Психологічні науки./10. Психологія праці
К.психол.н.
Болотнікова І.В.
Профілактика
розумово-емоційного перенапруження як фактор оптимізації педагогічної діяльності.
Для людини мають значення не
стільки об'єктивні труднощі виробничих і навчальних процесів, скільки
нерозуміння того, як навчатися і працювати,
правильно використовуючи найбільші резерви свого мозку .
В нинішній час фізіологія навчання і праці володіє безліччю
рекомендацій, спрямованих на оптимізацію режиму праці і відпочинку, підвищення
дієздатності в різноманітних умовах. В зв'язку з цим ми торкнемося лише частини
профілактичних і оздоровчо-лікувальних заходів, що повинні мати безпосереднє
значення для попередження і усунення перенапруження [Навакатикян А.О., Крыжановская
В.В., 1979].
Рекомендації щодо попередження
хронічного емоційного стресу:
1. Розумове тренування і
безперервна самоосвіта, що сприяють не тільки підвищенню дієздатності, але й
зменшенню непотрібних емоційних напружень. Інколи розлади в роботі виникають
від незнання і недосвідченості, в зв'язку з чим мають місце стресові ситуації.
2. Підтримання ритмічного
навчального та виробничого навантаження. Встановлено, що нервове перенапруження
і невротичні реакції частіше виникають у осіб, що беруться за безліч виробничих
дій водночас.
3. Виховання в людині з дитячого
віку чіткого переконання, що вона не зможе уникнути стресових ситуацій,
негативних емоцій, складних моментів в житті і роботі.
4. Правильне трудове,
психогігієнічне, естетичне і етичне виховання, що в значній мірі попереджає
ймовірність виникнення конфліктних стресових ситуацій. Необхідно навчити всіх
студентів вмінню колективно трудитися.
5. Відволікання уваги від
стресової ситуації, переключення його на той вид діяльності, що більше за все
цікавить або захоплює.
6.Оптимізація санітарно-гігієнічних чинників: встановлення освітленості в межах, передбачених санітарно-гігієнічними нормами; підтримування температури в приміщеннях в межах 20 градусів С; раціональна організація робочих місць як засіб профілактики перенапруження опорно-рухового апарату.
7. Створення умов для виникнення позитивних емоцій.
8. Проведення відпочинку в
обстановці, що відрізняється від тієї, де індивідуум звичайно живе і працює.
Для зменшення впливу хронічного емоційного стресу велике значення має характер
відпочинку, засіб проведення канікул і
їхня своєчасність.
Таким чином, існує багато шляхів нейтралізації впливу хронічного
емоційного стресу та виникнення перенапруження. Разом з тим, не слід забувати,
що природа наділила організм людини спроможністю не тільки відновлювати змінені
функції, а й адаптувати їх до важких умов навчання і праці. І тут значну роль
відіграють всі психофізіологічні резерви організму і надзвичайна пластичність
ЦНС людини.
Рекомендації по попередженню
порушення сну [Навакатикян А.О., Крыжановская В.В., 1979]:
1. Порушення сну в деяких випадках
можна усунути активною діяльністю на протязі дня, особливо фізичною. Важливо,
щоб сон і бадьорість (активна діяльність) співпадали з біологічними ритмами
організму. Тривалість сну у кожного індивідууму визначається спадковими
чинниками і особистими властивостями. З власного досвіду кожна людина знає,
скільки він повинен спати, щоб
наступного дня бути дієздатним. Для деяких осіб достатньо 6-7 годин, а
для інших-8-9 годин сну. Відхід до сну рекомендується не пізніше 23 годин,
підйом - в 6-7 годин ранку. Це сприяє правильному протіканню фаз сну.
2. Швидкому засинанню і міцному
сну сприяє щоденна м’язова активність, тому напружену розумову діяльність
необхідно перемежовувати з фізичною працею або заняттями спортом. Можна ходити
пішки на роботу і з роботи так, щоб час, що витрачається на це, складав 1-1,5
години.
3. Для нормального сну необхідним
є певний комфорт спальних місць.
Отже, відновлення нормального сну повинно мати як інформаційне, так і відновлювально-адаптаційне значення. В останньому випадку сон виступає в ролі іммобілізатору стресу перезбудження, він відновлює і корегує безліч тонких процесів перенапруження. Гарний сон дуже важливий, особливо після екстремальних ситуацій і тривалої напруженої розумової діяльності.
Найважливішими факторами
профілактики і нейтралізації перенапруження служать фізичне виховання і щоденна
рухова активність. З метою усунення негативного впливу гіпокінезії на
дієздатність у різноманітних фахівців, особливо якщо вона поєднується з
постійним нервово-психічним перенапруженням, рекомендуються наступні заходи:
1. Організовувати короткочасні (2
-5 хвилин) паузи для проведення гімнастики в музичному супроводі.
2. Розробити спеціальні комплекси
фізичних вправ для домашніх фізкультурних пауз, корисні при самостійних
заняттях. Необхідно піклуватися про збільшення виробництва домашніх портативних
тренажерів, про випуск спеціальної літератури, включаючи «пам'ятки» про
проведення комплексів фізичних вправ, пристосованих до самостійного виконання.
3. Поширювати проведення масових
фізкультурно-оздоровчих заходів в неробочий час.