Вересюк С.М., Шеремета М.О.

Науковий керівник: Нікіфоряк Л.С.

Буковинська державно фінансова академія, Україна

ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ НЕЮ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Вступ. Розбудова економіки нашої країни та намагання її піднесення до світового рівня висуває перед суб’єктами господарювання ряд важливих завдань, що потребують вирішення. Одне з найважливіших серед них – підвищення конкурентоспроможності українських виробників товарів і послуг, їх вихід на європейський та світовий ринки. Вирішення цього завдання передбачає реалізацію цілого комплексу заходів структурно-організаційного, техніко-інноваційного та правового характеру. Серед них і адаптація національної системи  стандартизації, метрології та сертифікації (технічних стандартів, процедур та органів з оцінки відповідності тощо) до системи технічного регулювання Європейського Союзу.

Актуальність даної теми полягає в тому що, фактором, який  визначає успішність діяльності підприємства в ринковому середовищі, його фінансову стабільність і конкурентоздатність, є якість випущеної продукції. Особливої уваги цей чинник набуває в умовах ринкової економіки, оскільки саме забезпечення якості та характер діяльності окремих підприємств, галузей і промисловості в цілому в цей час визначає їх конкурентні позиції не лише на вітчизняному ринку, але й на міжнародному.

Постановка задачі. Завданням даного дослідження є дослідити якість продукції як один із основних факторів конкурентоспроможності продукції в умовах ринкової економіки.

Аналіз останніх джерел і публікацій. Дослідження у сфері якості продукції проводили такі вчені, як: А. М. Запорожець, О. В. Звєрєва, Т. О. Кагал, В. К. Мамутов, Е. К. Ольхон, Г. А. Осетинська, В. Ф. Опришко, Н. Б. Писаренко, Б. І. Пугинський, А. В. Рабінович, С. В. Хорошайлов та інші.

Ситуація  у сфері управління якістю для підприємств України не можна визначити як задовільний. Розвиток експортних відносин показав, що продукція вітчизняних підприємств є неконкурентоспроможною на світовому ринку саме за якістю. З огляду на це, набуває особливого значення проблема розроблення та запровадження дієвих методів управління витратами на забезпечення якості продукції.

На сучасному етапі, на наш погляд, якість продукції визначається як сукупність властивостей, юридично закріплених у стандартах, міжнародних угодах та актах національного законодавства і (або) передбачених умовами договору, що відповідають вимогам безпеки та належать до здатності цієї продукції задовольняти потреби споживачів відповідно до її призначення. Кількісна характеристика однієї чи декількох властивостей продукції, що закріплюються у нормах стандартів, технічних умов, інших нормативних актах, договорах — це показник якості. При порівнянні предметів один може виявитися якісним, другий — неякісним, а третій – ще більш якісним, ніж перший. Ступінь досконалості продукту, рівень якості, її оцінювання засновуються на порівнянні з відповідною сукупністю базових показників [3,175].

Відповідно до Держстандарту управління якістю продукції система управління якістю на підприємстві – це взаємопов’язаний комплекс заходів для встановлення, забезпечення і підтримання потрібного рівня якості продукції під час її розроблення, виробництва, експлуатації або споживання, здійснюваних шляхом систематичного контролю якості і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що зумовлюють якість продукції [1,99].

Загальновизнаною тенденцією сьогодні є поділ показників на обов’язкові та додаткові. Наявність чіткої системи показників дає можливість зробити певні висновки щодо: придатності товару задовольнити вимоги споживача; розмежування товарів, коли йдеться про обов’язковість чи добровільність сертифікації продукції; організації контролю, визначити загальну концепцію забезпечення якості продукції.

Обов’язкові показники встановлюють мінімальну межу якості, відрізняють якісну продукцію від неякісної, є базовими абсолютно для всіх її видів. До них належать передусім показники безпеки продукції. Властивості продукції, що формують її безпечність, закладаються у виріб шляхом додержання вимог національних і міжнародних стандартів, інших нормативних актів, що мають обов’язковий характер. Обов’язковим для додержання є також будь-які показники, що наводяться виробником в інформації про товар.

Додаткові показники визначають більший чи менший ступінь якості продукції (конкурентоздатність), спрямовані на задоволення потреб споживачів, ураховуються не в усіх видах продукції. Вони можуть набувати характеру обов’язкових залежно від призначення продукції чи волі сторін у договорі. До них належать: надійність, естетичність (зовнішній вигляд, бренд), інноваційність, технологічність та ін.

Особливого значення для визначення якості та конкурентоздатності продукції набуває критерій інноваційності. Сьогодні в світі існують дві основні моделі організації бізнесу: «детройтська» та «голлівудська». Для постіндустріального розвитку (країни ЄС та країни — члени NAFTA) характерна «голлівудська» модель організації бізнесу з такими рисами: дефіцитний ресурс — інноваційна ідея; тип виробництва з елементами індивідуалізації, адаптований до запитів індивідуальних споживачів чи окремих груп; організація виробництва — високоавтоматизований конвеєр, взаємозамінність праці; розвиток спеціалізації, фахівці широкого профілю; найважливіші з точки зору конкурентоздатності активи — нематеріальні [2, 174].

В умовах конкуренції підприємства повинні розвиватися, впроваджуючи в практику такі основні принципи :

-     якість є не одним із напрямів діяльності фірми, а безперервним процесом, який стосується всіх функцій апарату управління;

-     якість залежить від ступеня участі в її формуванні кожного працівника фірми;

-     якість не перешкоджає, а сприяє зниженню собівартості продукції;

-     якість вимагає використання нової техніки й технології;

-     якістю необхідно управляти так само безпосередньо й ефективно, як управляють виробництвом, устаткуванням, фінансами.

Головною ланкою в системі управління якістю продукції є підприємство. Роботу щодо забезпечення якості продукції здійснюють у рамках чинної на підприємстві системи управління якістю. Її розробляють з урахуванням орієнтації на споживача конкретного продукту і охоплення всіх стадій життєвого циклу продукції: дослідження і проектування – виготовлення – оберт і реалізація – експлуатація або споживання.

У процесі виробництва управління якістю полягає у контролі використовуваних для виготовлення виробів належної якості матеріалів, стану устаткування і технологічного оснащення, дотримання технологічної дисципліни і т. ін.

Становлення сучасної системи управління якістю продукції на вітчизняних підприємствах пройшло низку послідовних етапів – починаючи від системи БВП і закінчуючи системою комплексного (загального) управління якістю (ТQМ).

Найзначнішим досягненням у сфері забезпечення високого рівня якості і конкурентоспроможності продукції за останні роки стало запровадження на промислових підприємствах системи комплексного (тотального) управління якістю Total Quality Management (ТQМ). Ця система охоплює всі підрозділи підприємства, спрямовуючи їхню діяльність на забезпечення потрібної якості продукції на всіх етапах її життєвого циклу [4].

Управління якістю неминуче оперує поняттями: система, середа, мета, програма та ін. Керуюча система створює і забезпечує управління якістю. У сучасній літературі і практиці використовуються наступні концепції управління якістю:

-     система якості (Quality System);

-     система менеджменту, заснована на управлінні якістю (Quality Driven Management System);

-     загальне управління якістю (Total Quality Management);

-     забезпечення якості (Quality Assurance);

-     управління якістю (Quality Control);

-     статистичний контроль якості (Statistical Quality Control);

-     система забезпечення якості (Quality Assurance System);

-     гарантія продукції (Product Assurance);

-     загальний виробничий менеджмент (Total Manufacturing Management);

-     передовий виробничий досвід (Good Manufacturing Practices);

-     система управління виробничими ресурсами (Environmental Management System);

-     загальний менеджмент якості в сфері охорони навколишнього середовища (Environmental TQM);

-      загальне забезпечення виробництва (Total Manufacturing Assurance);

-     інтегрований менеджмент процесів (Integrated Process Management);

-     менеджмент з метою поліпшення якості (Management for Quality Improvement);

-     система впровадження безперервних покращень (Continuos Improvement Implementation System);

-     повне перетворення якості (Total Quality Transformation);

-      менеджмент системи якості (Quality System Management).

Сьогодні в управлінні якістю важливе значення має сертифікована система менеджменту якості, що є гарантією високої стабільності та стійкості якості продукції. Сертифікат на систему якості дозволяє фірмі зберегти конкурентні переваги на ринку.

Міжнародний досвід свідчить про те, що необхідним інструментом, гарантуючим відповідність якості продукції вимогам нормативно-технічної документації (НТД), є сертифікація.

Сертифікація – це документальне підтвердження відповідності продукції визначеним вимогам, конкретним стандартам чи технічним умовам. Сертифікація продукції являє собою комплекс заходів (дій), проведених з метою підтвердження за допомогою сертифіката відповідності (документа), що продукція відповідає визначеним стандартам [6,45].

Застосування українськими підприємствами сертифікації продукції в умовах ринкових відносин дає наступні переваги:

-         забезпечує довіру внутрішніх і закордонних споживачів до якості продукції;

-         полегшує і спрощує вибір необхідної продукції споживачами;

-         забезпечує споживачу одержання об'єктивної інформації про якість продукції;

-         сприяє більш тривалому успіху і захисту в конкуренції з виробниками несертифікованої продукції;

-         зменшує імпорт у країну з аналогічною продукцією;

-         запобігає надходження в країну імпортної продукції не відповідного рівня якості;

-         сприяє підвищенню організаційно-технічного рівня виробництва.

Однією з найважливіших умов підвищення ефективності контролю і управління якістю на підприємстві є постійне спо­стереження за процесами виробництва і реалізації продукції та облік, тобто функціонування системи обліку за всіма показниками, що передбачає дотримання наступних вимог:

-       повнота інформації за всіма показниками якості (узагальнюючі, одиничні, непрямі), кількості й ресурсомісткості товарів, процесів, операцій тощо;

-       отримання й оброблення інформації, а також облік показників якості та їх аналіз у динаміці розвитку процесів;

-       системність (структурованість елементів обліку, яка становить цілісність, сукупність організаційних засад, норм та правил);

-       автоматизація обліку продукції та її якості на основі його комп’ютеризації;

-       спадковість, можливість повторного використання і перспективність обліку;

-        використання результатів обліку в стимулюванні якості праці.

Висновки. Отже, якість - комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг та ін. Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції. Управління якістю продукції є, по суті, наскрізним аспектом системи управління підприємством - аналогічним таким, як час, витрати, управління персоналом. Саме це положення знаходиться в основі базових принципів створення сучасних систем менеджменту якості.

Сучасне управління якістю продукції повинне прямо орієнтуватися на характер потреб, їхню структуру і динаміку; ємність і кон’юнктуру ринку; стимули, обумовлені економічною і технічною конкуренцією, характерні для ринкових відносин.

Сучасне управління якістю на підприємстві, незалежно від форми власності і масштабу виробничої діяльності, повинне оптимально сполучати дії, методи і засоби, що забезпечують, з одного боку, виготовлення продукції, що задовольняє поточні запити і потреби ринку, а з іншого боку – розробку нової продукції, здатної задовольняти майбутні запити і потреби ринку.

Список використаних джерел:

1.     Проскура В.Ф  Система управління якістю продукції на підприємстві як складник його ефективної діяльності / В.Ф. Проскурова,  І.В. Сімонова // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.6. – С.98-102.

2.     Кузьміна М. М. Значення інновацій у визначенні якості продукції / М.М. Кузьміна // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. - 2010.  -№1.– С.174-184.

3.     Кузьміна М. М. Особливості правового забезпечення якості продукції в Європейському Союзі та рамках Світової організації торгівлі / М.М. Кузьміна// Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого № 2/2010. – С.116-126.

4.     Пархоменко М. М. Міжнародний досвід забезпечення якості продукції / М. М. Пархоменко // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 344–350 [Електронний ресурс]. – Режим до ступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10pmmzjp.pdf

5.     Перчук О.В. Економічні методи управління якістю / О.В. Перчук //Фінанси     України. – 2005. - №4. – с.74-80

6.     Шнипко О.C. Політика підвищення конкурентоспроможності: досвід розвинених країн та Україна / О.С. Шнипко// Економіст. – 2008. - №8. – с.44-48.