Чепка А.М.

Науковий керівник: Пендюр В.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми вдосконалення правового статусу Рахункової палати України

Рахункова палата – конституційний орган, що здійснює незалежний публічний фінансовий контроль. Поява цього органу була зумовлена нагальною потребою забезпечення незалежного контролю за перебігом бюджетного процесу, за законністю, ефективністю і доцільністю використання коштів Державного бюджету, а також інформування громадян України.

Рахункова палата України є однією з наймолодших інституцій вищого фінансового контролю серед країн світу. Її становлення та розвиток були досить непростими. Робота над створенням розпочалася ще в 1992-1993 роках з розробки проекту закону про Контрольну палату (саме так планували назвати цей державний орган). Далі були роки напруженої роботи, прийняті Верховною Радою України законопроекти й вето Президента України на них, закріплення конституційного статусу Рахункової палати в Конституції України, знову закони й вето (цього разу законодавець подолав його) і, нарешті, результат – 27 травня 1997 р. відбулося перше засідання Колегії Рахункової палати.

На цьому процес реформування Рахункової палати не закінчився, він триває. Багато питань потребують детального дослідження, вивчення та вирішення. Втім уже сьогодні значною подією стало прийняття Рахункової палати в листопаді 1998 р. до Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю INTOSAI, яка під егідою ООН об’єднує вищі органи фінансового контролю близько 170 країн світу. В травні 1999 р. на конгресі Європейської організації вищих органів фінансового контролю INTOSAI було прийнято рішення, згідно з яким Україна стала членом цієї організації.

Дослідження питання щодо правового статусу Рахункової палати сьогодні є досить актуальним. Воно пов’язане насамперед із необхідністю в умовах стабільного невиконання державного бюджету й систематичних порушень бюджетної дисципліни визначити шляхи підвищення ефективності роботи органів, до компетенції яких належить контроль за виконанням державного бюджету, а також визначити шляхи вдосконалення нормативно-правової бази фінансового контролю.

Конституційним елементом правового статусу рахункової палати є порядок її формування. Міжнародний досвід показує, що дуже складно прослідкувати залежність між порядком призначення голови рахункової палати, визначенням її складу та формою правління конкретної держави. Тим не менше умовно виділяють три основні моделі формування рахункової палат – “парламентська” (провідну роль у формуванні складу (передусім у призначенні голови) відіграє парламент), “позапарламентська” (склад формується президентом за поданням уряду; або голову призначає Уряд, а інших членів – президент, як, наприклад, у Франції), “змішана” (допускає можливість участі у формуванні і президента, і парламенту).

В Україні застосовується “парламентська” модель. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону “Про Рахункову палату”, Голову Рахункової палати призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Голови Верховної Ради України, а за ч. 6 ст. 10 “перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Голови Рахункової палати”.

Ще одним важливим аспектом у формуванні рахункової палати є те, що в конституціях зазвичай не фіксується строк повноважень рахункової палати, що додатково гарантує незалежність її членів. Це “зазвичай” не стосується нашої держави, оскільки в українському законодавстві чітко визначено, що Голова Рахункової палати призначається строком на 7 років з правом повторного призначення.

На нашу думку, зважаючи на державний устрій та адміністративно-територіальний поділ України, доцільно було б створити представництва (філії, відділи тощо) Рахункової палати в кожній адміністративно-територіальній одиниці та АР Крим з чітким підпорядкуванням “центральній” Рахунковій палаті (Звіт Рахункової палати за 2001 р., затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 29 січня 2002 р. Це дозволило б поглибити контроль за рухом коштів у процесі виконання Державного бюджету, зробити його більш ефективним, результативним і прозорим.

Головним, стрижневим елементом правового статусу будь-якого державного органу, в тому числі й рахункових палат, є завдання, для вирішення яких цей орган створено. Перелік завдань Рахункової палати України визначає ст. 3 Закону «Про Рахункову палату».

В Україні за Рахунковою палатою закріплено мінімальний блок повноважень, спрямований на повідомлення відповідних органів про виявлені правопорушення задля вжиття заходів з їх усунення. Зокрема, в пунктах 11, 12, 14 ст. 7 Закону «Про Рахункову палату» зазначено основні повноваження Рахункової палати.

В ході проведених фахівцями Рахункової палати в 2001 р. контрольних заходів, виявлено незаконне (в тому числі нецільове) й неефективне використання коштів Державного бюджету України та загальнодержавних позабюджетних фондів на загальну суму 3432,4 млн. грн. та 17,8 млн. дол. США. З цієї суми незаконно, в тому числі, за нецільовим призначенням використовувались 2141,3 млн. грн. та 4,7 млн. дол. США, а неефективно – 1291,1 млн. грн. та 13,1 млн. дол. США [5].

Отже, маємо невтішний висновок: діяльність Рахункової палати України зводиться лише до виявлення недоліків і презентації пропозицій (вказівок), що дуже негативно відбивається на рівні ефективності її роботи.

Про недостатність виконавчих повноважень Рахункової палати України можна судити також на основі аналізу досвіду іноземних країн у цій сфері. Наприклад, Вища Контрольна служба Чехії, Рахункова палата Франції можуть накладати штрафи; Верховна палата контролю Польщі – штраф та арешт. Найбільш суворими є санкції вищого органу фінансового контролю Таїланду, який має право засуджувати особу до трьох місяців позбавлення волі або накладати штраф у розмірі 3 тис. бат у разі, якщо особа перешкоджає його діяльності. На сьогодні Рахункова палата України насправді позбавлена реальної можливості усувати виявлені порушення та притягати до відповідальності винних осіб власними процесуальними засобами.

І, нарешті, ще одним актуальним питанням, яке потребує якнайшвидшого вирішення, є фінансова незалежність. Саме вона посилює результативність діяльності вищих органів фінансового контролю. І саме задля забезпечення такої фінансової незалежності Рахункову палату доцільно було б наділити повноваженнями самостійно визначати обсяг бюджетних видатків на її утримання, а згодом, можливо, й дозволити їй самостійно їх затверджувати.

Отож, незважаючи на всі проблеми і труднощі, Рахункова палата України день за днем доводить свою дієздатність, щоразу демонструючи значні результати.

Література:

1. Конституція України від 28 червня 2006 року.

2. Закон України «Про Рахункову палату» із змінами та доповненнями внесенеми Законом України від 28.12.04

3. Питання створення територіальних представництв Рахункової палати України: постанова Кабінету Міністрів України від 18.11.04 р.,№ 1577 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 46. – С. 30-59.

4. Грищенко О. Сутність і призначення Рахункової палати: проблемні питання // Право України. – 2004. - № 10. – с. 6-10.

5. Звіт Рахункової палати за 2001 р., затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 29 січня 2002 р. № 2-1