Економіка/3.Фінансові відносини

Огнєва Л.В.

Науковий керівник: Пілігрім Г.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

В умовах демократизації суспільства та реалізації політичних і соціально-економічних перетворень в Україні здійснюються прогресивні заходи щодо поступового приведення системи державного управління до рівня європейських стандартів та забезпечення діяльності владних органів у єдиному злагодженому механізмі. В цих умовах особливого значення набуває питання розвитку та вдосконалення фінансового контролю в системі державного управління.

Під фінансовим контролем розуміється нагляд, визначення чи виявлення фактичного стану фінансових показників діяльності в порівнянні з наданими. За часом проведення фінансового контролю він поділяється на попередній, поточний та наступний.

Детально фінансовий контроль у своїх економічних працях розглядали такі видатні вчені, як: Дорош Н.І., Мельничук В.Г., Святківська О.В., Гайдуцький П.І.

Перед фінансовим контролем стоять наступні основні завдання: сприяння збалансованості між потребою в фінансових ресурсах та розмірах грошових доходів і фондів народного господарства; забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових зобов’язань перед державним бюджетом; забезпечення додержання законодавства та нормативних актів, в тому числі в сфері оподаткування підприємств, які належать до різних організаційно-правових форм та інші.

Економічні заходи впливу конкретно виявляються у фінансових санкціях, які є тими важелями фінансового механізму, які сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації.

Протягом останніх років в Україні постійно ведуться дискусії щодо необхідності реформування державного фінансового контролю (далі ДФК). Про необхідність впровадження змін свідчать ознаки дублювання у сфері бюджетного контролю, відсутність єдиних підходів до організації ДФК, а також неналежний рівень забезпечення контролю позабюджетних державних фінансів. Такий дисбаланс виник внаслідок відсутності єдиної гармонійної контрольно-ревізійної системи. Таке становище у сфері ДФК спричинено низкою суб’єктивних та об’єктивних факторів, серед яких можна виділити:

- створена у 1993р. на базі Контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів та відомчого контролю державна контрольно-ревізійна служба залишається міцною об’єднуючою системою ревізійних органів, проте вона є складовою виконавчої влади та підпорядкована урядові, що обмежує дотримання принципів незалежності, об’єктивності та гласності контрольної діяльності;

- з прийняттям у 1996р. конституції України проголошені демократичні принципи управління, які стали підґрунтям для створення вищого контрольного органу – Рахункової палати, однак через брак достатніх повноважень це відомство не виконує провідної ролі у цій сфері і не забезпечує сьогодні ефективного незалежного державного фінансово-економічного контролю;

- здійснення фінансового контролю підрозділами відомчого контролю, як невід’ємної складової відповідної управлінської ланки, створює умови дублювання в роботі контролюючих органів різних рівнів.

У державах з ринковою економікою сфера ДФК забезпечує реалізацію фінансової політики держави. ДФК розповсюджується тільки на ланки системи державних фінансів та охоплює лише суспільну частину валового продукту. Це передусім, складання та виконання державного бюджету, позабюджетних урядових фондів, місцевих фінансів та фінансів державних підприємств. Діяльність монополій та приватна підприємницька діяльність є об’єктом ДФК лише щодо дотримання фінансової дисципліни при виконанні ними державних замовлень, при наданні монополіям та приватним підприємцям субсидій та кредитів, при складанні ними податкових декларацій.

Оцінювання державної політики в цілому вважається найвищою формою контролю; воно включає у себе всі види аналізу адміністративних процесів, продукції та наслідків діяльності в державному секторі тощо. Аналізу можуть піддаватись інструменти державної політики або державного регулювання. До таких інструментів належать: правові (наприклад, законодавча заборона купівлі-продажу тютюнових виробів обмежує доступ для споживачів); економічні (введення акцизу на продаж тютюну обмежує можливість купувати тютюнові вироби) та інформаційні (поширення негативної інформації щодо наслідків паління знижує кількість споживачів сигарет) [3].

Таким чином, аналіз діяльності держави у сфері фінансового контролю висвітлює:

- відсутність єдиних підходів до розв’язання проблеми реформування контрольно-ревізійної системи і потребує розробки науково обґрунтованої концепції її розвитку;

- необхідність впровадження трирівневої моделі організації суб’єктів контрольно-ревізійної системи та інституціоналізації нової форми контролю-державного аудиту, що зумовлює внесення змін до чинного законодавства та розробку окремого законодавчого акту «Про державний аудит».

Література

1. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення//Фінанси України.-2007.-с.49

2. Мельничук В.Г. Незалежний державний фінансовий контроль в Україні та досвід зарубіжних країн//Фінансовий контроль.-2007.-№3-с.36

3. www.gc.ua