Право/ 2. Фінансове право

Цедік С.Д.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Україна

Податковий кредит для фізичних осіб

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (далі – Закон) встановлює право кожного громадянина – резидента України, який працює, одержує заробітну плату та має ідентифікаційний номер, повернути собі з бюджету частку податку, сплаченого протягом звітного року зі своєї заробітної плати, якщо він протягом звітного податкового (календарного) року поніс передбачені Законом витрати. До переліку таких витрат законодавець відносить наступні:

- частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 Закону;
- суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти  відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
- суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;
- суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду 

загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на цілі, передбачені п.п. а)-з) п.5.3.4 Закону;
- суму витрат платника  податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на  пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів  його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування);
- суми витрат платника податку із штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні та оплати вартості державних
послуг, включаючи сплату державного мита, пов'язаних з усиновленням дитини.

Здійснюється таке повернення шляхом зменшення суми його (платника податку) загального річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, одержаного за наслідками  звітного року, на суму таких витрат та проведення перерахунку податку з такого зменшеного доходу.

Реалізувати своє законне право на податковий кредит платник податку може протягом усього наступного за звітним року на підставі річної податкової декларації, поданої  до податкової інспекції за місцем свого проживання, у якій зазначається  сума загального річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати та вказуються підстави, суми та документи, що це підтверджують.

Згідно із Законом, до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або угодою, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Оригінали таких документів не надаються до податкового органу, а зберігаються платником податку протягом 3-х років. Водночас для прискорення проведення розрахунку сум податкового кредиту податкові органи рекомендують платникам податку разом із декларацією надавати до органу ДПС копії вказаних вище платіжних (розрахункових) документів, які підтверджують дані витрат.

Наприклад, документами, що підтверджують зазначені витрати можуть бути: платіжне доручення на безготівкове перерахування коштів;  квитанція банку чи відділення зв'язку; довідка працедавця, який за дорученням платника податку здійснював перерахування сум коштів із одержуваної ним заробітної плати. При цьому у платіжному (розрахунковому)  документі має бути зазначено саме прізвище, ім’я, по-батькові платника податку, який претендує на податковий кредит та подає декларацію.

Для повного та своєчасного проведення розрахунків сум, що підлягають поверненню з бюджету внаслідок застосування платниками податку права на податковий кредит, доцільно рекомендувати платникам податку додавати до декларації також заяву щодо способу повернення їм податку: зарахування на розрахунковий рахунок в банку або  поштовим переказом.

Література:

1. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV
2. Інструкція про податковий кредит, затверджена наказом ДПА України від 22.09.2003 №442 та зареєстрована в Мінюсті 01.10.2003 за №879/8200