Секція: физическая культура и спорт

Підсекція: физическая культура и спорт: проблемы исследования, предложения

Петренко В.І.

Житомирський державний технологічний університет

Формування у студентів ВНЗ навичок саморегуляції

емоційних станів

Постановка проблеми та аналіз останніх публікацій. Проблема формування навичок саморегуляції несприятливих станів студентів на заняттях з фізичного виховання є особливо актуальною.

Саморегуляція – це самостійне, без допомоги із зовні, управління людини самим собою /6/. Таке управління може бути направлено на процес особистої діяльності свою поведінку, свої стани, думки, переживання /8, 9, 10/.

Науковці і педагоги відзначають значне збільшення кількості студентської молоді, які характеризуються підвищеною стурбованістю, невпевненістю у своїх силах, можливостях та емоційною нестійкістю /2, 3/. Особиста тривожність здійснює негативний вплив на поведінку, відношення у суспільстві, успішність у навчанні, а також розвитку адаптаційних можливостей студентів до умов вузу /5/. Усі ці чинники сприяють розвитку у студентської молоді неврозів, захворювання серцево-судинної, ендокринної систем та шлунково-кишечного тракту. Дієвим засобом, який сприяє вирішенню цієї проблеми є саморегуляція несприятливих станів фізичними вправами.

Методи саморегуляції емоційних станів, які використовуються зараз в фізичному вихованні та спорті часто являються собою рекомендації «тримати себе в руках», або різноманітні варіанти аутогенного тренування /11/. В малій ефективності першого ніхто не сумнівається . А різноманітні варіанти аутогенного тренування /1, 4/, не дивлячись на свою привабливість, не отримали широкого розповсюдження із-за своєї громіздкості. Крім того, частина її прийомів мають протипоказання /9/, інша – вимагає тривалого навчання і комфортних умов під час його використання.

Мета та організація дослідження. Метою дослідження було вивчення особливостей саморегуляції несприятливих станів студентів на заняттях з фізичного виховання. Відповідно до мети, були визначені завдання дослідження:

1) проаналізувати матеріали науково-методичної літератури;

2) виявляти особливості саморегуляції емоційних станів засобами фізичної культури;

3) розробити загальні рекомендації з методики саморегуляції несприятливих станів на заняттях з фізичного виховання.

Виклад основного матеріалу. Наші спостереження показують, що у кожного студента, при напружених емоційних станах міняється міміка, підвищується тонус скелетних м’язів, темп розмови, проявляється метушливість, яка приводить до помилок під час виконання фізичних вправ: міняється дихання, пульс, колір обличчя, а інколи проявляються сльози. За даними нашого анкетування, 31 % студентів скаржились на прискорення серцебиття особливо перед екзаменами, 34 % відмічали розлад сну, 22 % говорили про порушення контролю за мускулатурою (некероване м’язове тремтіння, слабкість в колінах і ін.), 85 % говорили про неприємні відчуття в грудях, 6% студентів скаржилися на головну біль і ін.

Нами було встановлено відносно високий відсоток осіб з такими скаргами, як наявність тривоги і незадоволення навчанням (48 %), часте внутрішнє напруження (39 %), розсіяна увага (28 %), висока стомлюваність (36%), підвищена дратівливість (34 %), «грудка» (комок) в горлі (36 %).

Характерно, що студенти шукають причину своєї тривожності у зовнішніх факторах, знімаючи з себе відповідальність за свої почуття страху. На питання «Що турбує вас більше всього перед екзаменом та визиває сумнів в успішній здачі?» 48 % опитаних в якості фактора, який мішає отримати добру оцінку, відзначають «складність завдань», 20 % - недоброзичливе відношення викладача, 12 % - «невпевненість в собі», 14 % - поганий фізичний стан і тільки 6 % студентів вказали на низький рівень підготовки.

Перед тим, як ми почали впроваджувати розроблену нами методику зменшення тривожного стану студентів, цікаво було дізнатися, яким чином цю проблему вирішують самі студенти. Так, більше 22 % із них надають перевагу лікарським засобам; 28 % – за допомогою самоумовлення; 10 % студентів використовують для зменшення хвилювань і страху спеціальні ритуали; 6 % - звертаються за допомогою до інших людей, а 34 % студентів навіть не пробують боротися з цим явищем, вважаючи, що це є неминучим компонентом любих випробувань.

Після декількох років досліджень нами була розроблена методика формування у студентів навичок саморегуляції емоційних станів засобами фізичної культури і спорту:

– тренування в розслабленні м’язів обличчя в основі словесних самоприказів: «Я бачу своє обличчя», «Моє обличчя спокійне», «Зуби не стиснуті», «М’язи лобу розслаблені», «М’язи очей розслаблені», «М’язи шиї і потилиці розслабленні» і т.д.;

– вправи в плавних і повільних рухах, незалежно в якому емоційному стані знаходиться студент (піднятому чи пригніченому);

– формування у студентів уміння виконувати фізичні вправи в «швидкому» і «повільному темпах». Для цього ефективні вправи на порівняння (чергування виконання вправ в швидкому та повільному темпах). Оптимальний темп виконання фізичних вправ підтримує позитивний тонус студента, його самопочуття, а метушливість, «рваний» темп виконання фізичних вправ негативно впливає на самопочуття студентів;

– удосконалення методики виконання вправ на дихання (різне дихання у того студента, який спить, працює, розгніваний, розвеселений, засмучений чи переляканий). Нами встановлено, що порушення дихання залежить від внутрішнього стану студента. Навчити правильно дихати, це ще один із способів емоціональної саморегуляції:

1-ша вправа – повне черевне діафрагмальне дихання;

2-га вправа – ритмічне дихання;

3-тя вправа – теж ритмічне дихання, але з різними «перепонами»;

4-та вправа – психологічна розрядка;

– використання на заняттях комплексу психорегулюючих засобів, які поєднують в собі привабливість шейпінга і аеробіки, елементів східних єдиноборств.

Після виконання комплексу вправ, студенти писали самозвіти:

«Після виконання вправ я стала повністю спокійна, хвилювання і страх покинули мене». «Появилась впевненість в собі, своїх силах, спокійність і оптимізм», «Такі заняття допомагають мені знімати навантаження, невпевненість та виробляти спокій».

Студенти стали відмічати енергійність, велике прагнення до діяльності, збільшення оптимізму, відсутність страху, прилив енергії, радісного світосприйняття.

Значна частина студентської молоді відзначила, що не вміння правильно організувати своє психологічне життя, управляти своїми емоційними станами приводить часто до соматичних захворювань або до психологічних розладів, порушень міжособистих відносин.

Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1) Невміння правильно організувати своє психічне життя, управляти своїми емоційними станами приводить дуже часто до соматичних захворювань, психічним розладам, порушенню міжособових відношень;

2) Необхідна цілеспрямована робота по формуванню у студентів ВНЗ навичок саморегуляції несприятливих станів. Така робота повинна здійснюватися, в першу чергу, на заняттях з фізичного виховання, в групах спортивного вдосконалення;

3) Усвідомлення студентами того, що це потрібно не тільки в навчальній, а й подальшій професійній діяльності для підтримки високої працездатності.

Література:

1. Беляев Г.С., Лобзан В.С. Копелова И.А. Псхологическая саморегуляция – Л.: Медицина. 1977. – 160с.

2. КорольчукМ.С. Психофізіологія діяльності /Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К. Ельга, Ніка – центр, 2003. – 400с.

3. Краснов В.П., Присяжнюк С.І., Раєвський Р.Т. Основи оздоровчого тренування. К.: Аграрна освіта, 2005, - 56 с.

4. Лобзин В.С., Решетников М.М. Аутогенная тренировка. – Л.: Медицина, 1986. – 280 с.

5. Присяжнюк С.І., Краснов В.П., Кілко В.И., Литвин М.П., Бурко С.В. Самоконтроль у процесі фізичного удосконалення студентської молоді К.: НАУ, 2006. – 43 с.

6. Психология физического воспитания и спорта. Учебное пособие для институтов физкультуры /Под редакцией Т.Т. Джамгарова, А.Ц. Пуни – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 143 с.

7. Райковский Я. Эксперементальная психология эмоций. – Москва. 1979.

8. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. /Под редакцией В.А. Ядова. – Ленинград, 1979.

9. Свядощ А.М. Аутогенная тренировка /руководство по психотерапии. – Т., Медицина, 1979, с. 176-192

10. Склад саморегуляції діяльності поведінки. Психологія: Підручник /Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за редакцією Ю.Л. Трофімова – К.: Либідь, 2000. с.430 – 436.