Н. Д. Клочек

Викладач фізики ККХТ НМетАУ

Впровадження модульної системи навчання предмета «Фізика» з використанням інноваційних і комп’ютерних технологій

Сучасна фізика має фундаментальне значення для теорії пізнання, формування наукового світогляду, розуміння будови і властивостей навколишнього світу.

Для кращого пізнання фізичних явищ, законів і понять, які розкривають фізичну картину світу в усій його різноманітності, доречне впровадження у навчальний процес інноваційних освітніх технологій.

Інноваційна освітня технологія - сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання та управління, об'єднаних єдиною метою; добір операційних дій викладача і студента, у результаті яких суттєво покращується мотивація студента до навчального процесу.

Цей підхід припускає, що виходячи з інтересів студента, рівня його знань і вмінь, викладач визначає навчальну мету заняття і формує, скеровує та корегує весь освітній процес з метою розвитку особистості того, хто навчається.

Однією із інноваційних технологій навчання передбачає новий рівень стосунків між його учасниками – студентами та викладачем. Вони повинні розвиватися разом, вміти працювати самостійно над собою, і, тим самим, змінювати якість навчального процесу.

В процесі навчання і наукового пошуку формуються знання, навички і уміння, відбувається всесторонній інтелектуальний розвиток особистості. Все це відбувається через головну сферу - розумову діяльність студентів: відчуття, сприйняття, уявлення, осмислення, запам'ятовування та інші психічні процеси. В результаті розумового функціонування все це аналізується, синтезується шляхом гармонійної дії вищої нервової діяльності людини. На основі цієї діяльності створюється система навчання, яка об'єднує зміст і форму наукового пізнання, встановлюючи зв'язки і відносини між предметами і явищами об'єктивного світу.

Умовою побудови теорії навчання у вищій школі є взаємозв'язок трьох основних компонентів:

1) накопичення дослідного емпіричного матеріалу виходячи з оцінки практики навчального процесу, його типізації, класифікації і угрупування;

2) встановлення емпіричних зв'язків і елементів, що становлять навчальний процес;

3) формування теоретичних, узагальнених, об'єктивних відносин, що становлять навчальний процес, виявлення їх причин і розвитку.

Взаємозв'язок цих компонентів забезпечує теорії навчання змістовну основу, достатню наукову визначеність і об'єктивність.

Навчання, навчальний процес, розумова діяльність і її розвиток - це поняття нерозривні за сутністю та формою.

Істотним показником розвитку навчально – виховного процесу є виникнення нових, прогресивних ідей і тенденцій вдосконалення: змісту, форм, засобів і методів навчання, - на основі яких виникають нові теоретичні положення, що дають обґрунтування і напрям для оптимальних педагогічних дій.

Хто є студентами технікумів? Це школярі – дев’ятикласники, які протягом дев’яти років навчання в школі користувались певною методикою навчання і контролю знань. І потрапляючи в технікум, в новий навчальний заклад, студенти чекають щось нового, невідомого.

Фізика – це багатогранна наука, матеріал якої поділений на розділи. Цей поділ можна застосувати до модульної системи навчання. Найбільш ефективною основою індивідуалізації у модульному навчанні є самонавчання. Тому що обов’язком викладача є навчити студентів вчитись. Необхідними складовими організації самонавчання є інтенсивний індивідуальний контакт студента з викладачем, що забезпечує дієвий і своєчасний оперативний зворотний зв'язок. Викладач повинен скласти план своєї роботи таким чином, щоб студент був зацікавлений предметом, йому хотілось працювати не тільки на занятті, але і після нього, приймати участь в цікавих заходах, гуртках, тощо.

Користуючись навчальною програмою Міністерства освіти і науки України, викладач створює робочу програму, в якій весь матеріал загального курсу фізики ділить на модулі. Кожен модуль містить лекційний матеріал і практичне його застосування: лабораторні роботи, розв’язування задач, залік.

На першому занятті викладач знайомить студентів з темою модуля, метою і планом його вивчення; роздає теоретичні питання, фізичний словник по всьому модулю і пояснює, як ними користуватись. Використовуючи прилади, комп’ютер, мультимедійну установку, таблиці, малюнки, формули, картки, пояснює новий матеріал. Викладатись матеріал повинен в строгій логічній послідовності, що дає можливість викладачеві охарактеризувати свою діяльність на занятті.

Так як лекції несуть велику кількість інформації, яку не можливо студенту законспектувати на занятті, викладач пропонує студентам вдома самостійно складати фізичний словник із вивчених формул і опорний конспект, в якому студенти дадуть відповіді на теоретичні питання. Для зацікавлення предметом дати завдання студентам знайти застосування даного фізичного явища в оточуючому середовищі, житті, побуті і т.д., при цьому самим навести декілька прикладів.

Для практичного застосування вивченого матеріалу викладачу необхідно насамперед підготувати різнорівневі завдання і застосовувати різні методи контролю знань, використовувати ігрові моменти і створювати ситуацію новизни навчального матеріалу.

З метою підвищення пізнавальної активності на занятті необхідно включати питання, які вимагають вивчення додаткової літератури з предмета, або передбачають створення ситуацій для студента, при вирішенні яких, студент, несподівано для себе доходить висновку, який розкриває йому раніше невідомі можливості. Необхідно особливу увагу приділяти використанню завдань, які потребують проведення експерименту або наукового досліду.

Послідовність завдань повинна відповідати системі вивчення тієї чи іншої теми. Під час виконання студентами рівневих чи тестових завдань викладач може оцінити рівень засвоєння окремих тем модуля та оволодіння необхідними уміннями та навичками, розумовими операціями, науковими принципами, основними законами, рівнем розвитку логічного мислення.