Лактюшина Д.Ф., Лобоцька Л.Л.

Одеська національна академія харчових технологій

ОБОРОТНІ КОШТИ І ЇХ РОЛЬ В ДІЛОВІЙ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Харчова промисловість є пріоритетною галуззю народного господарства, її продукція користується великим попитом, а інвестиції в галузь швидко окуповуються. Кожне підприємство, починаючи випуск продукції, повинно володіти певною грошовою сумою. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств за договорами сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції - все це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, який має назву «оборотні кошти підприємства». В умовах ринкових відносин оборотні кошти набувають особливо важливого значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, який переносить свою вартість на нововиготовлений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти - це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Останнім часом оборотні кошти розглядають як важливу складову при аналізі ділової активності підприємства. Термін „ділова активність” у світі почали використовувати у зв’язку з поширенням методик аналізу фінансової звітності за допомогою системи аналітичних коефіцієнтів. Основними показниками ділової активності підприємства є виручка від реалізації і прибуток. Раціональним вважається положення, коли [1]: Те пр> Те р > Те змос, де Те пр – темпи зміни балансового прибутку, Те р – темпи зміни обсягів реалізації продукції, Те зм ос - темпи зміни основного капіталу. Але іноді ці співвідношення за об’єктивними причинами можуть порушуватися.

Головною метою аналізу ділової активності підприємства є оцінка ефективності управління активами і визначення потенційних можливостей її підвищення. Вихідною інформацією для аналізу є показники звітних форм - Балансу підприємства і Звіту про фінансові результати підприємства, а також дані управлінського обліку, тощо.

Активи – ресурси підприємства – поділяються на основні засоби і обо-ротні активи, у тому числі витрати майбутніх періодів. Оборотні кошти по-діляють на оборотні кошти у сфері виробництва (виробничі запаси, неза-вершене виробництво, напівфабрикати, витрати майбутніх періодів) і обо-ротні кошти у сфері обігу (залишки готової продукції, грошові кошти, де-біторська заборгованість та ін.). Аналіз ділової активності повинен бути перш за все зосереджений на дослідженні оборотності і використання ресурсів - основних, оборотних фондів, трудових ресурсів. Що стосується оборотних коштів, то для оцінки ефективності їх використання досліджу-ють такі коефіцієнти оборотності: активів, матеріальних запасів, грошових ресурсів, дебіторської заборгованості, готової продукції, інші. Коефіцієнти визначають як результат ділення показника виручки від реалізації продукції до відповідного показника актива балансу підприємства. Важливими також є показники тривалості одного обороту для цих коефі-цієнтів і показники, що характеризують ефективність використання ресу-рсів, зокрема, матеріалоємність або матеріаловіддача. Останні показники особливо важливі для підприємств харчової промисловості, адже частка матеріальних витрат у собівартості продукції галузі займає від 65% і вище.

На сьогоднішній день багато підприємств харчової промисловості страждають від дефіциту оборотних коштів, це ж стосується і хлібопекар-ської галузі. Економічна криза поглиблюється, підприємствам доводиться брати кредити для вчасних розрахунків за газ, електроенергію, борошно.

Особливої гостроти набувають також проблеми управління оборот-ними коштами з метою підвищення ефективності їх використання. Недолік високоліквідних оборотних коштів та їх відволікання у дебіторську забор-гованість є одним з найважливіших економічних проблем діяльності української промисловості на сучасному етапі. Крім того, недостатньо досліджені принципи та методи формування оборотних коштів в умовах зміни форм власності.

Аналіз структури балансу хлібопекарських підприємсти свідчить, що на оборотні активи підприємста припадає 45-60 % суми активів, в тому числі на виробничі запаси – 69-70 %. Суттєва також частка належить дебіторській заборгованості. Вона зменшується, якщо підприємство має свою торгівельнуон мережу.

У табл. 1 для двох хлібопекарських підприємств А і Б наведені значення основних показників використання оборотних коштів за два роки t, t+1.

Табл.1

Показники	A		Б
	t	t+1	t	t+1
Виручка від реалізації продукції (тис.грн.)	18641,1	23308,5	2557,8	3069,3
Коефіціент оборотності оборотних коштів (оберти)	13,80	6,90	10,97	10,59
Коефіціент оборотності товарно-матеріальних засобів (оберти)	32,3	9,9	21,69	17,84
Коефіціент оборотності готової продукції (оберти)	898,37	707,39	720,51	548,09
Коефіціент оборотності грошових коштів (оберти)	55,14	173,68	22,46	26,62
Коефіціент оборотності дебіторської заборгованості (оберти)	86,34	26,33	1764,00	1306,09
Матеріаловіддача (грн/грн)	1,7	1,03	2,14	2,13

Дані таблиці свідчать про наявість проблем в управлінні оборотними коштами і про зниження ефективності використання активів підприємства, так як відбулося зниження коефіціентів оборотності оборотних коштів, товарно-матеріальних засобів, готової продукції. Збільшення коефіціента оборотності грошових коштів свідчить про те, що підприємства залишки грошових коштів пустили в оборот з ціллю розширення виробництва або придбання нового обладнання. Зниження ефективності використання основних коштів зумовлено тим, що темпи росту цін на сировину, енергоресурси були вищими за темпи росту цін на готову продукцію.

Взагалі ж хлібопекарські підприємства в Україні працюють досить ста-більно, проте серйозною перепоною для розвитку та модернізації виробництва, підвищення заробітної плати, упровадження ринкових механізмів є адміністративна зарегульованість галузі. Відсутність держави як потужного гравця на ринку з метою забезпечення прийнятних для виробників цін не дозволяють аропромисловому сектору та хлібопекарській галузі зокрема сприяти динамічному розвитку експорту сільськогосподарської продукції. Адміністративне регулювання галузі має низку негативних наслідків. Рентабельність хлібопекарського виробництва знизилась до 3% [2]. Деякі підприємства стали збитковими. В свою чергу, контролюючи ціни на хліб, держава не надає достатніх дотацій. Це все відлякує іноземних інвесторів вкладати кошти у розвиток галузі.

Сьогодні найбільш хвилює і населення, і хлібозаводи проблема підвищення цін. Як відомо, на формування ціни впливають багато факторів, починаючи з політичної нестабільності і закінчуючи світовими тенденціями. Зростання цін на хлібобулочні вироби влада планувала на кінець 2010 року, так як підвищилися ціни не тільки на борошно, але й на газ, паливо, електроенергію.

Зростання цін на борошно безпосередньо пов'язано з ростом цін на пшеницю і жито. Пшениця виросла в ціні на 40-50 %, продовольча пше-ниця 1, 2 класу з 1300 грн. до 1600-1700 грн. Ось ця різниця і забезпечила зростання ціни на борошно. ціна на жито теж виросла на 40-50% [3].

Для підприємств хлібопекарської промисловості регульовані ціни на продукцію виступають головним чинником фінансової нестабільності, неліквідності, інвестиційної непривабливості. Стримуючи зростання цін на хліб за рахунок прибутку хлібовиробників, держава позбавляє галузь влас-них інвестиційних ресурсів, необхідних для її розвитку і підвищення конкурентоспроможності.

Поліпшення використання оборотних коштів можливе за рахунок економії ресурсів, що виражається в зниженні питомих витрат сировини, матеріалів, палива.

Раціональне використання оборотних коштів – є першочерговою задачею підприємств, тому що матеріальні витрати складають ¾ собівартості продукції галузі. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці. Підприємства повинні підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить їх фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

Що ж стосується взагалі поліпшення стану хлібопекарської галузі, то необхідно по-перше, надавати дотації – або виробникам хлібу, або малозабезпеченим прошаркам населення; по-друге, закликати владу відмовитись від жорсткого регулювання цін і разробити економічно обґрунтовану складову, щоб підприємство могло нормально сформувати ціну на хліб, отримати прибуток від його реалізації і заплатити податки державі.

Література

1. Костырко Р.А. Финансовый анализ: Учебн. пос. - Х.: Фактор, 2007. – 784 с.

2. Всеукраїнська галузева газета «Харчовик» №1-2 (105-106) 12 січня-08 лютого 2010 року «Рік був не простим проте є хліб, і є до хліба»

3. Веб- ресурс : http://ubr.ua/market/agricultural-market/20-rosta-cen-na-muku-eshe-ne-predel-64973