Е.В. Косова, Л.А.Никифорова, к.філос.н., доцент

Донецьк

Етичні та морально-ціннісні аспекти банківської діяльності

У сучасних динамічних умовах етика як складова практичної філософії постійно оновлюється, вникають її нові галузі, зокрема економічна. Вона описує моральний феномен в його різних проявах задля створення фактологічного базису для подальших теоретичних узагальнень та для розробок програм безпосереднього впровадження етичних цінностей і моральних норм в економічну практику. Економічна етика концентрує увагу на таких поняттях як „етос”, „моральність”, „імператив”, „благо”, „обов’язок”. Функцією економічної етики у теоретичному аспекті є створення етичного знання, яке можна використовувати для створення нормативних програм, раціонально-понятійного оформлення моральних норм поведінки в економіці.

У прикладному аспекті економічна етика існує як ситуативний аналіз економічної діяльності з урахуванням вимог і суджень громадськості. Складовою прикладної етики є „професійна етика”, яка здійснює систематизацію та кодифікацію правил та моральних норм професіоналів в економічній сфері – банкірів, бізнесменів, підприємців, управлінців. В свою чергу прикладними етичними програмами є моральні кодекси, конституції підприємств, етичний аудит.

І у часи стабільності, а ще більше за часи економічної кризи, банки завжди знаходяться в епіцентрі подій. До них прикутий погляд людей, які отримують заробітну плату, стипендії, пенсії на банкомати, зберігають гроші на депозитах, фінансують свої споживчі потреби за рахунок кредитів. Банки є надзвичайно важливими суспільними інституціями, від діяльності яких значною мірою залежить економічне благополуччя держави, країни в цілому і кожної людини зокрема. Банки є потужною продуктивною силою, їх діяльність безпосередньо пов'язана з економікою, із забезпеченням безперервності і прискоренням виробництва, з примноженням багатства суспільства. Володіючи величезним продуктивним потенціалом, банки потребують високопрофесійного апарату управління, який спроможний приймати раціональні економічні рішення. Але специфіка банку як фінансового посередника, який працює переважно з чужими грошима, вимагає від банківського працівника не лише високої кваліфікації, а і високих морально-етичних принципів.

Впродовж усього тривалого періоду існування банківської справи формувалися принципи її організації. Ще за часів Стародавнього Вавилону попередники банкірів – міняйли приймали вклади на зберігання і видавали позички під проценти, беручи у клієнтів письмові зобов’язання чи заставу. У XIV-XV ст. банкіри вже були потужною суспільною силою, від якої залежали королі й імператори.

Унікальна роль банків у суспільному житті висуває особливі вимоги до особистості банкіра, який має владу над великими грішми. Для того, щоби протистояти владі грошей особистість має бути сильною духом, готовою свідомо і добровільно дотримуватись значно вищих і суворіших моральних вимог, ніж звичайна людина. Як для лікаря «Клятва Гіппократа», як для воїна чи депутата присяга на вірність Вітчизні і народу, так для банкіра має стати вищим мірилом помислів і діянь особливий моральний кодекс.

До числа головних його вимог безперечно повинні ввійти такі:

1. Банкір – людина благородних устремлінь. Моральність і справедливість – основа вчинків і бажань. Чесність - спосіб дії і мислення. Правдивість, незалежна від будь-чиїх інтересів і бажань, - внутрішня сутність. Мужність – неодмінна умова продуктивної праці, занять і змагань  2.Банкір - людина діла. Він - істинний професіонал, дбає про успіх своєї справи, про процент і дивіденд, але неодмінно пов'язує свої інтереси з благом своєї країни, свого народу. 3. Банкір - людина слова. Він платить за своїми рахунками і зобов'язаннями, відстоює інтереси партнера й клієнта, як свої. 4.Банкір - людина честі. Він ризикує своїми грішми, але не своєю репутацією. Він не має права ризикувати грошима тих, хто довірився йому. 5. Банкір грає за правилами, не порушує навіть недосконалих законів - він добивається їх удосконалення. 6. Інтелектуальний і професіональний рівень банкіра визначається його вмінням проектувати, передбачати майбутнє, боротися за нове, за своєчасне здійснення украй необхідних перемін. 7. Банкір дбайливо збирає, але і чесно роздає. Він не заохочує милостинею неробства, прагне стимулювати чесну працю. 8. Якщо банкір не в змозі протидіяти злу, то він, щонайменш, не стає його співучасником. 9. Банкір пам'ятає про діалектику буття – поєднуючи змагання за багатство із вічними цінностями, утверджуючи своїми ділами високі ідеали гуманізму, любов і повагу до ближнього як запоруку спасіння Людини і Людства.

Розвиток людства перетворив одіозного міняйла і лихваря, діяльність якого асоціювалася з лихом, на поважний образ банкіра. Професія банківського службовця приваблює до себе людей не лише завдяки високому суспільному призначенню банків, гарантіям особистого матеріального благополуччя, але й тим, що банкір - це цікава і складна професія. Він повинен володіти широким кругозором, достатньою культурою, багатобічними знаннями економічної діяльності і суспільних стосунків, бути чесною і порядною людиною.

Таким чином банківська діяльність знаходиться в постійній кореляції з етично-моральними цінностями.