Дукач С.М.

Буковинська державна фінансова академія

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРОМИСЛОВОГО ЗРАЗКА ЯК ОБ’ЄКТА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

Об’єкти промислової власності відіграють вирішальну роль у становленні та розвитку сучасної інноваційної економіки. В Україні права інтелектуальної власності на такий об’єкт, як промисловий зразок, охороняються з самого початку виникнення державної системи правової охорони інтелектуальної власності, тобто з 1992 року. Тому ефективність і повноцінність реалізації прав на об'єкти промислової власності здебільшого залежить від ступеня їх захищеності у випадку порушення чи загрози порушення.

На теперішній час в світі не існує єдиної точки зору щодо правової охорони промислових зразків, що відрізняє їх від інших об’єктів права інтелектуальної власності (патентного та авторського права, права товарних знаків). Проблема правової охорони промислових зразків обумовлена подвійністю їх природи. Поєднуючи елементи мистецтва і промисловості, промисловий зразок знаходиться під впливом двох правових режимів авторсько-правового та права промислової власності [3, C. 23].

Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» встановлено, що промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, що визначає зовнішній вигляд промислового виробу. Наявність у зовнішньому вигляді промислового зразка особливих ознак, що надають йому художній характер, – обов’язкова умова для його реєстрації, Не реєструється промисловий зразок, що застосовується у виробі, якщо особи, які купують чи використовують вироби такого виду, не надають великого значення їхнім естетичним аспектам. [4, С. 24].

Право на промисловий зразок засвідчується охоронним документом – патентом або свідоцтвом про реєстрацію (в залежності від країни видачі охоронного документа), який надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом та забороняти іншим особам використання промислового зразка без його дозволу. При цьому, використанням промислового зразка визнається його виготовлення, пропозиція до продажу або введення у господарський обіг в будь-який інший спосіб [1 C. 56 ].

ЦКУ визначає строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок терміном 15 років. Тривалість охорони промислового зразка в законодавствах зарубіжних країн різна, але в більшості країн, вона становить 5 років з можливостю одного або двократного продовження на 5 років до максимального строку 15 років.

Припинення правової охорони промислових зразків має свої особливості. Передусім воно здійснюється офіційно, лише Установою або судом. Законодавство України передбачає такі способи припинення правової охорони об'єктів промислової власності як припинення дії патенту на промисловий зразок та визнання його недійсним.

Перший спосіб припинення чинності патенту на промисловий зразок передусім може статися через закінчення строку правової охорони об'єкта промислової власності (15 років). Проте, припинення правової охорони у зв'язку із закінченням строку не припиняє права власності на зазначений об'єкт.

Патент на промисловий зразок може бути визнано недійсним за таких підстав:

- невідповідності запатентованого об'єкта промислової власності умовам патентоздатності, що визначені законодавством

- наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка, яких не було у поданій заявці;

- порушення вимог щодо закордонного патентування об'єкта промислової власності.

При виявленні зазначених підстав патент визнається недійсним повністю або частково від дати публікації відомостей про його видачу. Інформація про визнання патенту недійсним публікується в офіційному бюлетені Установи.

Отже, особливістю промислового зразка як об’єкта промислової власності є нерозривний зв’язок ідеї з «формою», тобто за своєю природою він тяжіє до об’єктів авторського права. Але оскільки промисловий зразок охороняється патентом, всі принципи такої охорони розповсюджуються і на нього. Промисловий зразок може охоронятись як у рамках законодавства про авторське право , так і у рамках патентного законодавства. Але у тому і іншому випадках промисловий зразок, як об’єкт права інтелектуальної власності, повинен бути науковим і оригінальним, тобто мати «індивідуальний характер», зумовлений творчим внеском його автора у формування зовнішнього вигляду промислового виробу.

Література:

1. Бурдянський В.,Коваль І. Питання захисту прав на об’єкти промислової власності // Інтелектуальна власність – 2007 – №9 – С. 55-59.

2. Василенко І, Міндрул А. Адаптація законодавства України у сфері промислової власності до законодавства Європейського союзу // Інтелектуальна власність – 2006 – №5 – С. 12 – 15;

3. Кожарська І. Деякі питання визнання патенту України на промисловий зразок недійсним // Інтелектуальна власність – 2006 – № 11– С. 21 – 25;

4. Потоцький М. Промисловий зразок та торговельна марка: співвідношення прав // Інтелектуальна власність – 2007 – №4 – С. 23 – 28;

5. Халаїм Н. Зміст права інтелектуальної власності на зразок: майнові права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність – 2008 – № 3– С. 21 – 26.