Филологические науки/6.Актуальные проблемы перевода

К. філол. н. Олійник А.Д.

Київський національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

Проблеми адекватності перекладу в міжкультурній комунікації (на прикладі українських та англійських економічних текстів)

Проблеми комунікативної лінгвістики посідають важливе місце в теорії мовознавства; вони віддзеркалюють процеси, що останніми роками відбуваються в лінгвістичній думці—перехід від концепції Ф. Соссюра, яку можна було б назвати «мова заради самої мови» до прагматичної, антропоцентричної позиції, продиктованої загалом екстралінгвістичними чинниками. Справді, в антропоцентричній парадигмі, на думку А. Маслової, відбувається «перехід інтересів дослідника з об’єктів пізнання на суб’єкт, тобто аналізується людина в мові та мова в людині». Прагмалінгвістика, знову-таки за висловом А. Маслової, «не має чітких контурів», проте вона репрезентує комплекс питань, пов’язаних із адресантом та адресатом, їхньою взаємодією в комунікації. У зв’язку з цим комунікативна лінгвістика, а отже, й прагмалінгвістика виокремлюється як галузь лінгвістичних досліджень, що досліджує відношення між мовними одиницями та умовами їх вживання в окресленому комунікативно-прагматичному просторі.

У даній публікації ми маємо намір дослідити особливості процесу міжкультурної комунікації (МКК) — зокрема, процесу письмового перекладу науково-технічної інформації як різновиду МКК та девіації, найтиповіші для даного процесу. У різні часи ця проблема тією чи іншою мірою порушувалася в працях Дж. Остіна, Г. Матвєєвої, Ф. Бацевича, П. Донця, В. Богданова, Я. Рецкера, Л. Бархударова та ін.

Проектуючи поняття комунікація на царину лінгвістики, Ф. Бацевич істотно звужує його дефініцію: «Комунікація…— смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування» [1, с. 28].

Гадаємо, насамперед варто окреслити предметну царину МКК як поля наших досліджень. Цей термін, як зазначає П. Донець, «охоплюватиме ціле коло явищ, що має будь-яке відношення до зіставлення та взаємодії культур, а також їх носіїв» [3, с. 19]. Із низки найтиповіших ситуацій, в яких відбувається міжкультурна взаємодія чи зіставлення [3, с. 20] виокремимо дві, що слугують цільовим об’єктом нашого дослідження:

«2.Носій культури Х взаємодіє з письмовим текстом культури Y:

у модифікованій формі, тобто в перекладеному та адаптованому в інший спосіб.

в оригіналі» [3, с. 20-21].

Перекладач того чи іншого повідомлення виступає «містком», чи каналом, яким рухається інформація від автора оригіналу до його кінцевого «споживача», або реципієнта. При цьому він має бути ознайомлений із моделлю цільової культури, її характерними ознаками, аби правильно інтерпретувати вихідне повідомлення. Загалом, переклад (у тому числі й письмовий) слід трактувати як підвид, чи різновид МКК.

А. Федоров визначає адекватний переклад як такий переклад, що відповідає оригіналові за функцією (повноцінність передачі) та за вибором засобів перекладачем (повноцінність мови й стилю) [Цитовано за: 5, с.9]. Отже, функціональна точність, характерна для адекватного перекладу, не лише припускає, а часто навіть вимагає відмови від формальних, словникових еквівалентів. Поза сумнівом, усякий переклад є результатом діяльності конкретної людини — перекладача, а тому часто буває суб’єктивним. Ідеться не стільки про порушення принципу точності передачі змісту, скільки про необхідність дотримання граматичних і стилістичних норм мови перекладу. Зрозуміло, що фахівець у галузі перекладу науково-технічної літератури мусить насамперед оцінювати й сприймати ідею тексту, що піддається перекладу, а відтак приводити її у відповідність із мовними нормами.

У процесі перекладу науково-технічного тексту найчастіше відбувається інформування реципієнта: довідавшись щось нове про той чи інший факт, людина певним чином змінює своє ставлення до нього і може прийняти рішення, яке б регулювало її поведінку. Поза сумнівом, кількість засобів впливу на реципієнта, який одержує інформацію через посередника (тобто, перекладача), та ще й письмовому вигляді, істотно менша, ніж у разі безпосереднього, усного спілкування (наприклад, неможливим стає використання невербальних засобів, як-от міміки, жестів, інтонації тощо). Девіації, або комунікативні невдачі, тією чи іншою мірою присутні в науково-технічному перекладі (попри те, що в цьому виді перекладу вимагається високої точності передачі інформації).

Мовні девіації виступають складовими категорії комунікативних девіацій. «Мовні девіації ґрунтуються на конфлікті між когнітивним і мовним, тобто гнучким, мінливим способом мислення і формалізованим, узуалізованим способом його вираження засобами ідіоетнічної мови» [1, с. 214]. Для нас особливий інтерес становлять мовні девіації, пов’язані з мовним кодом. Саме тут найчастіше відбувається непорозуміння, спотворення інтенцій автора в мові перекладача чи хибне сприйняття кінцевим реципієнтом вихідного повідомлення. Наведемо такий приклад:

Another example of a company that tapped the global capital market to lower its cost of capital is profiled in the accompanying Management Focus [6, с. 346].

Ще один приклад компанії, яка, прагнучи зменшити витрати, пробивалася до світового ринку капіталу, наведено у вставці «З практики міжнародного бізнесу: менеджмент» [2, с. 430].

Необхідність здійснити певні лексичні та граматичні трансформації призвела, врешті-решт, до деяких неадекватностей у перекладі. Скажімо, англійське дієслово to tap означає «легенький стук», «поплескування», тоді як українське дієслово пробивалася вочевидь має інше семантичне навантаження: створюється образ енергійного, агресивного завойовника ринку. Крім того, на початку в кінцівці речення має місце надмірна лексикалізація, яка обтяжує сприйняття. У відредагованому вигляді речення мало б виглядати так:

Приклад іншої компанії, яка, аби зменшити витрати, постукала до дверей світового ринку капіталу, наводиться у додатку «З досвіду менеджменту».

Природно, наведені неадекватності не спотворюють суті повідомлення, проте стилістично дисгармоніюють із ним, що не може не позначитися на якості перекладу. Ось ще один приклад надмірної лексикалізації, спричинений неуважністю перекладача:

A derivative transaction is a contract whose value depends on (“derives from”) the value of an underlying asset, reference rate, or index [6, с. 370].

Операція з деривативами—це угода, вартість якої залежить від («походить від») цінності базового активу, рейтингу в переліку компаній або індексу [2, с.456].

Уточнення «походить від», наведене в дужках, доречне в англійському реченні, бо експлікує морфологічну структуру терміна «дериватив», і видається цілком зайвим в українському перекладі. Розбіжності в семантичному навантаженні оригіналу й перекладу можна проілюструвати ще двома прикладами:

Historically, many countries have limited the ability of foreign investors to purchase significant equity positions in domestic companies [6, с.352].

У минулому в багатьох країнах спроможність іноземних інвесторів купувати у вітчизняних компаній акції найважливіших об’єктів обмежувалася [2, с.435].

Many of these restrictions have been crumbling since the late 1970s [там же].

З кінця 1970-х років більшість обмежень знято [там же].

У першому випадку замість у минулому кращим варіантом перекладу видається «традиційно», а в другому замість знято – «скасовуються».

Вагомим чинником мовних девіацій у МКК є надуживання запозиченнями з англійської мови, особливо в царині спеціальної «підмови» — термінології. Загалом, матеріальні (або прямі), запозичення продиктовані екстралінгвістичними причинами — відсутністю відповідних понять в мові перекладу. Не становить тут виняток і переклад праці Ч. Гіла: лагова стратегія (lag strategy), євробонди (eurobonds), екстерналії (externalities), хеджинговий фонд (hedge fund) тощо. Перекладач, не маючи глибинних знань про економічну систему чужої країни, вочевидь введе в оману кінцевого одержувача тексту.

Хибні асоціації у перекладачів-початківців, які працюють з оригіналом, викликають і псевдоінтернаціоналізми на кшталт officer, obligation, speculation, control, accurate тощо. Саме тому значної ваги ми надаємо адекватному володінню мовним кодом. Це ключ до комунікативного успіху, а отже, й до порозуміння учасників контакту.

Література:

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики.—Львів: ЛНУ, 2004.

2. Гіл В. Ч. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку. Переклад з англ..—Київ: Основи, 2001.

3. Донец П.Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации.—Харьков: Штрих, 2001.

4. Маслова А.Ю. Введение в прагмалингвистику.—М.: Флинта: Наука, 2008.

5. Рецкер Я.И. Пособие по переводу с английского язика на русский.—Ленинград: Просвещение, 1973.

6. Hill W.L. Charles. International Business: Competing in the Global Marketplace.—The McGraw-Hill Companies, 2000.