприємствам,
які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;
·
поширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових
кредитів зі знижкою кредитної ставки;
·
дбання державою про екологізації виробництва, стимулювати діяльність,
спрямовану на збереження довкілля;
·
збільшення витрат на підготовку фахівців високого класу, тренінги, курси;
·
мотивація працівників до інноваційної діяльності, зменшення міграції
науковців;
·
законодавчі зміни у галузі інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів;
·
розширення джерел фінансування;
·
політика підприємства повинна мати інноваційну спрямованість. Тісне
співробітництво з іноземними підприємствами, обмін досвідом;
·
активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки;
·
використання досвід у США та Японії щодо тісної співпраці між
університетами та підприємствами.
Література
1.
Піддубний І.О., ПіддубнаА.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства: навч. посібник / За ред. проф. І.О. Піддубного. – Х.: ВД
“ІНЖЕК”,2004. –264 с.
2.
Мокій А.І., Полякова Ю.В., Осідач
О.П., Бабець І.Г. Міжнародний
інноваційний менеджмент: навч-метод. посібник для сам. вивчення дисципліни /
Укоопспілка; Львівська комерційна академія. – Л.: Видавництво ЛКА, 2004. – 308
с.
3.
Скоробогатова Т.Н. Оцінка
конкурентоспроможності товару як показника ефективності інноваційної діяльності
// Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності та охорони інтелектуальної власності: Матеріали п’ятої
міжнародної науково-практичної конференції. – Сімферополь, 2001.