Новосельцева С.О.,

студентка 4 курсу економічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Богдана Хмельницького

Управління трудовими ресурсами промислових підприємств в умовах ринку

У сучасних умовах виробництва ефективність використання виробничих фондів, сировини, поліпшення якості й структури виробленої продукції залежать як від кількості працюючих, так і від рівня їх кваліфікації. Відповідно до чинного законодавства підприємства самі визначають загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, затверджують штати. Неукомплектованість персоналом нерідко впливає на якість і динаміку обсягу продукції.

Процес відтворення ресурсів праці включає фази формування, розподілу й використання трудових ресурсів.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка має необхідні фізичні дані, володіє знаннями й навичками праці у відповідній галузі. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції й підвищення ефективності виробництва.

Одночасно слід відмітити, що відтворення робочої сили охоплює не тільки процеси, що протікають у сфері економіки. Воно багато в чому залежить від політичних, правових, морально-етичних і інших надбудовних відносин.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з оплатою праці. Зі збільшенням продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці повинні використовуватися за умови, що темпи росту продуктивності праці випереджають темпи збільшення її оплати.

Одна з основних функцій управління полягає в спонуканні персоналу до ефективної, сумлінніої діяльності для досягнення цілей організації, тобто у визначенні потреб персоналу, розробці систем винагороди за виконувану роботу, використанні різних форм оплати праці.

Головні важелі мотивації – інтереси, мотиви й стимули. Інтерес – форма прояву пізнавальних потреб особистості, спрямованих на той або інший предмет, який викликає позитивні емоції. Мотив – внутрішня спонукальна сила, пов'язана із задоволенням потреб індивіда. Стимул – більш вузьке поняття, чим мотив, що припускає матеріальну зацікавленість індивіда в результатах своєї праці. Відповідно, стимулювання праці, що є невід'ємною частиною мотиваційного процесу на підприємстві, має на увазі матеріальні заохочення працівників і реалізується через систему оплати праці, а також різні бонуси, премії.

Висока працездатність людини й результати її праці визначаються безліччю взаємозалежних факторів, основними з яких є умови, вага й інтенсивність праці, результати, що характеризують в остаточному підсумку витрати. Тому раціональне використання праці, управління трудовими ресурсами на виробництві повинні передбачати створення відповідних умов для оптимального використання робочої сили, тобто розумових, фізичних і підприємницьких здатностей працівників.

Основним завданням управління трудовими ресурсами є найбільш ефективне використання здатностей співробітників відповідно до цілей підприємства й суспільства. При цьому повинно бути забезпечене збереження здоров'я кожної людини й установлені відносини конструктивного співробітництва між членами колективу й різними соціальними групами.