Пономарьова О.І., Вітухіна Н.В.

(ХНЕУ), (УІПА)

ДЕЯКІ СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ викладання ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Умови сучасної дійсності, що стрімко розвиваються, пред'являють нові, вищі вимоги до випускників вищих учбових закладів в цілому, і до рівня володіння ними іноземними мовами, зокрема.

Конкурентоспроможні кваліфіковані фахівці сьогодні повинні вміти не тільки прочитати і перевести літературу за фахом, але і володіти достатніми навиками для сприйняття на слух навчальних лекцій й доповідей на іноземних мовах на різного роду конференціях, круглих столах та семінарах; уміннями для підтримки бесіди і ведення дискусій на професійні та ділові теми; здібностями знайти потрібну інформацію в Інтернеті або будь-яких інших іншомовних джерелах. У зв'язку з тим, що цілі з вивчення іноземних мов у вищих учбових закладах змінилися і розширилися, виникає необхідність використання інноваційних технологій і методів, особливо на рівні профільного навчання мовам.

Модернізація процесу викладання іноземних мов у вищій школі викликала необхідність використання нового, так званого особово-орієнтованого підходу до викладання дисципліни. Базовими положеннями даної методики є спрямованість на розвиток особи, яку навчають, як активного суб'єкта учбової діяльності, підвищення ролі самостійної роботи, контролю і самоконтролю за ходом та результатами оволодіння іноземною мовою. Все це знайшло відображення в загальноприйнятій нині у вищій школі модульної технології навчання, яка трактує модуль двояко: як блок інформації, що підлягає самостійному засвоєнню, і як особливу процедуру, що забезпечує оволодіння оптимальним способом вивчення матеріалу.

Інноваційним положенням модульної технології навчання є той факт, що учень поставлений в умови, коли він сам повинен здобувати знання за допомогою наданої йому інформації, формувати навики операції навчальним матеріалом, використовуючи надані йому інструкції. Реалізація цієї технології проходить 3 етапи – первинного ознайомлення з новим матеріалом; самостійної аудиторної або позааудиторної роботи і самоконтролю; етап підсумкового контролю.

Специфіка модульної технології навчання іноземним мовам полягає в тому, що студенти з більшою часткою самостійності, ніж в традиційному навчанні, досягають конкретних цілей, а саме: де безпосередньо стане в нагоді вивчений матеріал, де він знаходиться і як його знайти, що вивчити, яке завдання приготувати, як перевірити себе, в якій формі і яким за змістом буде підсумковий контроль? Досвід практичної діяльності свідчить про те, що новаторська модульна технологія зайняла міцне місце в системі навчання іноземним мовам у вищій школі і дозволяє поєднувати традиційні та інноваційні методи викладання як при аудиторній, так і при самостійній роботі.

Прагнення педагогів модернізувати процес викладання іноземних мов призводить до глибшого вивчення відомих раніше методів, їх оновлення й вдосконалення. Так, розроблений професором Жан-Полем Мартаном метод «Учіння через навчання», був відомий ще в ХIХ в. під назвою белл-ланкастерскої системи взаємного навчання. Суть його полягала в тому, що учні старших класів вивчали під керівництвом вчителя новий матеріал, а потім, отримавши ряд рекомендацій, навчали цьому матеріалу учнів молодших класів.

Істотна відмінність сучасного методу «Учення через навчання» від белл-ланкастерської системи полягає в тому, що учні самостійно, без допомоги викладача оволодівають новими знаннями. Само заняття служить в першу чергу не простому повідомленню нових знань, а інтерактивному спілкуванню учнів один з одним, їх колективному мисленню. Завдання викладача полягає в тому, щоб створити умови для вільної та продуктивної комунікації. При цьому необхідно пам'ятати, чим більш компетентний окремий учень, чим більш професійний викладач, тим краще працює весь колектив. Для того, щоб процес спілкування був ефективнішим викладачеві необхідно добре знати кожного учня і прагнути до того, щоб студенти колективно продукували знання.

На наш погляд, використання елементів методу «Учіння через навчання» лягло в основу експерименту, що проводився кілька років тому професором О.Б. Тернопільським. Робота студентів старших курсів Дніпропетровського університету економіки і права була організована таким чином, що кожен з них виступав на одному із занять в ролі викладача. Учень заздалегідь отримував завдання з вивчення певного граматичного матеріалу з метою подальшого його пояснення в групі. Студент самостійно вивчав рекомендовану літературу, виявляв ключові моменти, які могли б викликати складнощі та нерозуміння у решти учнів. Роль викладача полягала в наданні необхідних консультацій, роз'яснень і рекомендацій стосовно найбільш доступного і ефективного способу викладу матеріалу.

За свідченням авторів експерименту, досвід проведення подібних занять показав, що студенти добре засвоюють навіть найважчий граматичний матеріал, вивчають його ретельніше, приділяють особливу увагу найскладнішим, із їхньої точки зору, граматичним моментам, приводять цікаві приклади на відповідні теми. Дуже важливим і позитивним чинником є і те, що комунікація протягом таких занять здійснювалася легко й невимушено, а атмосфера на заняттях завжди була доброзичливою і творчою.

Як відомо, ознакою сучасного періоду розвитку є перехід до інформаційного суспільства. В умовах такого суспільства сприйняття і розуміння усної мови на слух є одним із способів отримання інформації при прослуховуванні новин, перегляді освітніх і розважальних передач, а також в процесі навчання. Крім того, інтеграція України в міжнародний освітній простір і можливості, що зростають, проходження стажувань у вузах за кордоном, можливості спілкування з носіями мови також підвищують необхідність володіння навиками та уміннями сприйняття іншомовної мови на слух. Ці уміння є важливими навчальними і професійно-орієнтованими уміннями для студентів і складають одну з основних цілей вивчення іноземних мов у вищій школі.

Досвід практичної роботи показує, що, як правило, у вищих учбових закладах навчанню навикам аудіювання приділяється недостатня увага. На оволодіння цими уміннями і навиками відводиться мало учбових годин, а в навчальному процесі використовуються, переважно, традиційні технології навчання, такі як прослуховування і переказ уривка тексту, а також відповіді на питання викладача за матеріалом, що був прослуханий. Практика показує, що оволодіння навиками та уміннями аудіювання все ще будується на принципах суб'єктно-об'єктної взаємодії викладача і студента. Викладач не ставить студента в ситуацію вибору, а дає, головним чином, готове завдання, спостерігає за його виконанням і здійснює контроль.

Існують і об'єктивні труднощі при навчанні цьому аспекту дисципліни. Так, рівень підготовки учнів у групах, як правило, різний. Одні із студентів виконували завдання по аудіюванню в середніх навчальних закладах і мають певні навики по сприйняттю інформації на слух, інші ж стикаються з подібною проблемою вперше. При визначенні студентів в навчанні групи цей факт враховується не завжди, що ускладнює роботу викладача.

В умовах модернізації навчального процесу у вищій школі і з метою підвищення ефективності навчання навикам аудіювання, методисти і викладачі-практики рекомендують ширше використовувати когнітивні технології навчання. На їх думку, це сприятиме формуванню у студентів таких пізнавальних умінь, як виділення головного, знаходження в тексті конкретної інформації, уміння відокремлювати оцінну інформацію від фактичної, усвідомлювати структуру вислову, що сприймається на слух, робити висновки та ін.

У сучасній вищій школі модернізація процесу навчання аудіюванню ставить перед викладачами завдання перетворення репродуктивної пізнавальної діяльності в продуктивну. В зв'язку з цим виникає необхідність координації у студентів різних умінь таких як, наприклад, сприймати інформацію на слух і фіксувати її письмово. Письмова фіксація, як відомо, дуже тісно пов'язана зі всіма видами мовної діяльності – аудіюванням, читанням, говорінням. Вона допомагає утримати в пам'яті потрібну інформацію, усвідомити логіку викладу матеріалу, сприяє сегментації мовного потоку на смислові частини і розумінню великих за об'ємом і складних за змістом мовних повідомлень. При навчанні аудіюванню уміння письмової фіксації рекомендуються методистами у якості опори, оскільки отримані записи можуть служити планом для усного або письмового спілкування.

Вивчення іноземних мов в сучасній вищій школі неможливо уявити без роботи з текстами як з однією з основних навчально-методичних одиниць. Іншомовний навчальний текст може бути реальною і продуктивною основою навчання всім видам мовної діяльності, якщо викладач та учні оперують варіативними прийомами роботи з текстом, орієнтованими на його розуміння. Нові підходи до роботи з текстами полягають в тому, що сама робота починається вже на передтекстовому етапі і ставить завдання розвитку уміння прогнозувати зміст тексту, актуалізації досвіду і знань учнів, усвідомлення мети вивчення тексту і зняття мовних труднощів.

Відомо, що розуміння іноземного тексту багато в чому залежить від того, наскільки читаючий уміє антиципірувати як смисловий зміст тексту, який він читає, так і окремі граматичні форми. Тому одним із завдань побудови роботи з текстом на передтекстовому етапі, як вже наголошувалося, є розвиток у учнів антиціпації. На думку Е.А. Кулькиной, це може бути досягнуто за допомогою ряду вправ, а саме: постановки питання перед читанням тексту. Учням пропонується виявити, чи є в тексті відповідь на дане питання чи ні. Ще одним прийомом є прогноз змісту тексту з заголовку, що особливо ефективно у разі роботи з публіцистичними текстами.

При самостійній роботі з текстами особливо значущим завданням передтекстового етапу є мотивація учня до вивчення тексту. Постановка питань перед читанням тексту, на думку методистів, дозволить підсилити мотивацію учня до роботи над текстом, при цьому важливо, щоб передтекстове питання стосувалося проблем життя учня, інтересів молоді, а також мав діалогічну природу, ініціював учня до формулювання своєї думки.

Вивчення вітчизняних і зарубіжних джерел, а також досвід практичної діяльності показують, що на сучасному етапі йде активний пошук шляхів вдосконалення та модернізації процесу викладання іноземних мов у вищій школі. Збільшені вимоги до випускників вищих навчальних закладів і реалії життя ставлять перед викладачами завдання вивчати і впроваджувати в навчальну практику найбільш ефективні методики і технології, поєднувати традиційні і інноваційні методи в навчанні, творчо розвивати набутий практичний і теоретичний досвід викладання дисципліни.