Марценюк-Розарьонова О.В.

асистент кафедри фінансів та кредиту, ВНАУ

Літинська В.

студентка, ВНАУ

ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВАМИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Для здійснення господарської діяльності, виготовлення продукції, отримання доходів і накопичень підприємства використовують різні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, та інші.

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери. Очевидно зростання частки власних фінансових ресурсів що до позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування підприємства.

Вивчивши підходи вітчизняних і зарубіжних вчених щодо розуміння сутності фінансових ресурсів підприємства, слід запропонувати наступне визначення: фінансові ресурси підприємства - це сукупність власних і залучених ззовні грошових коштів та їх еквівалентів, що змінюються у процесі господарського кругообігу і призначені для фінансування діяльності підприємства як у фондовій, так і нефондовій формах, а також спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї та отримання прибутку. [5]

Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

Тобто, джерела формування власних фінансових ресурсів поділяються на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх джерел відносяться:

- статутний капітал (кошти від продажу акцій і пайові внески учасників або засновників);

- виручка від реалізації;

- чистий прибуток підприємства;

- резерви, накопичені підприємством

- амортизаційні відрахування

До зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів відносяться:

- залучення підприємством додаткового пайового або акціонерного капіталу

- безоплатна фінансова допомога (як правило, така допомога виявляється лише окремим державним підприємствам різного рівня).

- безкоштовно передані підприємству матеріальні і нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу[5]

Позичковий капітал характеризує частину активів підприєства, що профінансована його кредиторами всіх видів. Він може утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

Перша група – зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп – зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу.

Друга група – внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань.

Залежно від строків виконання зобов'язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний.

Згідно з П(С)БО 2 під довгостроковими зобов'язаннями слід розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями необхідно розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу.

Враховуючи сучасний стан сільськогосподарських виробників при їхній неможливості власними коштами забезпечити досконалі умови діяльності та підвищення ефективності, вважаємо за. доцільне розробити основні напрями розвитку аграрного виробництва, основними з яких мають бути: створення умов для нагромадження власного капіталу вітчизняних товаровиробників і залучення зовнішніх інвестицій.[4]

Однак, на сьогоднішній день в Україні інвестиційна активність внутрішніх та зарубіжних Інвесторів значною мірою стримується за рахунок несприятливого інвестиційного клімату, який є наслідком цілого ряду зовнішніх та внутрішніх факторів.

Так, серед основних факторів, що стримують активність інвестиційних процесів, необхідно виділити наступні:

— зниження фінансових можливостей бюджетів всіх рівнів, а також господарюючих суб'єктів та населення;

— недосконалість і часті зміни законодавчої і нормативно-правової бази;

— слабка розвиненість фондового ринку і ринку капіталів;

— відсутність системи страхування ризику інвесторів;[1]

Послаблення фінансового сектора економіки світовою економічною кризою, також сприяло зниженню темпів приросту обсягу Іноземних інвестицій в Україну.[6]

Аналізуючи дані табл. 1 ми бачимо, що за 2009 рік порівняно із 2008 роком, інвестицій в основні фонди знизились на 8%. За даними державного комітету статистики, у 2010 році за III квартали сума інвестицій в основні фонди становила 95,163 млрд. грн. що на 16,1% менше ніж у відповідний період 2009 року. Відомо, що реконструкція, технічне та технологічне переозброєння діючих підприємств, будівництво об'єктів соціального призначення безпосередньо залежать від обсягів інвестицій в основний капітал. Отже, виходячи з наведених статистичних даних, можна зробити висновок про згортання інвестиційної діяльності в Україні в 2009-2010 році.

Таблиця 1

Дослідження динаміки інвестиційних процесів в Україні

Показники	2004	2005	2006	2007	2008	2009	За III квартали 2010
ВВП, млрд. грн.	345,11	441,45	544,15	720,73	948,056	914,72	784,2
Індекс інфляції, %	109	113,5	109,1	112,8	125,2	115,9	109,4
Інвестиції в ос. фонди, млрд. грн.	75,71	93,1	125,5	188,5	233,1	151,78	95,163
Прямі іноземні інвестиції, млн. дол.	6794,4	9047	16890	21607,3	29542,7	35616,4	40053,0

Якщо ж проаналізувати динаміку залучення прямих іноземних інвестицій, то спостерігається стабільне зростання цього показника. Так на початок 2010 року Україна отримала прямих іноземних інвестицій на суму 40053 млн. дол., що на 12,5% ніж у 2009(35616,4 млн. дол.), та на 35,6 % ніж у 2008 році(29542,7).

Якщо говорити про інвестиційну діяльність держави, то одним із чинників-призупинення інвестиційної діяльності є спрямування основної частини бюджетних коштів на погашення зовнішнього державного боргу та фінансування, соціальних видатків. Так, в 2006 році валовий зовнішній борг України складав 14,9 млрд дол. США, а протягом 2007 року зріс на 55 % і досяг 30 млрд дол. США. На 1 січня 2008 року зовнішній державний борг досяг 84,5 млрд дол. США, що склало 60,2% до ВВП, і до кінця року збільшився ще на 25, 6% та досяг 21 млрд дол. США, а на 1 січня 2009 року склав 56,7 % до ВВП, що в грошовому еквіваленті склало 103,2 млрд дол. США. Аналіз динаміки зовнішнього державного боргу свідчить про його зростання.[2]

З метою активізації залучення іноземних інвестицій та внутрішнього інвестування необхідно здійснити заходи, які підвищили б інвестиційну привабливість підприємств, галузей, та держави в цілому. Враховуючи досвід більшості зарубіжних країн, необхідно розробити комплексну програму залучення інвестицій, яка повинна передбачати наявність стабільної законодавчої бази; забезпечення фінансування пріоритетних галузей економіки України, державну підтримку реструктуризації об'єктів господарювання з метою підвищення їх інвестиційного потенціалу; зміну податкової політики: зниження податкового тиску, спрощення системи оподаткування; сприяння розвитку стабільного фондового ринку, який би відповідав міжнародним стандартам, створення сприятливих умов для залучення портфельних інвестицій: формування системи страхування інвестиційних ризиків. Також необхідно створювати на території України спільні страхові компанії (з участю іноземної сторони); створювати сприятливі податкові умови для розвитку малого І середнього бізнесу з метою подальшої їх участі в процесі інвестування; залучати до активної Інвестиційної діяльності підприємства всіх форм власності та господарювання.

Література

1. Ворсловський О.Л. Можливості залучення та використання фінансово-інвестиційних ресурсів підприємств України // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. - №16. – С.9-13

2. Жученко З.О. Інвестиційні ресурси підприємств: механізм регулювання // Теорія інвестицій. – 2009. - №20. – С.16-19

3. Івахненко І.С. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та можливості її активізації // Теорія інвестицій. – 2010. - №2.- С.7-9

4. Калетнік Г.М., Поліщук С.П. Особливості формування та функціонування міжнародних спільних підприємств//Економіка АПК.-2010.-№7.-С.128-131

5.Кравцова А. М. Фінансові ресурси підприємств: механізм формування та ефективного використання. Монографія.-Вінниця : ПП Балюк І.Б., 2010.- 220с.

6.Сайт Держкомстату www.ukrstat.gov.ua (головна)